Постанова № 73479372, 17.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/14299/15-ц Номер провадження 22-ц/775/717/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Переверзева Л.І.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Жданової В.С., Соломахи Л.І.

за участі секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м.Бахмуті цивільну справу 234/14299/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики України, ОСОБА_3 обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої недоплатою належних соціальних виплат,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_4 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року (суддя Переверзева Л.І.), ухваленого в приміщенні суду в м.Краматорськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 соціальної політики України, ОСОБА_3 обласної державної адміністрації. Просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку шкоду, завдану недоплатою належних йому соціальних виплат. В обґрунтування вимог послався на те, що він є інвалідом 3-ї групи у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження строкової військової служби та його віднесено до 1-ї категорії учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання відповідних пільг, компенсацій та соціальних виплат.

Між тим, 17 грудня 2014 року Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка діє при ОСОБА_2 соціальної політики України, було прийнято рішення про безпідставність встановлення йому (позивачу) вищезазначеного статусу і видачі відповідного посвідчення, що в свою чергу стало підставою ухилення ОСОБА_3 обласної державної адміністрації протягом тривалого часу від видачі відповідної вкладки до посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Через такі дії відповідачів йому було припинено виплати пенсії, компенсації та допомоги.

Рішенням ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року вищезазначене рішення Комісії було скасовано. Разом з тим, негативні наслідки неправомірних дій відповідачами усунуто не було, належні позивачу соціальні виплати не сплачуються, чим йому заподіяно шкоду. Просив стягнути з останніх на його користь на підставі ст.ст.1166, 1173 ЦК України:

- не отриману пенсію по інвалідності відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 17082 грн.,

- щомісячну грошову компенсацію часткової вартості продуктів харчування за фізіологічними (медичними) нормами забезпечення, передбаченої ст.20 ч.1 п.14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 13131грн. 29коп.;

- щорічну грошову соціальну допомоги в розмірі 2200грн.;

- щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 90грн.,

а всього 32503грн. 29коп.

В подальшому уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно шкоду в розмірі 13391грн. 51коп., завдану йому через неотримання щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування в розмірі 11191грн. 51коп. та щорічної грошової соціальної допомоги в розмірі 2200грн., передбачених ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пп.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №147 «Про деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» й «Про жертви нацистських переслідувань».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

З зазначеним рішенням суду позивач не погодився та подав через свого представника ОСОБА_4 апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом розгляду справи є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями відповідачів в результаті чого він (позивач) був позбавлений соціальних виплат, а не їх недоплати. В результаті суд помилково послався на виключну компетенцію розгляду питань пов’язаних з нарахуванням та виплатою відповідних соцвиплат Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Краматорської міської ради.

Крім того, суд першої інстанції помилково виходив з недоведеності позивачем обґрунтованості пред’явлення вимог в частині відшкодування шкоди завданої неправомірною невиплатою щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування в розмірі саме 1017грн. 41коп., пославшись на затвердження такої компенсації на 2015 рік наказами Мінсоцполітики від 10.03.2015р. №259 та від 12.10.2015р. №1006 в розмірі 340грн. та 420грн. відповідно.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України у редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір, який виник між сторонами є публічно-правовим та відноситься до адміністративної юрисдикції з огляду на його предмет.

Постановою ОСОБА_5 Верховного Суду від 28 лютого 2018 року задоволено касаційну скаргу позивача, подану його представником, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2016 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду 16 квітня 2018 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 обласної державної адміністрації в якому відповідач не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно дослідив матеріали справи, оцінив надані докази та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Також зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються відшкодування шкоди, завданої недоплатою належних йому соціальних виплат, які є похідними від наявності певного статусу, а саме: учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при ОСОБА_2 праці та соціальної політики України.

Оскільки відповідна комісія 17 грудня 2014 року протоколом №81 прийняла рішення про визнання безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1(2) категорії та його вилучення, то останньому було припинено соціальні виплати як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після скасування в жовтні 2015 року даного рішення на підставі постанови ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015р. та звернення ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, було оформлено вкладку до посвідчення учасника ліквідації авара її на ЧАЕС та поновлено виплати компенсації вартості продуктів харчування з листопада 2015 року.

Пославшись на ст.19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зазначив про дотримання ОСОБА_3 обласною державною адміністрацією своїх зобов’язань, які були виконані у повному обсязі та відповідно до вимог закону, а тому позов є безпідставним.

