Постанова № 73482493, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6454/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Завод «Арсенал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року суддя Мазур А.С. у справі за адміністративним позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства Завод «Арсенал» про стягнення заборгованості у розмірі 1 238 774,19 грн,-

У С Т А Н О В И В:

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДП Завод «Арсенал» про стягнення заборгованості у розмірі 1 238 774,19 грн по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а», «б» - «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.903.2016 року по 31.03.2017 року на підставі відповідних розрахунків.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з ДП Завод «Арсенал» 1 238 774,19 грн, зокрема: по списку №1 у розмірі 595 853,47 грн; по списку №2 у розмірі 642 920,72 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Завод «Арсенал» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суму м. Києва від 29 вересня 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних відмовити повністю, мотивуючи тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням спеціаліста (без зазначення прізвища та без надання довіреності данного спеціаліста представляти інтереси в суді по даній справі) на лікарняному, проте, колегія суддів вважає, що докази поважності причин неявки представника позивача в судове засідання відсутні, а тому справу слід слухати у відсутності представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем обліковуються особи, які отримують пенсію, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно п.а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п.б ст.13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (надалі - Інструкція №21-1), встановлено розміри витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 01.03.2016 року по 31.03.2017 року відповідачем до сплати належить 1 238 774,19 грн.

Доказів оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.03.2016 року по 31.03.2017 року, відповідачем до суду не надано.

Щодо доводів відповідача про те, що ДП Завод «Арсенал» не є правонаступником ВО "Завод Арсенал", а тому не має заборгованості перед Управління ПФ, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із статуту ВО "Завод Арсенал", затвердженого Головою Держоборонпроммашу 14 листопада 1991 року, до складу об'єднання входив Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна (головне самостійне підприємство з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8), Центральне конструкторське бюро (самостійне підприємство за тією ж адресою), та ряд інших самостійних підприємств. Як Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна, так і Центральне конструкторське бюро були окремим юридичними особами.

У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут ДП завод "Арсенал", зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 07 квітня 1994 року. Зі змісту статуту не вбачається, що Підприємство є правонаступником ВО "Завод Арсенал". В той же час, не заперечується факт утворення ДП завод "Арсенал" на виробничій базі саме колишнього головного самостійного підприємства з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Центральне конструкторське бюро постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року №987 перетворене у казенне підприємство (КП) "Центральне конструкторське бюро "Арсенал".

10 квітня 2009 року розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про перейменування КП "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" та реорганізацію державного підприємства завод "Арсенал" і державного науково-дослідного підприємства "Український технологічний центр оптичного приладобудування" №525-р прийнято пропозицію Національного космічного агентства України щодо перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" в КП СПБ "Арсенал". Вирішено реорганізувати завод "Арсенал" і державне науково-дослідне підприємство "Український технологічний центр оптичного приладобудування" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал".

28 травня 2009 року наказом НКАУ "Про реорганізацію ДП завод "Арсенал" №141 на виконання Розпорядження №525-р реорганізовано завод "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал"; припинено діяльність ДП завод "Арсенал".

16 листопада 2009 року комісією з припинення заводу "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал" було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків заводу "Арсенал" до КП СПБ "Арсенал" в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18 листопада 2009 року №376.

Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ "Арсенал" прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання заводу "Арсенал" згідно з даними результатів інвентаризації станом на 01 червня 2009 року та балансу заводу "Арсенал" станом на 01 жовтня 2009 року, а 24 листопада 2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу "Арсенал".

24 березня 2011 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу "Арсенал" до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ "Арсенал", про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження №525-р та Наказу №141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал". Визнано незаконним та скасовано Наказ №141.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 травня 2011 року проведено скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи ДП заводу "Арсенал" на підставі судового рішення.

Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року №411 завод "Арсенал" поновив свою діяльність в наслідок виділення з КП СПБ "Арсенал".

Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, 19 березня 2015 року, 28 липня 2015 року відмовлено Управлінню ПФ у задоволенні позову про стягнення з ДП Завод «Арсенал» заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року № К/800/42023/15 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва до ДП Завод «Арсенал» про стягнення заборгованості з відшкодування пенсії за період з 25 серпня по 25 грудня 2014 року у розмірі 278 797,66 грн касаційну скаргу ДП Завод «Арсенал» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адмінінстративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі К/800/37963/15 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі №826/7677/15 у справі за позовом Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва до ДП Завод «Арсенал» про стягнення заборгованості скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишено без змін. У данному судовому рішенні Вищий адміністративний суд встановив наявність у ДП Завод «Арсенал» обов'язку відшкодувати органу Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до п «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року про стягнення заборгованості скасовано, то колегія суддів звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України зазначене судове рішення не переглядав, а відмовив у відкритті касаційного провадження так як рішення апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягало.

Суд першої вірно не взяв до уваги посилання відповідача на судові рішення відповідно до яких відмовлено пенсійному органу у стягненні заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року визнано незаконним та скасовано положення п.2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал» та наказ №141, у зв'язку з чим було відновлено попереднє правове становище підприємства.

Розподільчий баланс майна, прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП Завод «Арсенал», затвердженого головною державного космічного агенства України від 07 вересня 2012 року, в частині неповернення обов'язків щодо сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам суперечить зазначеному судовому рішенню.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Окружного адміністративного суду м Києва від 30 квітня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року, справа № К/800/42023/15.

Також суд першої інстанції надав правильну оцінку доводам відповідача про те, що аналогічні правовідносини вже розглядалися в інших справах, зазначивши, що у данному позові розглядається період виникнення заборгованості відмінний від періодів, зазначених у справі №826/14841/15 та №826/12721/14.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до позовної заяви розрахунок фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до п «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зазначенням прізвища осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах.

Надані до справи довідки Казенного підприємства спеціпального приладобудування «Арсенал» КП СПБ «Арсенал» про роботу зазначених у розрахунку осіб на ДП завод «Арсенал» підтверджують факт, що заборгованість повинен сплачувати ДП завод «Арсенал».

Так, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 працювали у відповідача, що підтверджується наданими до справи довідками.

Щодо інших осіб, то в апеляційній скарзі апелянт не вказав їх прізвища, хоча до справи було долучено численні довідки щодо місця роботи таких осіб.

Та обставина, що довідки надано не по всім особам, як на те послався відповідач, колегія суддів вважає не є доказом того, що такі особи не стосуються ДП Завод «Арсенал».

Відповідач не надав жодного доказу та не навів відповідних доводів у спростування викладених даних у вищезазначеному розрахунку Центрального об'єднаного УПФУ в м. Києві.

Не спростовано відповідачем і розміру заборгованості 1 238 774,19 грн., яка підтверджена відповідними розрахунками позивача.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав у суду першої інстанції для розгляду даної справи у порядку скороченого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Із постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 29 вересня 2017 року вбачається, що розгляд справи відбувався відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України у порядку скороченого провадження.

Частина 1 ст. 183-2 КАС України визначає перелік справ, які розглядаються у порядку скороченого провадження, у т.ч. і щодо стягнення грошових сум, які грунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлених цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до пп.1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенгсійного фонду України», затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пп.8.1 Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки(пп.8.2 Інструкції).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач визначив відповідача суму боргу та неодноразово направляв йому листи щодо сплати заборгованості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у скороченому провадженні було розглянуто ще одну аналогічну справу та ухвалено постанову Окружним адміністративним судом м. Києва у справі за позовом УПФ України у Печерському районі м. Києва до ДП Завод Арсенал» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 02 квітня 2015 року (справа №К/800/15099/15, вищезазначена справа ) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою УПФ України у Печерському районі м Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у цій справі, пославшись на ч.9 ст. 183-2 КАС України, тобто визнавши факт законності розгляду аналогічної справи у порядку скороченого провадження на підставі ст. 183-2 КАС України.

Отже, порушень норм Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи судом першої інстанції у порядку скороченого провадження судовою колегією не встановлено.

Також є безпідставними доводи апелянта щодо не надання позивачем доказів зв'язку між ДП завод «Арсенал» та особами, яким призначені пільгові пенсії, оскільки, як зазначено судом вище, відповідач не спростував таких доводів позивача, а також не спростував довідки про роботу осіб.

За змістом ч.1 ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази надаються учасниками справи (ч.3 ст. 76 КАС ).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 29 вересня 2017 року, оскільки суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах до Пенсійного фонду України у розмірі 1 238 774,19 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості не надано.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод «Арсенал» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Літвіна Н.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст виготовлено: 18 квітня 2018 року.