Постанова № 73486598, 19.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 144/1493/17

Головуючий у 1-й інстанції: Герман О.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

19 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представником відповідача: Тиховського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Ткачука Валерія Володимировича на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Ткачука Валерія Володимировича (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30.10.2017 звернувся із адміністративним позовом до Теплицького районного суду Вінницької області в якому просив відновити строк на оскарження постанов, визнати дії старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів, м. Ладижин Ткачука В.В. щодо складання постанов про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2017 №172 про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП та від 13.10.2017 №173 про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП.

Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 19.01.2018 поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанов про адміністративні правопорушення №172 та №173 від 13.10.2017.

Адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів, м. Ладижин, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Ткачука В.В. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 53-1 КУпАП.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2017 №172, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП скасовано.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2017 №173, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП скасовано.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що дія договору оренди землі припинена згідно угоди про розірвання від 19.10.2007.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Жодним із перерахованих способів припинення договору оренди землі від 11.04.2005 не відбулося: ні за згодою сторін (відсутня угода про розірвання договору, оскільки така угода не підписувалася ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_2), ні за рішенням суду (про наявність такого позивачу не відомо). Відповідно й апелянт таких документів не надав апеляційному суду. Про розірвання вказаного договору позивач дізнався лише з апеляційної скарги.

Представник відповідача судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

13.10.2017 відповідачем винесено постанови про адміністративні правопорушення № 172 та №173 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу та зобов'язано відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду за порушення ст. 53-1 КУпАП.

Згідно вказаних постанов, ОСОБА_2 використовує ненадані земельні ділянки зі земель державної власності засіявши їх сільськогосподарськими культурами, вказаний факт, згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", кваліфікується, як самовільне зайняття земельної ділянки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП.

Крім того, судом також встановлено, що 11.04.2005 був укладений договір оренди землі між Теплицькою районною державною адміністрацією в особі заступника голови ОСОБА_8 та ФГ "Олександр" в особі ОСОБА_7, який зареєстрований у секторі ДЗК Теплицького району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.04.2005 за № 040502000034. На підставі наказу №1 від 31.03.2006, головою ФГ "Олександр" призначили ОСОБА_2, на підставі чого були внесені відповідні зміни до установчих документів.

Пунктом 8 вищезазначеного Договору передбачено, що його укладено на строк сорок дев'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови старшого державного інспектора винесені без врахування договору оренди землі укладеного на 49 років між ФГ "Олександрія", головою якого є ОСОБА_2 та Теплицькою районною державною адміністрацією в особі заступника голови ОСОБА_8, що свідчить про відсутність правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно ст. 53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування (постійне, оренда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки (чи щодо об'єкта, розташованого на земельній ділянці).

Суб'єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно матеріалів справи, 11.04.2005 між Теплицькою РДА та ФГ "Олександр" (головою є ОСОБА_2) дійсно був укладений договір оренди землі площею 50,00 га із земель запасу Петрашівської сільської ради терміном на 49 років, що неоспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що дія вищевказаного договору оренди землі припинена згідно угоди про розірвання від 19.10.2007, що підтверджується записом в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Теплицького району Вінницької області сектору ДЗК Теплицького району Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Проте, суд зазначає, що право посвідчене державними актами або договорами оренди, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, мало б бути розпорядження голови Теплицької РДА. Однак, таке розпорядження відсутнє в матеріалах справи та відповідачем суду не надано.

Разом з тим, підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV. До них належать:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

При цьому, відповідачем не надано підтвердження жодного із перерахованих способів припинення договору оренди землі від 11.04.2005.

Апеляційним судом вживались заходи щодо витребування у відповідача угоди від 19.10.2007 про розірвання договору оренди землі, укладеного між Теплицькою районною державною адміністрацією та ФГ "Олександр", зареєстровану Сектором ДЗК Теплицького району Вінницької області від 11.04.2005 за №040502000034, розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації про припинення договору оренди землі від 11.04.2005 реєстр. № 04050200034, акта прийому передачі земельної ділянки, на які він посилається.

18.04.2018, на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідачем повідомлено, що витребувані судом документи у Теплицькій районній державній адміністрації та у Головному управлінні держгеокадастру у Вінницькій області відсутні.

При цьому, на спростування доводів позивача про те, що він дізнався про розірвання з ним договору оренди відповідач надав копії протоколів проведення земельних торгів в яких приймав участь сам позивач.

Проте, той факт, що позивач приймав участь у торгах на земельні ділянки, щодо користування якими виник спір, не підтверджує того, що договір оренди землі від 11.04.2005 був розірваний чи що позивач знав про його розірвання.

Таким чином, відповідачем не надано доказів того, що договір оренди землі від 11.04.2005 був розірваний, не надав доказів щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки та правомірності винесення оскаржуваних постановм.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши пояснення щодо предмету дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції, що в даному випадку не мала місця подія - самовільне зайняття земельних ділянок площею 10,032 га та 11,0102, а відповідно підлягають скасуванню постанови старшого державного інспектора від 13.10.2017 №172, та від 13.10.2017 №173, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Ткачука Валерія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.