Рішення № 73473926, 13.04.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/23134/17

Провадження № 2/127/6063/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі - Крижанівському В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 30 червня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №06/08/2-гд. В цей же день між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1 в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30.06.2006 року.

Загальні умови вищезазначених договорів передбачають видачу позичальнику кредит в сумі 20 000 дол. США під 15% річних, строком на 12 місяців, терміном до 29.06.2009 року. В забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30.06.2006р. та додаткових договорів, між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено Договір поруки № б/н від 30.06.2006 року.

В червні 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2 в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30.06.2006 року.

26 червня 2009 року між відповідачами була укладена додаткова угода №1 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30.06.2006 року. Даною угодою було збільшено строк погашення кредиту, змінено розмір процентів за кредитом та встановлена штрафна процентна ставка. Позивач звертає увагу, що всі вищезазначені зміни до кредитного договору, які збільшували розмір відповідальності поручителя, не були погодженні з нею. Згоди на зміну зобов'язання позивач також не надавала. З огляду на зазначене, позивач ввважає, що договір поруки слід вважати припиненим з 26.06.2009 року, тобто з моменту збільшення обсягу відповідальності. Ще однією підставою для визнання поруки припиненою є не пред'явлення вимоги до поручителя про поверення кредиту. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просить визнати поруку, на підставі договору поруки № б/н від 30.06.2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 – припиненою, починаючи з 26.06.2009 року. Судові витрати просить стягнути з ОСОБА_3

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 не з'явився, надавши суду заяву з проханням провести розгляд даної справи без його участі та позивача. Просить позов задовольнити повністю, а також судовий збір залишити за позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, надіславши на електронну адресу суду заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позов підтримує, не заперечує проти його задоволення. Не заперечує проти повернення боргу, кошти поверне при поліпшенні свого фінансового стану.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 30 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд, відповідно до умов якого банк надав кредит останньому шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом 20 000,00 дол. США строком до 29 червня 2009 року (а.с. 4-5). Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору і носять назву відповідно до виду операції.

Пунктом 4.3.1. Генерального договору, позичальник зобов’язався використати кредит за цільовим призначенням і повернути його відповідно до умов даного договору. Всі надходження на будь-які поточні рахунки в станні 30 кадендарних днів терміну користування кредитом спрямовувати на погашення кредитної заборгованості. Також позичальник зобов’язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому даним договором (п. 4.3.2. Генерального договору).

Також, матеріалами справи встановлено, що 30 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №1 (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006 року (а.с. 6). Відповідно до умов даного договору, банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на умовах: відновлювальної кредитної лінії з лімітом 20 000,00 дол. США на споживчі цілі, строком до 29.06.2007 р.зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Даний договір є невід’ємною частиною Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006р.

Згідно п. 2.4. вищевказаного кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно. Проценти користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту нараховані проценти, рахуються як один день.

Відповідно до п. 2.10. Кредитного договору №1, за оформлення документів по відкриттю кредитного рахунку позичальник сплачує банку комісію в сумі 100 грн. на рахунок № 61114901010201, відкритий в банку.

За видачу та обслуговування кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5% від кожного траншу, щоразу до моменту видачі кредитних коштів (п. 2.11. Кредитного договору №1).

20 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №2 (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006 року (а.с. 7). Зі змісту даного договору вбачається, що банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на умовах: відновлювальної кредитної лінії з лімітом 20 000,00 дол. США на споживчі цілі, строком до 19.06.2008 р.зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Даний кредитний договір є невід’ємною частиною Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006р.

Також умовами даного договору визначено умови нарахування процентів за користування кредитом, сплата комісії за оформлення документів по відкриттю кредитного рахунку, а також комісії за видачу та обслуговування кредиту.

Крім того, 26 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30.06.2006 року (а.с. 8-9). Відповідно до умов даної угоди сторони домовилися, що позичальник зобов’язується виконати свої зобов’язання за договором з урахуванням наступного. Сторони підтверджують, у відповідності до Кредитного договору №1 (з відкриттям відновлювальної кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006 року позичальнику встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 20 000 дол. США. Станом на 26 червня 2009 року фактична заборгованість позичальника в рамках кредитної лінії, вказаної в п. 1.1. цієї Додаткової угоди, становить 19 851,28 дол. США.

