Постанова № 73483001, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9534/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2017 року №№ 0002771401, 0002781401, 0002741401, 0002751401, 0002761401.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки, на переконання відповідача, не надано вірної правової оцінки обставинам справи, а висновок зроблено виходячи лише з документального оформлення господарських операцій без врахування фактичних обставин справи. Апелянт зазначає, що господарські операції не можуть мати ознак реального здійснення через відвантаження вугілля з підконтрольної українському уряду території. Також в апеляційній скарзі аналогічно як і в акті перевірки, відповідач посилається на узагальнену податкову інформацію щодо контрагенів позивача та матеріали кримінальних проваджень, у яких, на переконання відповідача, фігурують контрагенти позивача.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог. Позивач зазначає, що судом першої інстанції на підставі усіх поданих документів було об'єктивно та обґрунтовано зазначено про помилковість тверджень відповідача, оскільки реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 вересня 2013 року по 30 вересня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 квітня 2017 року №734/28-10-14-01/38915177, , згідно з висновками якого, встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму 132 977 569,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму 129 332 297,00 грн.;

- п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, абзацу «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 33 750,00 грн.;

- п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження військового збору у сумі 2 025,00 грн.;

- п.п. 176.2б п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не в повному обсязі, неподання у строки, для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку, . п.1, п. 2 ч.2 ст. 6, п.1, п. 4 ч. 1 ст. 7, ч.5, абз. 2 ч. 6 та ч. 12 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся на суму 49 301, 37 грн. та зменшено єдиний внесок за період, що перевірявся на суму 4065,23 грн.

ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, листом від 27 квітня 2017 року №23500/10/28-10-14-01-12 відповідач повідомив, що до розділу 4 акту «Висновок» внесено зміни, в результаті чого загальна сума заниження податку на додану вартість склала 124 267 827,00 грн., а всі інші пункти розділу «Висновки» акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 28 квітня 2017 року прийнято оскаржувані рішення:

- № 0002771401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 152 724 862,00 грн., з яких: 132 977 569,00 грн. - податкове зобов'язання, 19 747 293,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0002781401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186 401 741,00 грн., з яких: 124 267 827,00 грн. - податкове зобов'язання, 62 133 914,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0002741401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 3 587,58 грн., з яких: 2 025,00 грн. - податкове зобов'язання, 675,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 887,58 грн. - пеня;

- № 0002751401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 59 793,04 грн., з яких: 33 750,00 грн. - податкове зобов'язання, 11 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 14 793,04 грн. - пеня;

- № 0002761401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати».

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, спірні рішення залишені без змін.

Вважаючи такі рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять документи, підтверджуючі проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань у перевіряємому періоді ґрунтується на переконанні контролюючого органу у тому, що позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій з іншими платниками податків, які були його контрагентами, оскільки такі господарські операції не мали реального характеру, адже контрагенти позивача не мали матеріальних, технічних ресурсів для здійснення вказаних обсягів постачання. Крім того, на думку відповідача, позивачем проведено оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності та отримано у власність безоплатно, без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий відповідачем та відображений в акті перевірки період позивач мав господарські операції з ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-Тест», ТОВ «Еріда Трейд», ТОВ «Донвуглересурси».