Щодо вимог позивача з виплати сум часткової компенсації вартості продуктів харчування в розмірі 11191грн. 51коп. та щорічної грошової соціальної допомоги у розмірі 2200грн. У послався на те, що ОСОБА_3 ОДА не є належним відповідачем в цій частині, оскільки згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» соціальні виплати проводяться відповідними Управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 обласної державної адміністрації ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач та представник відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином судовими повістками-повідомленнями (а.с.15, 16 т.2), причини неявки у судове засідання суду не повідомили і відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року) вважаються таким, що не з'явилися у судове засідання без поважних причин. Явка останніх у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено вище оскаржуваним рішенням Краматорського міського суду (з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 грудня 2015 року про виправлення описки), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час розгляду справи має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1-ї категорії і є інвалідом 3-ї групи яка встановлена висновком МСЕК від 20.02.13р. №447755 на строк до 20 лютого 2016 року (а.с.5, 6 т.1).

Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 соціальної політики України від 17 грудня 2014 року №81 визнано безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2(1) ОСОБА_1 (а.с.7 т.1).

В зв’язку з прийняттям вказаного рішення, позивачу з 01 січня 2015 року перестали сплачуватися соціальні виплати як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в тому числі грошову компенсацію вартості продуктів харчування та щорічну допомогу на оздоровлення (а.с.85 т.1).

Постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року вищезазначене рішення Комісії було скасовано (а.с.8-11 т.1).

Після перегляду ОСОБА_3 апеляційним адміністративним судом 17 червня 2015 року, рішення окружного суду набрало чинності.

За зверненням позивача ОСОБА_1 до відповідача – ОСОБА_3 обласної державної адміністрації йому була надано вкладиш до пенсійного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та з 03 листопада 2015 року УПСЗН позивачу поновлено соціальні виплати (а.с.85 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян, а не ОСОБА_2 соціальної політики України. Крім того, суд виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено завдання йому шкоди та що ця шкода була завдана саме діями відповідачів.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, про що представник позивача обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду позивач в своєму позові посилався на ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України (а.с.83в т.1).

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органа державної влади чи органа місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою чи органом місцевого самоврядування, незалежно від їх вини.

Як зазначено вище, судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (підтверджується посвідченням №115472 виданого 17 січня 2001 року яке діє на всій території України безстроково, а.с.6 т.1), його віднесено до першої категорії. У зв'язку з чим він набув право на отримання пільг, компенсацій та інших соціальних виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та отримував їх до грудня 2014 року включно, що підтверджується відповіддю в.о. начальника Управління праці та соціального захисту Краматорської міської ради (а.с.85 т.1).

Підставою для припинення виплат стало прийняття рішення Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 соціальної політики України від 17 грудня 2014 року, що підтверджується витягом з протоколу №81, про безпідставність встановлення позивачу вищезазначеного статусу і вилученню відповідного посвідчення (а.с.7 т.1).

Не погоджуючись з рішенням комісії ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 соціальної політики України про визнання неправомірним та скасування рішення й зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року (залишеним без змін ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду 17 червня 2015 року) визнано протиправним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при ОСОБА_2 соціальної політики України, яке наведене у протоколі від 17 грудня 2014 року №81 в частині визнання безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 (1) (а.с.8-11 т.1).

Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили і звернення позивача до ОСОБА_3 ОДА йому була надана вкладка до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та поновлено з 3 листопада 2015 року соціальні виплати.

Тобто постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду 17 червня 2015 року визнано протиправність рішення Комісії, що відповідно до ст.1173 ЦК України є підставою для відшкодування шкоди.

В результаті протиправного рішення Комісії при ОСОБА_2 соціальної політики України зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке наведене у протоколі від 17 грудня 2014 року №81 позивач ОСОБА_1 був незаконно позбавлений можливості отримувати передбачені ч.1 п.14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суми щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування в період з 01 січня по 02 листопада 2015року.

Крім того, позивачу було відмовлено в виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня передбаченої ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік.

Дані обставини щодо неотримання у 2015 році позивачем зазначених видів соціальних виплат не заперечувались в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 державної обласної адміністрації і підтверджуються відповіддю в.о. начальника УПСЗН Краматорської міської ради від 14.12.15р. (а.с.85 т.1) та довідкою УПСЗН від 23.12.15р. (а.с.13 т.2), з яких вбачається, що виплати компенсації вартості продуктів харчування ОСОБА_1 поновлені з 03.11.15р., а щорічна грошова допомога до 5 травня за 2015 рік не виплачена.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність позивачем завдання йому незаконним рішенням органу державної влади - ОСОБА_2 соціальної політики України, при здійсненні ним своїх повноважень, саме шкоди, яка відповідно до ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України відшкодовується державою. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не суперечить ст.16 ЦК України.

