Вирок № 73486039, 19.04.2018, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4173/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю:

секретарів судових засідань: Каралюс Т.Р., Янощук Я.О.,

прокурора: Кузя Т.О.,

захисника: Дунаса Т.М.,

обвинуваченого - цивільного відповідача: ОСОБА_4,

представника потерпілих - цивільних

позивачів - адвоката: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12017140000000608 про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м Львова, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, із середньою спеціальною освітою, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого згідно ст. 89 КК України, який зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, суд

в с т а н о в и в :

27.07.2017року близько 9.00 години ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним у м. Львові по вулиці Городоцькій у напрямку до центру міста Львова при проїзді ділянки регульованого перехрестя з вулицею Ярослава Мудрого, порушив вимоги Розділів: Р.1.5., п.1.10 в частині значення терміну «пішохідний перехід»; Р.2. п.2.3. підпунктів «б» та «д»; п.2.9 підпункт «а»; Р.8 п.8.7.3 підпункт «е»; Р. 16 п.16.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він своїми діями проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив небезпеку для руху пішоходів, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, своїми діями створив аварійну обстановку та загрозу безпеки дорожнього руху, здійснив проїзд перехрестя та регульованого пішохідного переходу на заборонений «червоний» сигнал світлофора, не надавши переваги у русі пішоходу ОСОБА_7, яка переходила проїзну частину на дозволений «зелений» сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив на неї наїзд. В результаті порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху пішохід ОСОБА_7, згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 77/17 від 28.08.2017 року, отримала поєднану травму у вигляді перелому лобної кістки з переходом на основу черепа, забою головного мозку важкого ступеня з внутрішньо-мозковим крововиливом лівої лобної та скроневої часток, переломів лобкової та сідничних кісток тазу, перелому правої великогомілкової кістки, забою легенів, яка ускладнилась гнійним запаленням легенів, абсцесом нижньої частки лівої легені, респіраторним дистрес-синдромом, набряком легенів, трофічними змінами нирок та печінки, набряком-набуханням головного мозку. Ушкодження тіла громадянки ОСОБА_7 є наслідком контактів з тупими твердими предметами незадовго до поступлення в лікарню 27.07.2017 року, отримані під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Ушкодження тіла громадянки ОСОБА_7 могли бути спричинені від первинного удару виступаючими частинами легкового автомобіля задньої-зовнішньої поверхні правого колінного суглобу та задньою поверхнею тазу справа з наступним падінням або падінням та ударом лобно-скроневої ділянки голови зліва, передньою поверхнею правої гомілки, лівою половиною тіла по дотичній до тупих предметів. Ушкодження тіла громадянки ОСОБА_7 були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, призвели до настання смерті, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. При поступленні в лікарню 27.07.2017 року в крові та сечі громадянки ОСОБА_7 етанолу не виявлено. Також з висновку експерта судово-медичної експертизи № 77/17 від 28.08.2017року встановлено, що при поступленні в лікарню 27.07.2017 року громадянка ОСОБА_7 перебувала у стані лактації (дитина 1 рік 7 місяців).

Таким чином, ОСОБА_4, будучи особою, яка керує транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, вищенаведеними діями вчинив порушення Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч.2 ст.286 КК України визнав у повному обсязі та пояснив, що 27.07.2017 року біля 9.00 години ранку він виїхав з дому на автомобілі марки «ЗАЗ», номерний НОМЕР_2, який належав його батьку ОСОБА_8, та маючи намір рухатись в напрямку до центра міста, керував транспортним засобом по вулиці Городоцькій у крайній правій смузі руху. Перед тим як сідати за кермо вказаного автомобіля він з вечора випив дві пляшки пива. Почував себе добре, скарг на своє здоров'я не мав. На перехресті вулиць Городоцька - Ярослава Мудрого у м. Львові проявив неуважність до змін дорожньої обстановки та наближаючись до регульованого перехрестя з пішохідним переходом, не помітив, що почав світити заборонений «червоний» сигнал світлофора по ходу руху його транспортного засобу. В цей час він помітив, що зліва на право по ходу руху його транспортного засобу в районі середини проїжджої частини дороги по пішохідному переходу йшла дівчина-пішохід. Вона спочатку йшла повільно, а потім можливо помітивши його автомобіль, прискорилась. В результаті продовження руху свого транспортного засобу ОСОБА_4 здійснив наїзд на дівчину-пішохода, контактуючи правою передньою частиною свого автомобіля з правою нижньою частиною тіла потерпілої, яка від отриманого удару підлетіла вгору та впала на правому узбіччі дороги. Що було далі з потерпілою йому невідомо, оскільки він зупинив свій автомобіль далі від місця зіткнення. Пізніше йому стало відомо від сторонніх осіб, які перебували на місці пригоди те, що він дійсно проїжджав регульоване перехрестя з пішохідним переходом на заборонений «червоний» сигнал світлофора. Також йому повідомили те, що потерпілу з місця пригоди забрала швидка медична допомога та повезла в лікарню. Після цього, він спожив невелику кількість горілки, яку приніс йому на місце пригоди знайомий. Визнає, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого не був уважним до дорожньої обстановки та її змін, не побачив забороненого сигналу світлофора на регульованому перехресті та пізно побачив дівчину на пішохідному переході, що позбавило його можливості застосувати екстрене гальмування та уникнути з нею зіткнення. Шкодує про те що сталося, щиро кається та просить вибачення у всієї родини загиблої. Стверджує, що під час досудового розслідування всебічно сприяв слідству, а також допомагав матері потерпілої грошовими коштами під час перебування останньої в реанімаційному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги до моменту її смерті. Просить суд суворо його не карати, врахувавши наведені обставини, а також те, що на його утриманні перебуває малолітній син та тяжко хвора матір, яка є інвалідом першої групи.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вина ОСОБА_4 у скоєні злочину при наведених вище обставинах доведена зібраними в ході досудового розслідування та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема:

