Рішення № 73478519, 17.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року № 826/13496/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області,

Березанський міський суд Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2017 року в сумі 22 531,35 грн.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та зазначає про протиправність бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», оскільки вона призначена на посаду судді до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді, а тому посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір визначений частиною третьою статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Від відповідача надійшли заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Державний бюджет України на 2017 рік», постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» та зазначає, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в кошторисі не передбачено посадовий оклад у розмірі 32 000 грн. для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя.

Представником Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких третя особа посилається на закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про виконавче провадження», Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, положення про Головне управління Казначейства, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 № 130, та зазначив, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області не порушено прав позивача.

Березанським міським судом Київської області пояснення по суті заявлених позовних вимог не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Указом Президента України від 31.08.2004 № 1026/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 15.04.2010 № 2135-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

Згідно штатного розпису Березанського міського суду Київської області на 2017 рік посадовий оклад судді становить 16 000 грн.

Наказом Березанського міського суду Київської області від 04.09.2014 №5/К встановлено з 09.09.2014 судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Згідно наказу Березанського міського суду Київської області від 12.04.2017 №4/К, ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків голови суду з 17.04.2017 терміном на 3 роки. Вказаним наказом ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату у розмірі 10 % від посадового окладу та продовжено виплату щомісячної доплати у розмірі 30 % від посадового окладу за вислугу років судді.

Відповідно до розрахункового листа за вересень 2017 року, ОСОБА_1 нараховано суддівську винагороду в розмірі 22 531,35 грн., з якої: оклад судді - 16 000 грн., надбавка за адмінпосаду - 1 600 грн., вислуга років судді - 4 800 грн., індексація доходів - 131,35 грн.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення статті 95 Конституції України, зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами та територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України (доповнено згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя") передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, NN 41 - 45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Суд встановив, що на час розгляду даної справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пунктом 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Дана обставина визнається і не заперечується сторонами по справі.

Оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання у розумінні підпункту 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, суддівська винагорода позивачу визначається, відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453).

Відповідно до частини 2 статті 133 Закону №2453, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 133 Закону №2453, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774).

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774 встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Адміністративний суд повноважний відмовитися від застосування закону, який є аналогічним до того, що був визнаний неконституційним. Аналіз практики Конституційного Суду України засвідчує відсутність його рішень про неконституційність певного положення (яке може бути предметом регулювання виключно закону про державний бюджет) через його закріплення не у законі про державний бюджет на певний рік, а в іншому законі.

Отже, на час розгляду справи положення пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №1744 не визнані неконституційними та приймаються судом при вирішенні даної справи.

При цьому, Закон №1744 не містить вказівки щодо незастосування пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону до Законів України №1402 та №2453.

Таким чином, з 01.01.2017 суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 грн (1600 грн. (розрахункова величина відповідно до Закону №1774) х 10).

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частини 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України, нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суддівська винагорода за вересень 2017 року визначена позивачу в межах і спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 №К/800/39635/17, від 28.11.2017 №К/800/39631/17.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи судом не встановлено порушеного права позивача в частині виплати їй заробітної плати.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин, суд прийшов до висновку, що позов є необгрунтованим та визнається судом таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Суддя М.А. Бояринцева