Рішення № 73480934, 06.03.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12656/17

Провадження № 2/369/579/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 13 вересня 2007 року між ним та ЗАТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір, за яким було отримано кредит в розмірі 26 425,74 дол. США. Також був укладений договір застави автомобіля у якості забезпечення виконання умов кредитного договору. За рішенням суду від 24 березня 2014 року з нього була стягнена заборгованість за кредитним договором в розмірі 109 848,98 грн., яку він повністю погасив при примусовому виконанні судового рішення. Вказав, що 23 травня 2016 року судом також було ухвалене рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на заставне майно. При цьому судом було встановлено відсутність будь-якої заборгованості по кредитному договору від 13 вересня 2007 року. Незважаючи на дані обставини, 25 жовтня 2016 року за заявою відповідача приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в розмір 14 010,65 дол. США. У подальшому за заявою банку було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса та виконавцем проведено опис та арешт заставного майна. Вважає, що нотаріус вчинив напис з порушенням чинного законодавства, без документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача за кредитним договором. Але в даному випадку взагалі відсутня будь-яка заборгованість по даному кредиту, оскільки ним повністю виконані зобов’язання щодо погашення заборгованості.

Просив суд Визнати виконавчий напис, вчинений 25 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого за №18973, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №490046342 від 13 вересня 2007 року в розмірі 14 010,65 дол. США, - таким, що не підлягає виконанню.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились. Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, поданий позов підтримав у повному обсязі. Просив задоволити позов.

У судове засідання представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся. Надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки виконавчий напис вчинений з дотриманням норм чинного законодавства України.

Дослідивши обґрунтування позовних вимог, подані сторонами докази, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 вересня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та фізична особа – громадянин України ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 490046342.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов’язується надати відповідачеві кредит у сумі 26425,74 доларів США, а відповідач зобов’язується в порядку та на умовах що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачеві, кредит у сумі 26425,74 доларів США, що не оспорювалось сторонами при розгляді справи.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника, що випливають з Основного договору, позичальник передав банку в заставу наступне майно, а саме: транспортний засіб HYUNDAI, SONATA, 2007 року випуску, колір – червоний, державний номер НОМЕР_1, № кузову – KMHEU41CP7A415668, тип – легковий седан, (свідоцтво про реєстрацію – АІС152318, видане – 11.09.2007 Ірпінським МРЕВ ДАІ, Київської області).

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року у цивільній справі № 369/276/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, було стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в сумі 108848,98 грн.

Тобто позивач ПАТ «Альфа-Банк» в 2014 році звертався до суду за захистом своїх прав по кредитному договору № 490046342.

На виконання даного рішення, 20 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 369/276/14-ц, який відповідно позивачем було подано до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ.

26 січня 2016 року державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, при примусовому виконанні виконавчого листа № 369/276/14-ц, була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 46780374, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з сплатою боржником боргу в повному обсязі.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина „судового розгляду".

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, по цивільній справі №369/1967/16ц. При цьому судом досліджувалось наявність чи відсутність заборгованості по кредитному договору та судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 були повністю виконані перед позивачем ПАТ «Альфа-Банк» обов’язки які випливають із кредитного договору № 490046342, та відповідно погашена вся наявна заборгованість що підтверджується відповідним судовим рішенням та постановою державного виконавця. А відтак, вимоги позивача по даному позову щодо звернення стягнення на заставне майно, суд вважає необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно ст.89 вказаного Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.2. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до роз’яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Як вбачається із виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 жовтня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 18973, нотаріус пропонує стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору №490046342 від 13 вересня 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_1

Також, зазначено про те, що строк платежу за кредитним договором настав. Стягнення заборгованості провадиться за період з 13 березня 2016 року по 01 вересня 2016 року та складається з заборгованості за кредитом – 9 223,29 дол. США, заборгованість за кредитним договором – 4 787,36 дол. США. Загальна сума заборгованості – 14 010,65 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 18973, вчиненого 25 жовтня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_2

За таких обставин з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів про безспірність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та враховуючи наявність між ним та банком спору щодо виконання кредитного договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів ПАТ «Альфа-Банк» про відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки банк подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, затвердженим постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, суд не приймає до уваги як необгрунтовані.

Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, як помилково вважає представник відповідача, а й у зв’язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру та вцілілому наявності будь-якої заборгованості.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що між позичальником ОСОБА_1 та банком існує спір щодо наявності заборгованості та настання строків її виплати. Підтвердженням цього є той факт, що банк двічі звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості. З поданих суду судових рішень чітко вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувався з наявною заборгованістю та в подальшому встановлення судом відсутність такої заборгованості.

ПАТ «Альфа-Банк» знав про наявний спір, знав про прийняте судове рішення, яка вказувала на наявність спору щодо розміру і вцілому наявності боргу, проте всупереч приниципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим ЦК України, направив нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, пославшись на безспірність заборгованості, що не відповідає дійсності. Крім того, не повідомив нотаріуса про заперечення боржника з цього приводу (правова позиція Верховного Суду України у постановах: від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15; від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 від 11.03.2015 р.).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 25 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого за №18973, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №490046342 від 13 вересня 2007 року в розмірі 14 010,65 дол. США, - таким, що не підлягає виконанню.

Згідно пп.15.5 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.С. Пінкевич