Пунктом 1.3. Додаткову угоду №1 визначено, що сторони домовилися, що з дати підписання цієї Додаткової угоди вказана в пункті 1.2 цієї Додаткової угоди сума фіксується як кредит (без права поновлення у випадку часткового погашення), та позичальник зобов’язується здійснювати погашення такого кредиту на наступних умовах. Позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди (з врахуванням умов п. 1.3.4 цієї Додаткової угоди), якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов Договору та/або цієї Додаткової угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін. Кінцевий строк погашення кредиту – 01 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1.3.3. Додаткову угоду №1, за користування кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Додатковолю угодою:

-з 26 червня 2009 року до 31 травня 2010 року включно встановлюється процентна ставка в розмірі 10,40% річних;

-з 01 червня 2010 року до 31 травня 2012 року включно встановлюється процентна ставка в розмірі 17,68% річних;

-а починаючи з 01 червня 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі 15,25 % річних.

Також даною угодою визначено порядок сплати пені та процентів за користування кредитними коштами понад строк.

Крім того, судом встановлено, що 30 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір поруки (а.с. 3). Відповідно до умов даного договору, поручитель-Капійчук Н.Д. зобов’язалася перед кредитором відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_3, що випливають з Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 06/08/2-гд від 30 червня 2006 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладеного між кредитором та боржником, за умовами якого станній зобов’язаний до 29 червня 2009 року повернути кредитні кошти у розмірі 20 000 дол. США, проценти за користування ним у розмірі, передбаченому додатковими договорами до нього, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі передбачені кредитним договором, додатковими договорами до нього та/або даним Договором, в тому числі витрати понесені кредитором у випадку звернення стягнення на предмет застави. У випадку продовження строків виконання зобов’язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), дія поручительства, передбаченого цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов’язань.

В пункті 2 Договору поруки зазначено, що поручитель ознайомлений з умовами Генерального договору, а також з будь-якими додатковими договорами до нього.

Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за кредитним договором (п. 3 Договору поруки).

Згідно п. 4 Договору поруки, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

У випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов’язаний перерахувати вказані кошти.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, в пункті 11 Договору поруки зазначено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін. От же, в супереч вимогам даного пунтку договору, всі зміни до кредитного договору, якими було збільшено розмір відповідальності як боржника так і поручителя, не були погоджені з поручителем. Даний факт підтверджується відсутністю будь-яких додаткових договорів до договору поруки.

Частина перша станні 559 ЦК України визначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Аналізуючи положення даної статті, суд приходить до переконання, що в разі збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, однак без згоди поручителя, відсутні підстави для притягнення поручителя до відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком. Отже, підставою для припинення поруки є зміна основного зобов’язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором, у встановленому законом порядку, протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності збільшується, згода поручителя вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Слід відзначити, що поручитель ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на зміну зобов’язання боржника, що підтверджується відсутністю відповідних листів до банку, так і відсутністю додаткових угод про внесення змін до договору поруки. Слід зазначити, що зміни до кредитного договору оформлювалися письмово, зокрема укладалися кредитні договори №1, №2, додаткова угода №1, однак зміни до договору поруки не оформлювалися додатково шляхом укладення угод. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач знала про існування Кредитного договору №2 та Додаткової угоди №1, оскільки вона їх не підписувала та банк не повідомляв (листами) її про укладення даних правочинів. З огляду на це, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для прининення договору поруки з 26.06.2009 року, тобто з моменту збільшення обсягу відповідальності.

Також п. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, вищевказаний шестимісячний строк встановлений ст. 559 ЦК України не може змінюватись за домовленістю сторін.

Так, матеріалами справи встановлено, що 26 травня 2009 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», було надіслано відповідачу – боржнику ОСОБА_3 вимогу про дострокову сплату кредиту, процентів та штрафних санкцій за порушення виконання зобов’язань (а.с. 10). Слід зазначити, що жодної вимоги поручителю банком направлено не було, що є порушенням п. 6 Договору поруки.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно п. 4.2.5. Генерального договору, при настанні випадків передбачених п.п. 8.2.1.-8.2.3. даного договору, банк має право розірвати даний договір, достроково стягнути в повному розмірі всю суму заборгованості за даним договором (кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі). Отже, надіславши вимогу боржнику банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, в результаті чого настав строк виконання основного зобов’язання.

Дана правова позиція підтверджується і висновком викладеним в п. 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5, а саме, що строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Також в правовій позиції Верховного суду України, висловленій в постанові від21 січня 2015 року, справа № 6-190 цс14, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

В суперед цього, впродовж передбаченого законом строку банком до поручителя відповідної вимоги направлено не було.

Окрім того, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, суд приходить до висновку, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Аналогічна думка міститься в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року справа № 6-53цс14.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем на прохання його представника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 547, 559, 654, 1050 ЦК України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263- 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою - задовольнити.

Визнати поруку на підставі договору поруки № б/н від 30.06.2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 – припиненою, починаючи з 26.06.2009 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 1, кв. 92.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст судового рішення складений 19.04.2018 року.

Суддя: