Рішення № 73474127, 19.04.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/827/18

РІШЕННЯ

іменем України

"19" квітня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання — ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.12.2009 року померла мати позивача — ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли ? частка житлового будинку № 13 по вул. Сучковій в м. Вознесенську Миколаївської області, а також відповідна частка земельної ділянки, що була надана для його обслуговування.

Позивач є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину в передбаченому законом порядку. Частково її оформила, отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку житлового будинку. Проте, нотаріус відмовляє їй в оформленні спадкових прав щодо частки земельної ділянки в зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно не відповідає вимогам діючого законодавства (виданий на ім’я лише одного зі співвласників будинку).

Виходячи з цих обставин, а також враховуючи неможливість внесення змін або виправлень до правовстановлюючого документа на землю в адміністративному порядку, позивач просила про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним у судовому порядку.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру Миколаївської області не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_4 (мати позивача) та ОСОБА_2 набули у власність житловий будинок №13 по вул. Сучковій в м. Вознесенську Миколаївської області, в рівних частках кожна, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 21.05.2009 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, реєстрові № 1-344, 1-341.

Одночасно з житловим будинком останні отримали в спадщину земельну ділянку, загальною площею 1 093 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою та була надана для його обслуговування та ведення особистого підсобного господарства, по ? частки кожна (згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 21.05.2009 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, реєстрові № 1-345, 1-342).

На підставі обумовлених свідоцтв 29.11.2009 року, ОСОБА_2, як власнику, був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул. Сучкова, 13, м. Вознесенськ Миколаївської області, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010947400555. Додаток до державного акта з зазначенням даних щодо іншого співвласника земельної ділянки не складався.

06.12.2009 року ОСОБА_4 померла.

Позивач, як спадкоємець за законом, належним чином прийнявши спадщину, частково її оформила, а саме 09.09.2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку житлового будинку №13 по вул. Сучковій у м. Вознесенську Миколаївської області (видане державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, реєстровий № 1-8200).

Разом з тим, ОСОБА_2 позбавлена можливості оформити спадкові права щодо ? частки земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, що вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.02.2018 року, винесеної державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори, виконувачем обов’язків державного нотаріуса Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

Аналізуючи доводи позивача, суд виходить з наступного.

Так, згідно ст.86 ЗК України (в редакції чинній на час видачі спірного державного акта) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч. 1.9 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на час видачі спірного документа) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Державний акт на право власності видається на одну земельну ділянку.

При цьому, процедура здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, встановлена Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року за № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» (чинна на час видачі спірного державного акта).

Державні акти, долучені до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, можуть бути замінені за бажанням громадян, до яких перейшло право власності на земельну ділянку (п.2 вищевказаної постанови).

Форма державного акта на право власності на земельну ділянку затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року за N 449 (з послідуючими змінами) (чинна на час видачі спірного державного акта), відповідно до якої один державний акт видається власнику земельної ділянки або особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки, та посвідчує право власності на одну земельну ділянку. При цьому, до державного акта додається додаток, в якому зазначається список співвласників земельної ділянки.

Зазначене узгоджується з положеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 року за N 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за 354/3647 (чинна на час видачі державного акта), в п. 2.10 якої також зазначено, що до державного акта на право власності на земельну ділянку, який видається співвласникам, обов'язково додається затверджений список співвласників цієї земельної ділянки.

Отже, право спільної власності на земельну ділянку посвідчується одним державним актом, який видається особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки, що обирається з їх числа. Список співвласників земельної ділянки зазначається в додатку до державного акта. На кожного співвласника земельної ділянки окремий державний акт не складається.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги дотримані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, останні можуть визнаватися недійсними, що є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Враховуючи наведені обставини, виходячи з того, що оспорюваний державний акт порушує право позивача, зокрема позбавляє її права на оформлення останньої в спадкових правах на земельну ділянку, приведення його у відповідність з вимогами закону в адміністративному порядку неможливе, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 259, 263 – 265, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку – задовольнити.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ №141727, виданий 29.11.2009 року Вознесенською міською радою Миколаївської області ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010947400555 — визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Лузан