Посилання ж суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові про відшкодування шкоди на те, що виплату компенсацій та допомог певних видів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводяться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян, а не ОСОБА_2 соціальної політики України, є помилковим, оскільки судом встановлено, що позивач в період з 01.01.15р. по 02.11.15р. не мав вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, і він не мав права на отримання цих компенсацій через УПСЗН, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_3 обласною державною адміністрацією, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст.9 Закону України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами ст.10 вказаного Закону визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Пунктом першим ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Статтею 65 вказаного Закону встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №51, встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Згідно абзаців першого та другого п.3 вказаного Порядку встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія ОСОБА_7 цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» і «Постраждалий від Чорнобильської катастрофи» (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997р. №135 з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві ОСОБА_2 оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком. Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається не дійсним.

Відповідно до п.12 вказаного Порядку, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного ОСОБА_2 включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Згідно п.1.1 Положення «Про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», затвердженої Наказом ОСОБА_2 праці та соціальної політики України 17.05.2006р. №187, зареєстровано в ОСОБА_2 юстиції України 30 травня 2006р. за №626/12500, встановлено, що комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при ОСОБА_2 праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зі приписами п.1.2 вказаного Положення передбачено, що основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Пунктом 1.3 Положення «Про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» передбачено, що діяльність Комісії забезпечується Мінпраці України.

Відповідно до п.3.1 та п.3.2 вказаного Положення, до основних завдань Комісії належить: розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії; перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.5.6 вказаного Положення, у разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії воно на підставі рішення Комісії підлягає вилученню.

Як зазначено вище, з відповіді в.о. начальника управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, виплати належних позивачу соціальних виплат були припинені управлінням саме через надходження витягу з протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС при ОСОБА_2 соціальної політики України від 17.12.2014р. №81 про не підтвердження факту робіт у зоні відчуження та вилучення у ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.85 т.1).

Після отримання вкладки від 03.11.2015р. №686088 до посвідчення №115472 виданої Департаментом соціального захисту населення ОСОБА_3 ОДА та написання позивачем відповідної заяви, останньому було поновлено виплату щомісячної компенсації вартості продуктів харчування. У виплаті щорічної грошової компенсації до 5 травня за 2015 рік відмовлено через відсутність законних підстав для цього станом на 05.05.2015р.

Згідно п.18 Положення про Департамент соціального захисту населення ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку, власні бланки (а.с.139-149 т.1, а.с.15 т.2).

Відповідно до п.п.34 п.7 Положення Департамент координує роботу пов’язану з визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни та осіб, на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Таким чином, позивачем не надано суду доказів про незаконність дій чи рішень ОСОБА_3 обласної державної адміністрації. Останній не отримував з 01.01.15р. по 02.11.15р. через незаконність рішення Комісії при ОСОБА_2 соціальної політики та не довів в суді завдання йому шкоди діями ОСОБА_3 ОДА, а тому у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 ОДА слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст.1173 ЦК України, суб’єктом цивільно-правової відповідальності за шкоду завдану незаконними рішеннями органу державної влади, яким є ОСОБА_2 соціальної політики України – є держава.

Відповідно до ч.4 ст.58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Згідно правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 08.11.2017 року справа №6-99цс17, у справах про відшкодування шкоди, завданої зокрема незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відповідачами можуть бути відповідні органи державної влади, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Оскільки діючим на час перегляду судового рішення процесуальним законом не передбачена можливість залучення на стадії апеляційного розгляду у якості відповідачів інших осіб, зокрема, відповідних органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, без залучення яких ухвалити законне та обґрунтоване рішення про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням ОСОБА_2 соціальної політики не можливо, а судом першої інстанції такі органи до участі у справі залучені не були, то апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Доводи апеляції в частині розміру щомісячної компенсації позивачу вартості продуктів харчування в сумі 1017грн. 41коп. не впливають на висновок суду апеляційної інстанції оскільки розмір завданої позивачу шкоди останній має довести у разі пред’явлення позову до органів Державної казначейської служби України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики України, ОСОБА_3 обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої недоплатою належних соціальних виплат, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: В.С. Жданова

ОСОБА_8

Повне судове рішення

складено 19 квітня 2018 року

Головуючий О.В. Агєєв