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи за № 1/991 від 18.08.2017 року, виконаного судовим експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені її конструкцією. Несправностей гальмівної системи виявлено не було. На момент огляду система рульового управління автомобіля «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_2 знаходиться у працездатному стані та може виконувати функції, передбачені її конструкцією. Несправностей системи рульового управління виявлено не було;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №1/992 від 18.08.2017року, виконаного судовим експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9, згідно якого встановлено, що наїзд автомобіля «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_7 відбувся в напрямку до просп. Свобода на ділянці, що передує розташуванню плями речовини бурого кольору згідно схеми до протоколу огляду місця події;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №1/989 від 19.08.2017року, виконаного судовим експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9, згідно якого в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був керуватись технічними вимогами п.8.7.3 е) та п.16.3 Правил дорожнього руху України, які передбачають, що сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів. При заданих слідством вихідних даних технічна можливість уникнути даної пригоди визначалась виконання водієм ОСОБА_4 технічних вимог п.8.7.3 е) та п. 16.3 Правил дорожнього руху України, для дотримання яких у нього не було завад технічного характеру. В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.8.7.3 е) та п.16.3 Правил дорожнього руху України. При заданих слідством вихідних даних з технічної точки зору причиною настання даної пригоди стали дії водія ОСОБА_4, які не відповідали вимогам п.8.7.3 е) та п.16.3 Правил дорожнього руху України, для дотримання яких у нього не було завад технічного характеру;

- висновком експерта №77/17 від 28.08.2017 року, виконаного судовим експертом СМЕ при КМК ЛШМД ОСОБА_10, згідно якого причиною смерті ОСОБА_7 стала поєднана травма у вигляді перелому лобної кістки з переходом на основу черепа, забою головного мозку важкого ступеня з внутрішньо-мозковим крововиливом лівої лобної та скроневої часток, переломів лобкової та сідничних кісток тазу, перелому правої великогомілкової кістки, забою легенів, яка ускладнилась гнійним запаленням легенів, абсцесом нижньої частки лівої легені, респіраторним дистрес-синдромом, набряком легенів, трофічними змінами нирок та печінки, набряком-набуханням головного мозку. Смерть ОСОБА_7 констатована КМК ЛШМД 15.08.2017 року о 22.30 годині. При поступленні в лікарню 27.07.2017 року в крові та сечі громадянки ОСОБА_7 етанолу не виявлено;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції № 334 від 27.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння;

- відеозаписом дорожнього автомобільного реєстратора, на якому вбачається безпосередній механізм зіткнення автомобіля «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_2, що рухався на заборонений «червоний» сигнал світлофора, та пішохода, яка переходила дорогу по пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху вказаного транспортного засобу.

Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та передбачені як джерела доказування чинним КПК України, зібрані у відповідності з процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають. Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.

У судовому засіданні прокурор просив визнати обвинувачуваного ОСОБА_4 винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строком на 3 роки. Потерпілі - ОСОБА_11 (мати загиблої) та ОСОБА_12 (чоловік загиблої) звернулись до суду із письмовою заявою від 13.10.2017 року /а.с.39/, згідно якої просять суд визнати винуватця винним у скоєні кримінального правопорушення та призначити йому найвищу міру основного та додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, спосіб вчинення злочину, думку прокурора та потерпілих щодо обрання міри основного і додаткового покарання, обставин, які негативним чином характеризують поведінку обвинувачуваного до скоєння даного злочину, зокрема наявність у нього попередніх судимостей, а також неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності.

