Ухвала суду № 73478799, 18.04.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/5174/16-к

Провадження № 1-кп/235/66/18

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

18 квітня 2018 року м. Покровськ

Головуючий у суді присяжних Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

судді Клікунової А.С.

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3

запасної присяжної ОСОБА_4

секретар судового засідання Димитрієва О.А.

за участю прокурора Савельєва В.В.

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що були підставою для застосування запобіжного заходу. Обвинувачений може ухилятися від явки до суду, продовжити злочинну діяльність, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, не працює, вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, в тому числі і довічне позбавлення волі, не має міцних соціальних зв`язків, джерела доходів, а йому інкримінується вчинення корисливого злочину, схильний до вживання наркотичних засобів, що вказали свідки. Вважає, що жодний більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не запобігне ризикам, що існують. Просив продовжити запобіжний захід на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що відсутні ризики, що зазначені прокурором, він не здійснює тиск на свідків, і не має наміру ухилятися від суду.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст..177 КПК України. ОСОБА_7 не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки три дні самостійно з`являвся до суду на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу. Свідки допитані в суді, а отже впливати на них обвинувачений не зможе, також попередні судимості погашені, що не може свідчити про схильність обвинуваченого до вчинення злочинів. Також звернув увагу на тривалість перебування обвинуваченого під вартою, сплив розумних строків, просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт. Також вказав, що обвинувачений не працює, оскільки перебуває під вартою, також необґрунтовано посилання прокурора на схильність обвинуваченого до вживання алкогольних та наркотичних засобів.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, приходжу до наступного.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2018 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань №6» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 квітня 2018 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Враховуючи виступи учасників судового розгляду, обґрунтування їх позиції, вважаю за необхідне продовжити зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція ст. 115 ч. 2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, обвинувачений не працює, не одружений, що свідчить про відсутність соціальних зв’язків, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливого мотиву, що в сукупності свідчить про можливість переховуватися обвинуваченого від суду, враховуючи можливість негативних наслідків для обвинуваченого, а також вчинити інші кримінальне правопорушення, враховуючи обвинувачення в скоєнні корисливого злочину та відсутність джерела доходу у обвинуваченого.

Така позиція суду щодо оцінювання наявності зазначених ризиків, що є реальними та дійсними, узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини з цього питання.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, є наявними ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та дійсними, і які не зменшилися за час, що минув з моменту останнього вирішення питання щодо запобіжного заходу, що дає достатні підстави для продовження щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, не зважаючи на наявність у обвинуваченого постійного місця реєстрації, батьків та братів, оскільки ця обставина не зможе усунути наявні ризики.

При вирішенні даного питання враховується характер та ступінь тяжкості діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_7, об`єкт злочинного посягання – життя людини, що має найвище значення в суспільстві, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено. При цьому, вирішуючи питання про необхідність продовження саме такого запобіжного заходу, врахувуються і строки тримання обвинуваченого під вартою, але на думку суду, зазначений аргумент не спростовує вищевказаних підстав щодо необхідності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

При вирішені питання щодо необхідності продовження тримання обвинуваченого під вартою враховується також та обставина, що до спливу дії запобіжного заходу не можливо закінчити судовий розгляд.

При цьому посилання сторони захисту на те, що обвинувачений не працює, оскільки перебуває під вартою, не може бути враховано, скільки ОСОБА_7 не працював тривалий час до обрання йому запобіжного заходу, і саме ця обставина враховується судом при вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Також безпідставне посилання сторони захисту на відсутність ризику, що полягає в можливості впливу обвинуваченого на свідків, оскільки прокурор не обґрунтовує необхідність продовження дії запобіжного заходу наявністю зазначеного ризику.

Позиція сторони захисту щодо можливості обвинуваченого покинути місце проживання після вчинення злочину, що ним не було зроблено, не спростовує висновки про наявність ризиків з вище вказаних підстав.

Також позиція сторони захисту в частині недоведеності провини обвинуваченого не може бути прийнята, оскільки оцінку всім доказам і також вирішення питання, зокрема, щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вирішує виключно в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Також, судовий розгляд триває, і для запобігання ризикам, що можуть його ускладнити, слід продовжити забезпечення кримінального провадження, шляхом застосування відповідних заходів, а саме запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, і не можливість запобігання встановленим ризикам більш м`якими запобіжними заходами, але при цьому вважає, що необхідності продовжувати запобіжний захід на максимальний термін – не має.

Керуючись ст. ст. 331, 371, 372, 383 КПК України, головуючий суддя, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Савельєва В.В. про продовження запобіжного заходу – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині м. Мирноград) Донецької області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 днів, тобто з 18 квітня 2018 року по 27 травня 2018 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 та направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань №6» для відома і виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.І. Карабан