Зокрема, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», як продавцем, був укладений договір на постачання вугільної продукції №10/06-1 від 10 червня 2015 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар (вугільну продукцію) відповідно до умов, визначених у специфікаціях до даного договору. На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором (вугільної продукції), позивачем надано суду копії вказаного договору зі специфікаціями, актів приймання - передачі, актів звіряння вугільної продукції за кількістю та якістю, укладені разом з представниками вантажоотримувача, посвідчення якості на вугільну продукцію, сертифікати генетичних, технологічних та якісних характеристик вугільної продукції, технічні умови на вугільну продукцію, а на підтвердження здійснення оплати реєстр платіжних доручень, що підтверджують оплати, здійснені на ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» в розмірі 451 849 250, 60 грн. ПДВ разом з 106 платіжними дорученнями.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» поставило ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» вугілля у загальному обсягу 432 257,295 тон на суму 547 182 194,54 грн. та на зазначений обсяг поставки виписало ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» податкові накладні згідно реєстру отриманих від контрагента ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» податкових накладних за період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2016 року, який було надано позивачем разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН. Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, було задекларовано та включено до податкового кредиту позивача за відповідний звітний період. У контролюючого органу не виникло жодних зауважень, щодо оформлення вказаних документів.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що позивачем було дотримано «принцип належної обачності» при виборі контрагента, про що свідчить перевірка статутних документів контрагента та витребування документів щодо взаємовідносин контрагента позивача з його контрагентами, перевірка наявності матеріальних та технічних ресурсів для постачання задекларованих обсягів вугільної продукції. ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» долучило до матеріалів справи документи, які підтверджують виробництво товару - вугільної продукції марки П саме контрагентом ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» - дозволи на користування надрами, сертифікат генетичних характеристик вугільної продукції, технічні умови на вугілля, які належать ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», а також лист від ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» №66-юр від 18 квітня 2017 разом із податковими розрахунками за користування надрами для видобування корисних копалин та податковими деклараціями з рентної плати з розрахунками за 2015 - 2016 роки.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір на виконання робіт №11 від 20 січня 2015 року, укладений між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (підрядник) та ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» (замовник), згідно за яким, підрядник виконує своїми силами роботи по винайманню вугілля, буропідривні роботи, проведення та ремонт гірничих виробок, а також акт приймання-здачі до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» від 15 березня 2010 року основних засобів - технічних одиниць шахти №22 «Комунарська» та Шахта «Щегловська-Глибока» на загальну суму 55 168 883,00 грн. Відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» основних засобів на зазначену суму. Крім того, відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» технічних та матеріальних ресурсів для виробництва вугільної продукції марки П.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся контролюючим органом, мав правовідносини з ТОВ «Євро-тест» за договором на постачання вугільної продукції №01/04-1 від 01 квітня 2016 року. На виконання зазначеного договору ТОВ «Євро-тест» поставило у власність ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» 165 818,700 тон вугілля у період квітня 2016 - серпня 2016.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором (вугільної продукції), позивачем надано суду копії вказаного договору зі специфікаціями, актів приймання - передачі, актів звіряння вугільної продукції за кількістю та якістю, укладені разом з представниками вантажоотримувача, посвідчення якості на вугільну продукцію, сертифікати генетичних, технологічних та якісних характеристик вугільної продукції, технічні умови на вугільну продукцію, а на підтвердження здійснення оплати на ТОВ «Євро-Тест» в розмірі 196 736 666, 66 гривень з ПДВ було додано позивачем до матеріалів платіжні доручення у кількості 33 штук - відповідно до «Реєстру платіжних доручень здійснених на ТОВ «Євро-Тест». Позивачем також долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перевірку зазначеного контрагента - статутні документи, свідоцтво платника ПДВ, договори зазначеного контрагента з його постачальником - ТОВ «Шахтоупраління «Донбас» та дозвільні документи на видобування вугільної продукції контрагентами ТОВ «Євро-Тест» - дозвіл на користування надрами, сертифікати генетичних характеристик вугільної продукції, технічні умови.

