Рішення № 73473083, 12.04.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1183/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

при секретарі судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 876 від 09.01.2017;

представника третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № р-5-22/1767 від 06.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради

до Колективного підприємства "Житомирфото"

за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 обласної ради

про стягнення 43204,87 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з Колективного підприємства "Житомирфото" 43204,87 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 281 від 01.10.2009.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.01.2018 відкрито провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2018 залучено до участі в справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 обласну раду.

15.03.2018 на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою від 15.03.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.04.2018.

Представник позивача в судовому засідання підтримала позовні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати одержаної теплової енергії у терміни, передбачені договором купівлі-продажу теплової енергії № 281 від 01.10.2009.

Представник третьої особи заперечила проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових поясненнях (а.с. 108-110).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 06.04.2018 на адресу суду повернулась копія ухвали суду від 15.03.2018, яка направлялась на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з "закінченням терміну зберігання" (а.с. 145-148).

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01.10.2009 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_3 міської ради (постачальник, позивач) та Колективним підприємством "Житомирфото" (споживач, відповідач) укладено договір №287 купівлі-продажу теплової енергії (а.с.9- 12).

Представник позивача пояснила, що договір №287 купівлі-продажу теплової енергії з відповідачем укладено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією".

Згідно п.1 договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

За умовами договору теплова енергія відпускається за об'єктом: майдан Соборний 5/1, на загальну площу 83,5 м кв, приведена опалювальна площа - 104,72 м.кв.

Відповідно до п. 4.7 договору, плата нараховується за теплоенергію на опалення в розмірі 10,30 грн. в місяць протягом опалювального сезону.

За умовами п.4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів у встановлені договором строки на рахунок постачальника (п.5.1. договору).

Приписами п. 5.2 договору встановлено, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і вступає в силу після його підписання сторонами.

Згідно п.7.2 зазначеного договору, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи споживача останній повинен за місяць попередити про це постачальника.

Як вказує позивач, на виконання договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009 останній надав відповідачу послуги з теплопостачання за період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року на загальну суму 43204,87 грн., що підтверджує розрахунком.

Для оплати наданих послуг з теплопостачання позивачем були виставлені рахунки на оплату № 145 від 31.10.2017, № 145 від 31.03.2017, № 145 від 28.02.2017, № 145 від 31.01.2017, № 145 від 31.12.2016, № 145 від 30.11.2016, № 145 від 31.10.2016, № 145 від 31.03.2016, № 145 від 29.02.2016, № 145 від 31.01.2016, № 145 від 31.12.2015, № 145 від 30.11.2015, № 145 від 31.10.2015 (а.с. 14-26).

За поясненнями позивача рахунки щомісячно направлялись на адресу відповідача, однак повертались без вручення.

Позивач вказує, що відповідач взяті на себе договором №287 від 01.10.2009 зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року в розмірі 43204,87 грн.

07.12.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в розмірі 43204,87 грн. у строк до 25.12.2017 (а.с. 51-54).

Представник третьої особи - ОСОБА_3 обласної ради зазначила, що згідно рішення обласної ради від 22.06.2007 № 333 "Про внесення змін та доповнень до Переліку установ, організацій та підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області", приміщення фотографії загальною площею 97,00 кв.м., розташоване за адресою м. Житомир, майдан Соборний, 5/1 на праві власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 122).

Рішенням ОСОБА_3 обласної ради від 14.11.2008 "Про закріплення приміщень на балансі комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_3 обласної ради" серед іншого, було вирішено закріпити на балансі комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_3 обласної ради декілька об'єктів, в тому числі і нежилі приміщення, що розташовані в м. Житомирі по вул. Київській,74, та на майдані Соборному,5/1, та здійснити їх прийом- передачу.

Однак, у зв'язку з тим, що дане приміщення використовувалось радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів", та враховуючи низку судових позовів, ініційованих фондом стосовно права власності на вищезазначені приміщення, виконання вищезазначеного рішення щодо прийому-передачі не відбувалось тривалий час.

Вказує, що заходи щодо виконання рішення обласної ради від 14.11.2008 № 670 "Про закріплення приміщень на балансі комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_3 обласної ради" фактично розпочалися в 2015 році.

На підставі вказаного рішення було складено акт передачі частини вбудовано-прибудованого приміщення в будівлі за адресою: Житомир, майдан Соборний 5/1, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (а.с. 123).

Проте, рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" відмовилась підписати акт прийому-передачі вбудовано-прибудованого приміщення в будівлі за адресою: м. Житомир, майдан Соборний 5/1, про що також складено відповідний акт (а.с. 124).

Третя особа вказала, що ОСОБА_3 обласна рада та балансоутримувач позбавлені можливості використовувати відповідно до вимог чинного законодавства вбудовано-прибудоване приміщення в будівлі за адресою: м. Житомир, майдан Соборний 5/1 .

