Рішення № 73476877, 12.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. № 814/2951/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 до відповідача:Виконавчого комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_5, АДРЕСА_1, 55000 про:визнання протиправним і нечинним рішення від 20.06.2017 № 177 «Про надання жилих приміщень» в частині надання житлової площі ОСОБА_5,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та нечинним в частині виділення житлової площі громадянину України ОСОБА_5 рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (надалі –Виконком або відповідач) від 20.06.2017 «Про виділення житлової площі».

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що зазначене рішення було прийнято з порушенням норм Житлового кодексу України та затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84 «Положення про гуртожитки». За твердженнями позивача, ОСОБА_5 (зазначений у позові в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) не мав законних підстав для отримання житлової площі у гуртожитку. У наданих на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху письмових обґрунтуваннях порушення рішенням ОСОБА_6 прав, свобод, інтересів позивача (арк. спр. 35-37) ОСОБА_1 зазначив, що він як член територіальної громади міста Южноукраїнська та як депутат Южноукраїнської міської ради має право брати участь у вирішенні питань місцевого значення в рамках Конституції та законів України, а також має право вимагати від усіх органів місцевого самоврядування виконання імперативних приписів Законів України в разі їх неналежного, несвоєчасного виконання, а також в разі невиконання таких приписів. Це право підлягає реалізації шляхом подання відповідних звернень до органів місцевого самоврядування, безпосередньої участі у прийнятті рішень, а також шляхом звернення до суду за захистом власних прав та законних інтересів. За твердженнями ОСОБА_1, його звернення з адміністративним позовом спрямовано на захист в місті Южноукраїнськ прав та законних інтересів осіб, які реально потребують поліпшення житлових умов, тривалий час перебувають на відповідному обліку та мають значно нижчий рівень достатку, ніж третя особа у справі – ОСОБА_5 Правовою підставою для звернення до суду ОСОБА_1 вказав статті 2 та 11 Закону України від 11.07.2002 № 95-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (надалі – Закон № 95). Крім того, у письмових обґрунтуваннях ОСОБА_1 зазначив, що приміщення, що було передано третій особі на підставі рішення відповідача, «… взагалі не підлягало передачі будь-яким особам, оскільки ні на дату прийняття оскаржуваного рішення, ні на даний час приміщення не є житловим в розумінні Закону, оскільки не введено в експлуатацію після реконструкції, а тому є таким, що не може використовуватись для приживання людей …».

Ухвалою від 20.03.2018 суд відмовив у прийнятті до розгляду позовної вимоги про скасування ордеру на жилу площу у гуртожитку від 03.07.2018 № 58.

10.04.2018 позивач подав суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких виклав додаткові підстави позову, та до яких додав докази на підтвердження цих підстав. Відповідно до частини другої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта та п’ята статті 79). Згідно з частиною восьмою статті 79, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання доказів (що додані до заяви від 10.04.2018) разом із поданням позовної заяви, суд не прийняв їх до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (арк. спр. 77-81) зазначив, що спори щодо права особи на житло розглядаються за правилами цивільного судочинства; позовна заява не містить доводів щодо допущення Виконкомом процедурних порушень при прийнятті рішення; рішення (яке є індивідуальним актом, згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) не порушує прав, свобод або законних інтересів позивача та не може, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, бути визнано нечинним; приміщення, що було передано третій особі, належить до житлового фонду комунальної власності, тому виконком, в межах своєї компетенції, здійснює розпорядження ним.

Третя особа у поясненнях (арк. спр. 43-50) підтримала позицію відповідача та додатково зазначила таке. Законом не передбачено право позивача як депутата міської ради звертатися з позовом в інтересах інших осіб; дію рішення відповідача було вичерпано; сім’я ОСОБА_5 потребувала поліпшення житлових умов, що стало підставою для прийняття рішення про надання житла у користування.

Правом на подання відповіді на відзив та заперечень позивач і відповідач не скористалися.

В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представники відповідача і третьої особи просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 20.06.201 № 177 «Про надання жилих приміщень» (надалі – Рішення, арк. спр. 30) виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради, з посиланням зокрема на підпункт 2 пункту «а» статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі – Закон № 280), статті 15, 51, 58 Житлового кодексу України, надав кільком особам, в тому числі ОСОБА_5 «… вивільнені житлові площі в гуртожитках комунальної власності міста Южноукраїнська …». Так, ОСОБА_5 (склад сім’ї – 3) отримав кімнату 3-н житловою площею 57,73 кв.м у гуртожитку за адресою: вул. Молодіжна, 11.

На думку позивача, ОСОБА_5 не потребував поліпшення житлових умов та, з урахуванням того, що третя особа була забезпечена житлом у місті Южноукраїнськ, рішення виконкому не відповідає пункту 10 розділу І Положення про гуртожитки (затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, згідно з яким жила площа в гуртожитках не надається особам, які забезпечені житлом у тому самому населеному пункті, де зареєстровано гуртожиток.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить зокрема надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Офіційне тлумачення цієї норми було дано Конституційним Судом України у Рішенні від 25.12.1997 № 9-зп у справі у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води). Так, Конституційний Суд України вказав, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Як вказано у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (Право на звернення до суду та способи судового захисту), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень

Відповідно до статті 2 Закону № 95, депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі – депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов’язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Як вказано у пунктах 1, 2, 3 частини першої статті 11 Закону № 95, у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.

Ці норми, згідно з викладеним у позовній заяві, дають право ОСОБА_1 як представнику інтересів громади міста Южноукраїнськ вимагати в судовому порядку визнання протиправним Рішення.

Суд визнав доводи позивача хибними.

По-перше, представництво інтересів територіальної громади у розумінні статті 11 Закону № 95 не є процесуальним представництвом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини четвертої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник, і стороною у такій справі є, відповідно, орган місцевого самоврядування.

По-друге, статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Такими органами (особами) є Уповноважений Верховної ОСОБА_6 України з прав людини; державні органи; органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Законом № 95 депутату не надано право звернення до суду в інтересах виборців.

Рішення відповідача, згідно з визначенням, що наведене у пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є індивідуальним актом – актом (рішенням) суб’єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскільки Рішення не стосується прав (інтересів) ОСОБА_1, його (Рішення) зміст не порушує прав (інтересів) позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позову, незалежно від того, чи було законним розпорядження відповідачем комунальним майном.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, РНОКПП НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 20910974) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 19 квітня 2018 року