Постанова № 73473905, 16.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа№ 911/397/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Степанець О.В.,

представники сторін:

від позивача - Яців О.Р.

від відповідача 1 - Кузьмич-Братюк Р.А.

від відповідача 2 - Чугунов М.В.

від відповідача 3 - Чугунов М.В.

слухач - Радзівон Д.В.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро"

на ухвалу господарського суду Київської області від 28.02.2018 року

у справі №911/397/18 (суддя Л.Я. Мальована)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк",

до 1) Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про стягнення 341631979,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку "Укргазбанк" подало до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та арешту на рухоме та нерухоме майно в межах розміру ціни позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на тривале ухилення відповідачів від добровільного виконання зобов`язань з повернення позивачу грошових коштів. Крім цього позивач зазначає, що відповідно до звітів про фінансові результати за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року, чистий дохід позичальника за вказані періоди значно погіршився в порівнянні за аналогічні періоди попереднього року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 заяву задоволено частково. В межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", що становитиме 341 631 979, 37 грн., накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг". В іншій частині відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Агрофірма Березанська птахофабрика" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач 1 зазначає, що позивачем не обґрунтовано належним чином причини звернення із заявою про забезпечення позову та не надано належних та допустимих доказів для вжиття заходів забезпечення позову. На думку скаржника арешт коштів на рахунках призведе до блокування господарської діяльності підприємства та не лише не сприятиме виконанню судового рішення на майбутнє, а навпаки фактично ускладнить його виконання. В зв`язку з накладенням арешту на рахунки, підприємство буде позбавлено можливості здійснювати будь-які витрати пов`язані з безперервним функціонуванням підприємства, а також нести обов`язкові безумовні витрати, зокрема виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, оскільки вказаною сумою охоплюється весь обсяг грошових коштів, якими могло б розпоряджатися підприємство. Окрім цього, апелянт вказує, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №4-К/14-VIP від 30.05.2014 року забезпечене майном на загальну суму 305 747 610, 00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та призначено її розгляд на 05.04.2018 року.

Крім того, 19.03.2018 року, не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу №40 від 13.03.2018 року, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 залишено без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду оригіналу платіжного доручення №96739661 від 12.03.2018 року.

Також, 22.03.2018 року, не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивачем не надано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується накладення арешту на грошові кошти відповідачів, не надано також жодного доказу обґрунтування причин звернення із заявою про забезпечення позову. В матеріалах справи відсутні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. На думку апелянта, суд першої інстанції керувався лише припущеннями банку про те, що виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено або його виконання може бути унеможливленим. Скаржник звертає увагу, що ТОВ «ПАККО Холдинг» здійснює свою господарську діяльність через мережу торгівельних закладів «ВОПАК» і «ПАККО». Накладення арешту на грошові кошти відповідача 3 в межах суми позову 341 631 979, 37 грн. зупинить господарську діяльність товариства, оскільки товариство не буде мати змоги закуповувати товари в постачальників для реалізації їх споживачам через свої торгівельні заклади, отримання доходу. При арештованих коштах, з огляду на їх значну суму, в ТОВ «ПАККО Холдинг» не буде можливості виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки державі, виконувати свої зобов`язання перед іншими контрагентами.

Згідно з протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу від 22.03.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та призначено її розгляд на 05.04.2018 року.

29.03.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" вдруге подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу №50 від 23.03.2018 року, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання рішення суду. В зв`язку з накладенням арешту підприємство буде позбавлено можливості здійснювати витрати пов`язані з безперервним функціонуванням підприємства, а також нести обов`язкові безумовні витрати, зокрема виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, оскільки вказаною сумою охоплюється весь обсяг грошових коштів, якими могло б розпоряджатися підприємство. На думку апелянта не може бути також підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань (на час подання позову не є достовірно встановленим фактом), оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення.

Згідно з протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу від 29.03.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" та призначено її розгляд на 05.04.2018 року.

03.04.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика".

04.04.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.04.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача1надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" №40 від 13.03.2018 року повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року розгляд справи відкладено на 16.04.2018 року. Одночасно, колегія суддів, дослідивши матеріали справи №911/397/18 та матеріали поданих апеляційних скарг, дійшла до висновку про спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", оскільки вказані апеляційні скарги подані на один процесуальний документ, а саме ухвалу господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18.

12.04.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Стандарт-Агро» в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

16.04.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору у справі №911/397/18.

В судовому засіданні 16.04.2018 року представники відповідача 1, 2, 3 надали усні пояснення, відповіли на запитання суду, просили задовольнити подані апеляційні скарги. Представник позивача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг. Представники відповідача 1, 2 та 3 заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності для відкладення розгляду справи, позивачем вказано, що між банком та позичальником за кредитним договором - ПрАТ «Агрофірма Березанська Птахофабрика», ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору. На доказ своїх доводів позивачем надано лист ПрАТ «Агрофірма Березанська Птахофабрика» №20 від 21.03.2018 року, що надійшов на адресу АБ «Укргазбанк».

