Рішення № 73475993, 19.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/516/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Луганського обласного військового комісаріату (далі – відповідач, ЛОВК), в якому після уточнення позовних вимог позивач просив суд:

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає в не поданні у п’ятнадцятиденний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов’язати відповідача подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 (а.с.36-41).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачу була встановлена ІІІ інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

У вересні 2017 позивач звернувся на адресу ЛОВК с заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак відповідачем на даний час не подано у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок, щодо виплати одноразової грошової допомоги та документи передбачені п.4.7 Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 та п.п.10 і 11 Порядку затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013р. за №975. Про дану бездіяльність відповідача, позивач дізнався з листа відповідача від 06.09.2017 та вважає бездіяльність протиправною, оскільки відповідач не дотримався процедурних вимог визначених п.4.7 Наказу №530 та п.13 Порядку №975.

Після отримання від позивача заяви з усіма передбаченим додатками про отримання одноразової грошової допомоги, дій передбачених п.4.7 Наказу №530 та п.13 Порядку №975 відповідачем виконано не було.

Позивач також зазначає, що ним було надано весь пакет документів передбачений законодавством.

Щодо права на отримання одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України зазначив, що згідно постанови Верховної ОСОБА_2 України від 24 серпня 1991 року №1431-ХІІ всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані ОСОБА_2 України та було утворено Міністерство оборони України. Таким чином всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані ОСОБА_2 України, а згодом Міністерству оборони України. В даний період позивач перебуває на обліку у військовому комісаріаті, який був підпорядкований Міністерству оборони України. Фінансування витрат, пов’язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме Міністерством оборони України. Причинний зв'язок поранення отриманого ним під час виконання обов’язкові військової служби в період перебування в Афганістані встановлений ЦВЛК Міністерства Оборони України. А від так одноразову грошову допомогу йому повинно виплатити саме Міністерства оборони України.

Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив, в обґрунтування якого зазначив наступне (а.с.60-61). Відповідач вважає, що позивач пропустив строк реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки з 19.05.2016 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлена 3 група інвалідності. Крім того, посилаючись на ст.122,123 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач зазначає, що 06.09.2017 за вих.№ВСЗ-551 ОГД-124 відповідачем було повідомлено позивача про те, що підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності через Міністерство оборони України немає. Адміністративний позов позивачем був поданий до Луганського окружного адміністративного суду 14.03.2018, тобто після закінчення строку звернення до адміністративного суду. Відповідач вважає, що зазначений факт є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо визначення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, відповідач вважає, що позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності обґрунтовано з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності) фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Пунктом 17 “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 передбачено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

В матеріалах мається копія військово квитка позивача НУ №9298040, виданого 25.04.1985 року Рубіжанський МВК Ворошиловградської області. На сторінці 4 цього квитка п.15 вказано проходження військової служби у військовій частині 2042 у 1985-1987 роках. Під час СРСР військові частини, які починались на цифру 2 відносились до військ Комітету Державній Безпеки СРСР (прикордонні війська). Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з лав Прикордонних військ КДБ СРСР.

З огляду на викладене вище Луганський ОВК вважає, що позивач пропустив строк реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду, та, разом з цим, позов не визнає, заперечує проти його задоволення, і вважає, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 16.03.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: є АДРЕСА_1, є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії Є№014755 від 30.06.2017, посвідчення дійсне до 01.06.2019 (а.с.10-14,15,24).

ОСОБА_3 з 23.10.1985 по 15.06.1986 проходив військову службу у в/ч 2072, що підтверджується військовим квитком НУ № 9298040 ( а.с.20).

Під час проходження служби позивач отримав поранення (контузію), що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК серії 12ААА №441306 та на підставі якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 19.05.2016 (а.с.8).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на звернення позивача з комплектом документів від 06.09.2017 №966 про виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України №975, відповідачем було надано відповідь від 06.09.2017 №ВСЗ-551 ОГД-124 (а.с.7), в якій зазначив, що на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Згідно з 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2018 №975 та ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення в Прикордонних військ КДБ СРСР. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони Україні, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність в частині неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові коштів, висновку, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

До суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви від 06.09.2017№966 з комплектом документів до Луганського обласного військового комісаріату. Лист відповідача №ВСЗ-551 ОГД-124 від 06.09.2017 не містить будь-яких посилань на ненадання позивачем перелічених вище документів, визначених п.11 Порядку.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом встановлено, що Луганським обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався.

З відзиву представника Луганського обласного військового комісаріату встановлено, що підставою ненадання такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України визначено ту обставину, що в силу приписів п.17 Порядку, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, на думку відповідача позивач був звільнений не Міністерством оборони України, у зв’язку з чим підстав для направлення висновку немає.

Між тим, суд вважає вказане посилання неприйнятним з наступних підстав.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов’язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

У зв’язку з чим позові вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату підлягають задоволенню.

Належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Луганського обласного військового комісаріату вчинити певні дії, а саме: подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству Оборони України, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014.

У зв’язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача вчинити певні дії також підлягають задоволенню.

Що стосується посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В наданому відповідачем відзиві останній зазначає, що 06.09.2017 за вих.№ВСЗ-551 ОГД-124 Луганський ЛВК повідомив позивача, що підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності через Міністерство оборони України немає, а з позовом позивач звернувся вже 14.03.2018, тому останній пропустив строк звернення до суду.

Однак вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки згідно реєстраційного штампу вхідної кореспонденції вбачається, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 27.02.2018 року.

Оскільки відповідь надіслана відповідачем 06.09.2017, останнім днем звернення до суду є 06.03.2018.

Таким чином, подавши адміністративний позов до суду 27.02.2018 року, позивач звернувся в межах строків, встановлених ч.2 ст.122 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача відповідно до ст.382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою встановлено право, а не обов'язок суду щодо встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

В свою ж чергу, позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду не буде виконано відповідачем, внаслідок чого своєчасно не будуть поновлені його права. Тому, дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 14.03.2018 №28 позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.42).

Оскільки вимоги позивача задоволені, то на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати при сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77,78,122,123, 139, 241-250, 255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у п’ятнадцятиденний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Зобов’язати Луганський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 93400, АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського обласного військового комісаріату (93400, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 07668758) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 93400, АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_4