На виконання умов договору про постачання вугільної продукції ТОВ «Євро-тест» було виписано в адресу ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» податкові накладні згідно реєстру отриманих від контрагента ТОВ «Євро-тест» податкових накладних за період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2016 разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН згідно зазначеного реєстру, який було надано позивачем разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН (додаток 10 до письмових пояснень №18/08-01 від 18 серпня 2017 року). Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, було задекларовано та включено до податкового кредиту позивача за відповідний звітний період. У контролюючого органу не виникло жодних зауважень, щодо оформлення вказаних документів.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся контролюючим органом, мав правовідносини з ТОВ «Донвуглересурси» за договором на постачання вугільної продукції №29/09-1 від 29 вересня 2014 року. На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Донвуглересурси» поставило у власність ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» 68 884,886 тон вугілля у період з листопада 2014 - серпня 2016.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором (вугільної продукції), позивачем надано суду копії вказаного договору зі специфікаціями, актів приймання - передачі, актів звіряння вугільної продукції за кількістю та якістю, укладені разом з представниками вантажоотримувача, посвідчення якості на вугільну продукцію, сертифікати генетичних, технологічних та якісних характеристик вугільної продукції, технічні умови на вугільну продукцію. Позивачем за поставлену вугільну продукцію було здійснено оплату на користь ТОВ «Донвуглересурси» на загальну суму 88 201 495,55 грн. з ПДВ, на підтвердження чого було надано реєстр платіжних доручень разом з 55 платіжними дорученнями. Заборгованості станом на 30 вересня 2016 року за зазначену вугільну продукцію немає.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Донвуглересурси» було виписано ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» податкові накладні згідно реєстру отриманих від контрагента ТОВ «Донвуглересурси» податкових накладних за період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2016 року разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН згідно зазначеного реєстру, який було надано позивачем разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН. Суми податку на додану вартість зазначені у вказаних податкових накладних було задекларовано та включено до податкового кредиту позивача за відповідний звітний період. У контролюючого органу не виникло жодних зауважень, щодо оформлення вказаних документів.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують перевірку даного контрагента - статутні документи, свідоцтво платника ПДВ, та документи, які підтверджують наявність у ТОВ «Донвуглересурси» сировини для виробництва в подальшому готової продукції - вугілля кам'яного марки А, а саме: договори купівлі відходів вуглезбагачення (порода) у кількості 11 410 064 тон. Зважаючи на той факт, що ТОВ «Донвуглересурси» не має власних ресурсів для виробництва готової продукції із сировини, позивачем було надано договори, укладені між ТОВ «Донуглересурси» (замовник) та виконавцями - ПрАТ «ГЗФ «Краснолуцька», ТОВ ЦЗФ «Штеровська» та ТОВ ЦЗФ «Сєвєрная» на виконання послуг зі збагачення рядового вугілля. Позивачем було додано до матеріалів справи лист ТОВ «Донвуглересурси» №86 від 10.05.2017 щодо підтвердження походження та видобутку вугільної продукції, а також надало відповідні копії підтверджуючих документів щодо переробки вугільної продукції - акти по наданню послуг по збагаченню вугілля, звіти по збагаченню вугілля.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач, у період, який перевірявся контролюючим органом, мав правовідносини з ТОВ «Еріда Трейд» за договором поставки №23/07-1с від 23 липня 2015 року, за яким постачальник (ТОВ «Еріда Трейд») зобов'язується поставити покупцю на умовах FCA вугілля кам'яне (далі - вугілля) в асортименті, за ціною, за реквізитами, з якісними характеристиками та зі строками та умовами наведеними в специфікаціях до цього договору. На виконання умов зазначеного договору, постачальником було поставлено у власність ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» 19 666,600 тон вугілля у період вересень 2015 - листопад 2015.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором (вугільної продукції), позивачем надано суду копії вказаного договору зі специфікаціями, актів приймання - передачі, посвідчення якості на вугільну продукцію, сертифікати генетичних, технологічних та якісних характеристик вугільної продукції, а на підтвердження здійснення оплати реєстр платіжних доручень, що підтверджують оплати, здійснені на ТОВ «Еріда Трейд» в розмірі 45 706 593,55 гривень з ПДВ разом з платіжними дорученнями.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Еріда Трейд» було виписано ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» податкові накладні згідно реєстру отриманих від контрагента ТОВ «Еріда Трейд» податкових накладних за період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2016 року разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН згідно зазначеного реєстру, який було надано позивачем разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄРПН (додаток 13 до письмових пояснень №18/08-01 від 18 серпня 2017 року). Позивачем було надано також документи - договори, акти приймання-передачі товару, які підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ «Еріда Трейд» товару (вугілля) в кількості 19 665,170 тон (з урахуванням втрат у межах природнього збитку) на низку покупців - третіх осіб на загальну суму 49 408 894, 91 грн. з ПДВ. Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, було задекларовано та включено до податкового кредиту позивача за відповідний звітний період. У контролюючого органу не виникло жодних зауважень, щодо оформлення вказаних документів. Позивачем було додано до матеріалів справи також договори між ТОВ «Еріда Трейд» та ДП «Торезантрацит» (постачальник) договір поставки №23/07-3с від 23 липня 2015 року та договір поставки між ТОВ «Еріда Трейд» та ДП «Сніжнеантрацит» №23/07/15 від 23 липня 2015 року на придбання вугілля кам'яного та договори з надання послуг зі збагачення рядового вугілля між ДП «Сніжнеантрацит» (замовник) та ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» (виконавець) №14кз від 28 грудня 2013 року та між ДП «Торезантрацит» (замовник) та ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» (виконавець) №16кз від 22 лютого 2014 року.

На підтвердження факту транспортування товару, отриманого від ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-тест», ТОВ «Донвуглересурси», ТОВ «Еріда Трейд» на адресу вантажоотримувача (СО «Слов'янська ТЕС» та СО «Старобешівська ТЕС» ПАТ «Донбасенерго»), позивачем надано суду копії залізничних накладних, щодо постачальника ТОВ «Донвуглересурси» було надано також копії товаро-транспортних накладних. Поставка здійснювалася позивачем із залученням третіх осіб, на що у позивача укладено договори про організацію перевезень вантажів, надані до матеріалів справи - №217/13 від 16 жовтня 2013 року з експедитором - ТОВ «Транснаціональна транспортна компанія», договір №Є-14/07-2015 від 14 липня 2015 року- з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс», договір №78/15 від 01 вересня 2015 року - з ТОВ «Модальні транспортні перевезення», договір №02092015-ПВ/ТЕ від 02 вересня 2015 року - з ТОВ «ТК-Логістик», а також акти прийому-передачі послуг, рахунки, щомісячні звіти експедитора від експедиторів про перевезення зазначеного товару.

Крім того, позивачем на підтвердження використання товару, отриманого від ТОВ «Шіхтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-Тест», ТОВ «Донвуглересурси», його подальшу реалізацію на ПАТ «Донбасенерго» з метою отримання прибутку та використання кінцевим покупцем (вантажоотримувачем) у власній господарській діяльності було надано суду акти приймання-передачі вугільної продукції між ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» та ПАТ «Донбасенерго», акти звіряння вугілля за кількістю та якістю, копії журналів обліку прибуття вантажу СО ПАТ «Донбасенерго» Слов'янської ТЕС (за формою ТТ3) та актів приймання палива за кількістю зважування СО ПАТ «Донбасенерго» Слов'янська ТЕС (форма ТТ4). Позивачем надано також реєстр виписаних ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» накладних в адресу покупців - ПАТ «Донбасенерго» та низку інших покупців (щодо вугілля, придбаного у ТОВ «Еріда Трейд»), які підтверджують подальшу реалізацію отриманого від оспорюваних контрагентів товару.

Позивачем за поставлену вугільну продукцію відповідно до наданих платіжних доручень було здійснено оплату на користь ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-Тест», ТОВ «Еріда-Трейд», ТОВ «Донвуглересурси» на загальну суму 771 712 977,13 грн., в тому числі ПДВ 128 618 829,50 грн.

Саме факт оплати за поставлену вугільну продукцію засвідчує реальну зміну майнового стану платника податків, як того вимагає ст. 3 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 1 Закону.

Отже, факт оплати за поставлений товар також засвідчує реальність здійснених фінансово-господарських відносини між позивачем та зазначеними контрагентами.

З матеріалів справи також вбачається, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є « 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким та газоподібним паливом і подібними продуктами», а отже товар отриманий позивачем від ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-тест», ТОВ «Донвуглересурси», ТОВ «Еріда Трейд» був використаний ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Отримання прибутку за вказаними операціями в розмірі 26 637 377,74 грн., позивач підтвердив наданням до матеріалів справи декларацій з податку на прибуток, звітів про фінансові результати за період, за який було проведено перевірку, зведеними таблицями, а також платіжними дорученнями про сплату до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року, не надано доказів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищевказаними документами, а також не наведено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Євро-Тест», ТОВ «Еріда-Трейд», ТОВ «Донвуглересурси». Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» як платника податку на додану вартість та податку на прибуток або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що узагальнена податкова інформація, на яку є посилання в акті перевірки, не стосується позивача, а стосується виключно його контрагентів по взаємовідносинах з іншими контрагентами, а також контрагентів по ланцюгу постачання. Аналітична та узагальнена податкова інформація органів ДФС щодо вказаних контрагентів, на які є посилання в акті перевірки, не свідчить про невиконання господарських операцій, а також про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення цих спірних операцій.

Необхідно зазначити, що невірне відображення активів у фінансовій звітності може свідчити тільки про некоректність звітування контрагента до контролюючого органу і може бути підставою для перевірки контрагента позивача, однак не є доказом фіктивності господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на відсутність матеріальних ресурсів у контрагентів ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт відправлення певних партій товару, не безпосередньо контрагентами - продавцями покупця, а іншими юридичними особами може засвідчувати виключно факт залучення контрагентами - продавцями позивача третіх осіб, з метою виконання зобов'язань відповідно до укладених з позивачем договорів та не може однозначно свідчити про відсутність фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентами - продавцями.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про наявність матеріалів кримінальних проваджень, у яких, як зазначає апелянт, фігурують посадові особи контрагентів позивача, з огляду на те, що доводи відповідача ґрунтуються тільки на матеріалах досудового слідства, а не на рішеннях суду.

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ «Дан Компані» були проведені господарські операції. Під час перевірки встановлено вилучення первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Дан Компані» відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва. СУФР Офісу АПП ДФС надано доступ до вилучених первинних документів позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Дан Компані», які були вилучені в рамках кримінального провадження за № 32015100110000199 від 31 липня 215 року. Також, отримано інформацію, що СУФР Офісу ВПП ДФС розслідується кримінальне провадження за № 32015100110000199 від 31 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. Із матеріалів кримінального провадження встановлено та допитано, як свідка засновника та директора ТОВ «Дан Компані» ОСОБА_3, який показав, що зареєстрував зазначене підприємство за грошову винагороду без мети зайняття господарською діяльністю, жодних первинних фінансово-господарських та платіжних документів по взаємовідносинах з контрагентами не підписував. Директором та головним бухгалтером ТОВ «Дан Компані» з 15 вересня 2014 року був ОСОБА_4 Згідно протоколу № 02-02/15 загальних зборів учасників ТОВ «Дан Компані» від 02 лютого 2015 року було звільнено ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Дан Компані» за власним бажанням з 02 лютого 2015 року та призначено на дану посаду ОСОБА_3 з 03 облого 2015 року. ОСОБА_3 згідно наказу № 3 від 03 лютого 2015 року, приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Дан Компані» з 03 лютого 2015 року. Згідно даних ЄРПН протягом січня 2015 року ТОВ « Дан Компані» виписано на адресу скаржника податкові накладні (85 штук) підписані зі строни ТОВ «Дан Компані» директором ОСОБА_4, який був директором ТОВ «Дан Компані» до 02 лютого 2015 року. З них, 16 податкових накладних (на суму ПДВ 968 245 грн.) зареєстровані в ЄРПН 03 лютого 2015 року та 04 лютого 2015 року та підписані директором ОСОБА_4, який згідно протоколу загальних зборів, з 02 лютого 2015 року був звільнений за власним бажанням, а отже, на переконання податкового органу, не мав жодного права та юридичних підстав для підпису первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства.

З зазначених вище обставин, вбачається, що виписані на ім'я позивача податкові накладні, які датовані січнем 2015 року підписані директором товариства ОСОБА_4, який станом на січень мав такі повноваження.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Крім того, виходячи з пояснень учасників справи, отриманих під час судового розгляду справи, відомості про порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 немає. В свою чергу, ОСОБА_3 у спірний період не приймав участі в здійсненні ТОВ «Дан Компані» фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що посилання податкового органу на протоколи допиту свідків по кримінальній справі, по якій ще не постановлено вироку суду не є належним доказом та не може вказувати на фіктивність господарських операцій, наявність злочинних, або протиправних діянь.

Разом з тим, стосовно підтвердження поставки товарів, як з'ясовано під час судового розгляду справи, матеріли справи містять інформацію про доставку вантажу ПАТ «Укрзалізниця». Зокрема, відповідь ПАТ «Укрзалізниця» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в рамках перевірки про дійсне перевезення вугілля від зазначених перевізників на СО «Слов'янська ТЕС» та СО «Старобешівська ТЕС» ПАТ «Донбасенерго».

Підтвердження поставки з боку вантажоотримувача («Слов'янська ТЕС» СО «Старобешівська ТЕС» ПАТ «Донбасенерго»), підтверджується актом звірки вугілля за якістю, який підписується представником вантажовідправника/постачальника та уповноваженими особами ТЕС.

Докази включення всіх вантажовідправників вугільної продукції до додатку 9 та додатку 5 до Наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при СБ України № 415 ог, яким затверджено «Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», який є підтвердженням законного перетину лінії розмежування АТО.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що виходячи з принципу належної обачності, ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ», на момент укладення договорів на постачання вугільної продукції з кожним із спірних, на думку відповідача, контрагентів провів повну юридичну перевірку контрагента, яка полягала у повній перевірці статутних документів контрагента та перевірки його через усі доступні бази даних.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку передбаченому ст. ст. 139, 143 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі у розмірі 7 631 786 грн. 10 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 7 631 786 (сім мільйонів шістсот тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят шість) грн. 10 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2018 року.