Обставиною, яка обтяжує міру покарання - перебування обвинувачуваного ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання та останнім місцем роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є інвалідом першої групи загального захворювання. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває, визнав себе винним у вчиненні злочину, а також обставини, що пом'якшують покарання, якими на думку суду, є сприяння розкриттю злочину та щире каяття.

Із огляду на викладене, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації, згідно якої виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства практично не можливе, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів в межах санкції статті пред'явленого обвинувачення у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України, цілей покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.69, 75 КК України суд не вбачає з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також при існуванні обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Щодо розгляду цивільного позову потерпілих у кримінальному провадженні, судом було встановлено наступне.

До початку розгляду справи про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, представником потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було подано клопотання про залучення малолітньої ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є донькою загиблої ОСОБА_7, до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої, оскільки скоєним злочином їй було завдано моральну шкоду. За клопотанням представника потерпілих інтереси малолітньої буде представляти законний представник, яким є її батько - ОСОБА_12 з огляду на зміст ч.1 ст.242 ЦК України та ч.1 ст. 39 ЦПК України.

Ухвалою суду від 24.10.2017 року клопотання представника потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було задоволено, залучено малолітню ОСОБА_15, в особі її законного представника (батька) - ОСОБА_12, до участі у розгляді кримінального провадження в якості потерпілої.

У тому ж судовому засіданні представником потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було подано до матеріалів кримінального провадження цивільний позов про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину до обвинувачуваного ОСОБА_4 про стягнення матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 1 500 000.00 гривень, а також клопотання про вжиття заходів забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить обвинувачуваному ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а також заборони останньому здійснювати відчуження та/або будь-яке інше обтяження арештованого нерухомого майна.

Ухвалою суду від 24.10.2017року було прийнято до розгляду цивільний позов потерпілих до спільного розгляду з кримінальним провадженням щодо обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року клопотання цивільних позивачів про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні - задоволено, накладено арешт на нерухоме майно обвинувачуваного ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 29.8 м.кв., яка належить обвинувачуваному на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 07.11.2017року було задоволено клопотання представника потерпілих - цивільних позивачів та залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП станом на момент його скоєння не була застрахованою у визначеному Законом порядку.

Моторне (транспортне) страхове бюро України подало на розгляд суду заперечення на заявлений цивільний позов, які мотивувало тим, що відповідно до п. «г» і «ґ» п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону, такими особами є: учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України; та у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Із наведених підстав просить суд у задоволенні цивільного позову потерпілих - цивільних позивачів відмовити.

У судовому засіданні 19.03.2018року представником потерпілих - цивільних позивачів було подано заяву про залишення цивільного позову без розгляду в частині заявлених вимог до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою суду від 19.03.2017 року прийнято рішення про задоволення поданої заяви та залишення без розгляду цивільного позову потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, - в частині заявлених позовних вимог до відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Таким чином, станом на момент розгляду цивільного позову про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину заявлені позовні вимоги складались із вимоги про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 грошових коштів у розмірі 1 461 600.00 гривень в якості матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок скоєння злочину.

Обвинувачуваний ОСОБА_4 заявлений цивільний позов у кримінальному провадженні визнав частково та пояснив, що дійсно ним було завдано потерпілим моральну шкоду внаслідок скоєння злочину, яку він визнає у розмірі 200 000.00 гривень. Решту заявлених позовних вимог вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з тих підстав, що заявлена сума до відшкодування є для нього непосильною та такою, що ніколи не може бути ним відшкодована з огляду на своє матеріальне становище. Звернувся до суду із письмовим клопотання про призначення судової психологічної експертизи на предмет визначення дійсного розміру моральної шкоди, завданої потерпілим - цивільним позивачам ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 внаслідок скоєння злочину, однак під час судового розгляду відмовився від заявленого ним клопотання.

В результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та необхідність часткового задоволення.

Так, під час розгляду по суті цивільного позову потерпілих про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину судом було встановлено, що 27.07.2017 року на перехресті вулиць Городоцької - Я. Мудрого у м. Львові сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок наїзду автомобіля «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням обвинувачуваного ОСОБА_4, на пішохода ОСОБА_7 Остання в результаті цього отримала тяжкі тілесні ушкодження, які в подальшому призвели до її смерті. Як було встановлено під час розгляду кримінального провадження причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що обвинувачуваний ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння та рухаючись через регульоване перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, не надав перевагу у русі ОСОБА_7, яка переходила пішохідний перехід на дозволений «зелений» сигнал світлофора. Таким чином, обвинувачуваний ОСОБА_4 своїми протиправними діями порушив Правила дорожнього руху України при обтяжуючих обставинах, які призвели до смерті ОСОБА_7, а відтак скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України. Отже, суд приходить до висновку про те, що протиправні дії обвинувачуваного ОСОБА_4 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням шкоди потерпілим цивільним позивачам ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які є близькими родичами загиблої ОСОБА_7 При цьому судом було встановлено, що на момент скоєння злочину цивільно-правова відповідальність обвинувачуваного ОСОБА_4 не була застрахованою у визначеному Законом порядку.