Проте, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що банком не було подано такого клопотання в судів першої інстанції при розгляді спору по суті подано не було, а також не обґрунтовано чим саме розгляд даної справи буде перешкоджати мирному врегулюванню даного спору.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія відхилила клопотання про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Позивач звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову зазначив, що ПАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" може ухилитись від виконання зобов'язань за договором про надання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії №4-К/14-VIP від 30.05.2014 року, а поручителі ТОВ "Стандарт-Агро" та ТОВ "Пакко Холдинг" можуть в будь-який момент здійснити відчуження належного їм рухомого та нерухомого майна, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Крім того, банк посилається на звіти про фінансові результати за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року, надавати які позичальник зобов'язався згідно п. 5.2.3 Кредитного договору, чистий дохід позичальника за вказані періоди значно погіршився в порівнянні за аналогічні періоди попереднього року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем захід про забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідачів, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, вжиття вищенаведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушеного права. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить та зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок передчасним та таким, що здійснений без урахування усіх обставин справи та приписів процесуального закону на предмет достатності та обґрунтованості доказів для вжиття заходів до забезпечення позову.

Отже, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшов висновку про обґрунтованість припущення позивача щодо того, що в разі задоволення позову і незадоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення обумовлених оскаржуваною ухвалою заборон, може призвести до порушення прав позивача.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог і застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З аналізу згаданих положень закону вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В ході вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна фізична та юридична особа згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову надано звіт про фінансові результати Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року, відповідно до якого чистий дохід позичальника за вказані періоди значно погіршився в порівнянні за аналогічні періоди попереднього року.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи позивача не обґрунтованими, оскільки господарська діяльність підприємства за вказані роки не дає підстав вважати, що воно має намір ухилитися в разі задоволення позову в даній справі виконання рішення суду.

В свою чергу, на позивача покладено вимогами процесуального закону довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що погіршення чистого доходу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року є наслідком ринку, а саме знецінення національної валюти.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано лише звіт стосовно Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", а стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" взагалі не було подано жодного доказу, що вони мають намір ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову в даній справі.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, як не надано і доказів вчинення відповідачами дій або наявності наміру у них відчужити належне їм майно або вивести грошові кошти з обігу підприємств.

Крім того, колегія суддів наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідачів зникнуть внаслідок виведення активів з підприємств. При цьому, будь-яких відомостей стосовно, як наявних у відповідачів активів, так і наміру відповідачів відчужити такі (як-то, пошук покупців нерухомості, або пошук покупців корпоративних прав, укладення попередніх договорів стосовно відчуження активів) - матеріали справи не містять і позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - не додані.

Відтак, всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях позивача.

Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність обов`язку відповідачів з виплати заробітної плати працівникам підприємств, а також безпідставно не взято до уваги, що позивачем не було надано жодних відомостей про наявність рахунків відповідачів, їх номера та назви відповідних установ в яких вони відкриті, зокрема довідки з банку в якій було б вказано, що у відповідного підприємства відкриті відповідні рахунки. Відтак, суд першої інстанції не пересвідчився у достовірності того, що рахунки на які накладено арешт належать саме відповідачам, а також не встановлено, що вказані позивачем у заяві про забезпечення позову рахунки не використаються для виплати винагороди за працю, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням та на кошти, які використовуються для виплати допомоги від нещасних випадків на виробництві за рахунок коштів відповідного Фонду.

В той же час статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Частиною 1 статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, яка виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Таким чином, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам відповідачів, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Одночасно, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що для забезпечення виконання зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" по кредитному договору №4-К/14-VIP від 30.05.2014 року було укладено договір застави №16/14-VIP/4-К від 30.05.2014 року, оцінку застави визначено в розмірі 4 658 570, 00 грн., договір застави №17/14-VIP/4-К від 30.05.2014 року, оцінки застави визначено в розмірі 113 174 240, 00 грн. та договір іпотеки №15/14-VIP/4-К від 30.05.2014 року, оцінку застави визначено в розмірі 187 914 800, 00 грн., всього на загальну суму 305 747 610, 00 грн.

За таких обставин, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можна визнати адекватними.

Отже, прийняту судом першої інстанції оскаржувану ухвалу неможна вважати законною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. 1, ч. 1, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на ухвалу господарського суду Київської області від 28.02.2018 року про забезпечення позову підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на ухвалу господарського суду Київської області від 28.02.2018 року задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" в межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", що становитиме 341 631 979 грн. 37 коп.

3. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 911/397/18 в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" в межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", що становитиме 341 631 979 грн. 37 коп. відмовити.

4. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 залишити без змін.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" (37340, Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Сари, вул. Центральна, 49, код ЄДРПОУ 33268530) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" (07534, Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове, код ЄДРПОУ 30698067) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (43005, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21-а, код ЄДРПОУ 34928470) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

9. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі № 911/397/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Я. Дикунська