Крім того, зауважує, що ОСОБА_3 обласна рада не використовувала приміщення за вищезазначеною адресою, оскільки не має доступу до останнього.

Водночас повідомила суд, що рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 6/153-НМ, яке залишено в силі Вищим господарським судом України від 22.08.11, Українському фонду "Реабілітація інвалідів" відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та часткове скасування рішення № 72 від 24.01.08, яким право власності на вбудовано-прибудоване приміщення в будівлі за адресою: м. Житомир, майдан Соборний 5/1 зареєстровано за територіальними громадами сіл, селищ, міст області, управління від імені яких здійснює ОСОБА_3 обласна рада.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних актів законодавства: Господарський кодекс України (статті 275 - 277); Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природи монополії"; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" (далі - Постанова N 1198), від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (Постанова N 869); постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012 NN 276 (Умови N 276). 277 (Постанова N 277). 278 (Постанова N 278). якими затверджені відповідні Ліцензійні умови провадження господарської діяльності (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

За приписами ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про теплопостачання", суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

В розумінні вищевказаної статті ЗУ "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом також враховується, що згідно із п. 1 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1198 від 03.10.2007 року, передбачено, що вказані Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості з відповідача за погставлену теплову енергію, тому при розгляді справи визначальним є встановлення факту поставки позивачем теплової енергії саме КП "Житомирфото", як споживачу теплової енергії.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Тобто наведені правові норми свідчать про те, що послуги мають надаватись, споживатись та оплачуватись саме споживачем теплової енергії, з яким укладено договір купівлі-продажу.

Слід вказати, що згідно листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2713/15/61-15 від 24.03.2015 надано роз'яснення щодо розуміння поняття "споживач теплової енергії".

Зокрема, у наданих роз'яснення вказано про те, що до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньо будинкових систем. Вказано, що до споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи - власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньо- будинкових систем.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що саме відповідачу, як споживачу теплової енергії за договором № 287 від 01.10.2009 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009 здійснювалось постачання теплової енергії у заявлений позивачем період.

Доказів, на якому праві, саме як споживач теплової енергії, відповідач укладав договір на постачання теплової енергії на об'єкт розташований за адресою: м. Житомир: майдан Соборний 5,1 матеріали справи не містять.

У пункті 6.7 договору передбачено, що споживач зобов'язаний при укладанні договору пред'явити інвентарну справу та іншу технічну документацію.

Натомість, ні договір, ні матеріали справи не містять будь-яких посилань та відповідних документів, які пред'являлись споживачем при укладанні договору на виконання приписів п. 6.7.

Суд також зауважує, що інформація щодо перебування приміщення за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 5/1 на балансі КП "Житомирфото" чи в його користуванні за спірний період в матеріалах справи відсутня.

Водночас, зібрані у справі докази свідчать про те, що об'єкт постачання теплової енергії, який є предметом договору, укладеного між позивачем та відповідачем належить на праві власності ОСОБА_3 міській раді на підставі свідоцтва про право власності від 29.01.2008 (а.с. 122).

Тобто, на час як укладення договору, так і на час, коли виникла заявлена позивачем заборгованість за договором, відповідач не був власником, як і не був балансоутримувачем чи користувачем даного приміщення.

Крім того, позивач підтвердила, що відповідач не отримував рахунки на оплату теплової енергії, що також вказує на те, що споживач не знаходиться за об'єктом постачання теплової енергії, тобто як споживач не отримував від позивача договірних послуг.

Серед іншого суд бере до уваги пояснення третьої особи стосовно того, що приміщення за адресою: м. Житомир майдан соборний 5/1 (об'єкта постачання за договором) тривалий час знаходилось у користуванні Українського фонду "Реабілітація інвалідів" та останнім оскаржувалось право власності третьої особи, яке виникло у 2008 році.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 2.6 договору встановлено, що подача теплоносія відбувається після подання споживачем актів про промивання гідровипробування і готовність системи опалення та іншого тепловикористовуючого обладнання до прийняття теплоносія. Акти подаються щорічно до 15 вересня.

Позивачем не долучено до матеріалів поданих споживачем в порядку п.26 договору актів, тобто такі акти відповідачем не подавались у терміни встановлені в договорі.

Натомість позивач, не пересвідчившись у тому, що об'єкт постачання готовий до отримання теплоносія продовжував постачити теплову енергію, в той час як за спірний період споживач за договором за об'єктом постачання теплової енергії не перебував та таких послуг не отримував.

Відповідно до Витягу з ЄДР, отриманого судом станом на 01.02.2018 з 16.10.2014 КП "Житомирфото" знаходиться в стані припинення за судовим рішенням, про що до державного реєстру внесено запис № 13051130001011275.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг постачання теплової енергії є непідтвердженими та недоведеними належними доказами, оскільки відповідач як споживач за договором таких послуг не отримував, відтак суд відмовляє у позові.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу (рек. з повід)

4- третій особі- Житомирська обласна рада (10002, м.Житомир, майдан ім. С.П.Корольова,1) (рек. з повід.)