Відтак аналізуючи встановлені обставини справи, які знайшли своє підтвердження під час розгляду матеріалів кримінального провадження, дослідивши доводи, якими обґрунтовуються заявлені вимоги цивільного позову у кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин наведених нижче норм матеріального права.

Статтею 23 ЦК України, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілими у справі є ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є матір'ю загиблої, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є чоловіком загиблої та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4 яка є малолітньою донькою загиблої. Отже, вони підпадають під коло осіб, визначених до ч.2 ст.1168 ЦК України і їм дійсно було завдано значного розміру моральної шкоди внаслідок скоєння злочину, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо члену їхньої родини, а саме: рідної дитини, дружини та матері, що відповідає положенням п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України.

Суд погоджується зі обґрунтуваннями завданої моральної шкоди потерпілим внаслідок скоєння злочину, згідно яких ступінь тяжкості вчиненого обвинувачуваним кримінального правопорушення є очевидною з огляду на наслідки, які настали. Потерпілі - цивільні позивачі одночасно втратили своє майбутнє в особі загиблої близької їм людини, яка була донькою, дружиною та матір'ю. Загиблій ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, на момент смерті був лише 21 рік, вона була єдиною дитиною для своєї матері, молодою дружиною для свого чоловіка та матір'ю для своєї маленької донечки, якій на той час ще не виповнилося 2-х років. На початку свого життєвого шляху малолітня потерпіла ОСОБА_15 назавжди залишиться без опіки та піклування своєї рідної матері. Ця трагедія очевидно залишить тяжкий та непоправний слід на її подальшому житті, оскільки в силу незалежних від неї обставин, дитина змушена буде виховуватись у неповній сім'ї. Внаслідок смерті загиблої ОСОБА_7 її мати - ОСОБА_11, будучи людиною похилого віку, втратила єдину доньку, яка могла бути їй опорою в подальшому житті, а чоловік загиблої ОСОБА_12 втратив молоду дружину та матір своєї малолітньої доньки.

В результаті трагедії у всіх потерпілих - цивільних позивачів стали втраченими звичайні життєві зв'язки з родичами та іншими близькими людьми. Тяжкість вимушених втрат є непоправною та такою, яку неможливо компенсувати у будь-який спосіб. Суд приходить до висновку про те, що зазначені обставини справи у їх сукупності дійсно завдали потерпілим - цивільним позивачам сильних душевних страждань.

Відповідно до роз'яснень даних у п.3, 9, 17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.1, 2, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до встановлених обставин справи у їх сукупності, керуючись засадами виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення із обвинуваченого матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок скоєного злочину у загальному розмірі один мільйон двісті тисяч гривень , тобто по 400 000.00 гривень кожному потерпілому-цивільному позивачу.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

У зв'язку із призначенням судом обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд керуючись ст.176, 177 КПК України вважає, що для належного виконання вироку суду та забезпечення відбуття обвинуваченим призначеного йому покарання, ОСОБА_4 слід залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Згідно ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов'язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Із матеріалів справи вбачається, що витрати на проведення експертиз у загальному розмірі становлять 4205.80 /чотири тисячі двісті п'ять/ гривень 80 копійок, оскільки проведення даних судових експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.

Керуючись ст.368-371, 373-374 КПК України, ст.12, 50, 65-67, 72, 286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 /три/ роки.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_4 рахувати з 30 серпня 2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 30 серпня 2017року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 залишити до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілих - цивільних позивачів у кримінальному провадженні - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину шляхом стягнення із ОСОБА_4 матеріальної компенсації завданої моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 /ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3/ на користь ОСОБА_11 /ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4/, ОСОБА_12 /ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5/ та ОСОБА_15 /ІНФОРМАЦІЯ_4/, грошові кошти у розмірі по 400 000.00 /чотириста тисяч/ гривень кожному в якості матеріальної компенсації завданої моральної шкоди.

У решті цивільного позову - відмовити.

Процесуальні витрати за проведені у справі експертизи в розмірі 4205.80 /чотири тисячі двісті п'ять/ гривень 80 копійок стягнути із ОСОБА_4 /ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3/ в дохід держави.

Речові докази: запис із камери відеореєстратора, який розміщений на оптичному диску - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1, який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів /м.Львів, вул. Суботівська, 13а/ повернути власнику.

Вирок може бути оскаржено учасниками судового розгляду до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський