Постанова № 73482898, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2059/15 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

секретар судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» звернулось до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000431014 від 09.12.2014 року та № 0000471014 від 10.12.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з 20.10.2014 року по 06.11.2014 року Макарівським відділенням Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, червень 2012 року, за результатами якої було складено акт від 17.11.2014 року № 221/15-012/35256333.

Перевіркою були виявлені порушення вимог п. 200.14, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у зв'язку із завищенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виявленням самостійно виправлених помилок за лютий 2012 року в сумі 523 721,00 грн. та за червень 2014 року в сумі 6 013 500,00 грн.

Так, зокрема, як вбачається з вищевказаного акта, податковим органом під час проведення камеральної перевірки були використані результати камеральної перевірки № 165 від 16.03.2012 податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВТК Відродження» за січень 2012 року та камеральної перевірки № 332 від 16.07.2012 податкової декларації з податку на додану вартість «ВТК Відродження» за травень 2012 року. Вищезазначеними камеральними перевірками були встановленні порушення з боку позивача у вигляді заниження суми бюджетного відшкодування.

На підставі проведення вищевказаних камеральних перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, що були подані позивачем за відповідні звітні (податкові) періоди, податковим органом було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0001511500 від 16.03.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» було збільшено суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 523 721, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002831500 від 16.07.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 6 013 500, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки від 17.11.2014 № 221/15-012/35256333 зазначено, що ТОВ «ВТК Відродження» не оскаржувало податкових повідомлень-рішень № 00001510500 від 16.03.2012 року та № 0002831500 від 16.07.2012 року.

Контролюючим органом було зазначено, що ТОВ «ВТК Відродження» було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на підставі результатів вищевказаних камеральних перевірок податкових декларацій за січень та травень 2012 року у податковій звітності за лютий 2012 р. в сумі 523 721, 00 грн. та за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн., що в свою чергу, свідчить про безпідставність внесення позивачем вищевказаних сум до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2012 р. в сумі 23 721, 00 грн. та за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн.

На підставі акта перевірки Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.11.2014 року № 221/15-012/35256333 було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0000431014, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 503 375, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року № 0000471014, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2012 року в сумі 523 721, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 130 930, 25 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що твердження податкового органу щодо завищення ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам за лютий 2012 року в сумі 523 721, 00 грн. та за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн. є обґрунтованими, а тому винесення податкових повідомлень-рішень № 0000431041 від 09.12.2014 року та № 0000471014 від 10.12.2014 року є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні періоди звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідного до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх (з 01.07.2012 - та звітному) податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі тримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримання від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (в редакції з 01.10.2014).

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вірно встановив суд першої інстанції та зазначив в оскаржуваній постанові, ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» було подано до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012 року від 16.02.2012 року, в якій позивачем самостійно визначено суму залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації) в розмірі 634 627, 00 грн., а також визначено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 податкової декларації), в розмірі 5 713, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року від 20.03.2012 року, в якій позивачем на підставі результатів камеральної перевірки № 165 від 16.03.2015 року зменшено залишок від'ємного значення за результатом перевірки податкового органу на суму 523 721, 00 грн. (рядок 21.3 податкової декларації) у зв'язку із зарахуванням цієї суми як бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів,та встановлено, що сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 116 619, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року від 20.06.2012 року, в якій позивачем самостійно визначена сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду (рядок 24 податкової декларації) в розмірі 6 202 985, 00 грн., а також визначено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 податкової декларації), в розмірі 2 318 296, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року від 16.07.2012 року, в якій позивачем на підставі результатів камеральної перевірки № 332 від 16.07.2015, зменшено залишок від'ємного значення за результатом перевірки податкового органу на суму 6 013 500, 00 грн. (рядок 21.3 податкової декларації) у зв'язку із зарахуванням цієї суми як бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періоді, та встановлено, що сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 2 507 781, 00 грн.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем були враховані результати вищезазначених камеральних перевірок під час формування податкової звітності щодо показників податку на додану вартість за лютий та червень 2012 року, оскільки суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року у розмірі 523 721, 00 грн. та травень 2012 року у розмірі 6 013 500, 00 грн. були враховані у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

В подальшому позивачем до контролюючого органу було подано наступні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, відповідно до якого сума від'ємного значення в розмірі 523 721, 00 грн. була виключена з рядка 21.3 податкової декларації («зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу»), врахована у складі залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22, Д2), та відображена в рядку 23.1 (Д3, Д4) як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року, відповідно до якого сума від'ємного значення в розмірі 6 013 500, 00 грн. була виключена з рядка 21.3 податкової декларації («зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу»), врахована у складі залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22, Д2), та відображена в рядку 23.1 (Д3, Д4) як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в раніше поданих деклараціях за лютий 2012 року та червень 2012 року, відповідно до яких позивачем було змінено напрям зарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом були проведені камеральні перевірки, за результатами проведення яких було складено акти № 165 від 16.03.2012 року та № 332 від 16.07.2012 року та встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 523 721,00 грн. (за січень 2012 року) та на суму 6 013 500, 00 грн. (за травень 2012 року), у зв'язку з чим, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001511500 від 16.03.2012 та № 00002831500, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 523 721,00 грн. та на 6 013 500, 00 грн. відповідно.

Слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення № 0001511500 від 16.03.2012 та № 00002831500 не оскаржувались позивачем в адміністративному та судовому порядку, а тому є узгодженими, а самі суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість були зазначені позивачем в податкових деклараціях за лютий та червень 2012 року як такі, що підлягають врахуванню у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах, відповідно до положень п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, пп. а) п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) закріплено спеціальний порядок зарахування суми бюджетного відшкодування у разі виявлення контролюючим органом за результатом проведеної перевірки її заниження платником податків.

Суд першої інстанції вірно вказав, що посилання в п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) на п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин), слід застосовувати виключно в частині способу відображення платником суми заниження бюджетного відшкодування, шляхом її відображення в податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому податковими органами була донарахована відповідна сума бюджетного відшкодування.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що положення п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) є спеціальною нормою при регулювання спірних правовідносин, а п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) є загальним правилом з цих питань.

Пункт 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) не містить будь-яких застережень та імперативно визначає, що у разі виявлення контролюючим органом за результатом проведеної перевірки заниження платником податків суми бюджетного відшкодування, така сума може бути врахована виключно у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Зміни до Податкового кодексу України, які визначають обмеження права платника податків на отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування лише звітним (податковим) періодом, набрали чинності лише з 01.01.2015 року, а отже не стосуються спірних правовідносин.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, передумовою подання платником податків уточнюючого розрахунку є виявлення ним помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, у той час як у спірній ситуації факт наявності помилки у деклараціях відсутній через неможливість відображення платником податків суми виявленого контролюючим органом під час проведення перевірки заниження бюджетного відшкодування інакше як у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив про неможливість зміни позивачем напряму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, визначених раніше контролюючим органом за результатом проведених перевірок в якості занижених, шляхом подання уточнюючих розрахунків. Така зміна напряму взагалі не може бути здійснена шляхом подання уточнюючого розрахунку, оскільки не відноситься до поняття «усунення помилки».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 16 вересня 2015 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2018 року.