Постанова № 73472846, 18.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9979/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/9979/17, ухвалене у м. Дніпро 14.02.2018р. о 12.07. (дата складання повного тексту рішення – 26.02.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини Новомосковського району, смт. Черкаське, Дніпропетровська область

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 2665/14-КП-3 від 28.01.2014 купівлі продажу природного газу у сумі 12 216,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини Новомосковського району та просило стягнути заборгованість у сумі 12 216,38 грн., з яких: пеня у сумі 4 280,12 грн., 3% річних у сумі 767,01 грн., інфляційні втрати у сумі 7 169,25 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу природного газу № 2465/14-КП-3 від 28.01.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018р. у справі № 904/9979/17 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріалнього права та неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018р. у справі № 904/9979/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно з якими списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється лише у випадку включення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, до якого відповідач не включений.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018р. у справі № 904/9979/17; учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.04.2018.

Сторони не скористались своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідачем надіслано на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на вимоги ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Будинкоуправлінням № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини Новомосковського району (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2465/14-КП-3 від 28.01.2014.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), (далі – споживачам покупця).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами – 287,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ – 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3 462,26 грн., крім того ПДВ - 20 % - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4 154,71 грн.

Додатковою угодою № 6 від 12.12.2014р. до договору сторони виклали з 01.12.2014р. п. 5.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20 % - 1 276,94 грн., всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

На виконання умов договору, позивач у період січень-грудень 2014р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 97 198,81 грн., відповідно до актів приймання-передачі природного газу, підписаних обома сторонами та скріплених печатками підприємств (а.с. 25-31).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання з оплати за переданий газ, виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки з порушенням строків передбачених договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за загальний період з 18.02.2014р. по 15.01.2015р. у розмірі 4 280,12 грн. (а.с.9-12).

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за загальний період з 18.02.2014р. по 15.01.2015р. у розмірі 767,01 грн. та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2014 по січень 2015 у сумі 7 169,25 грн.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з статтєю 1 цього Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2014 року природний газ, а вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 14.01.2015, що сторонами не оспорюється, тобто до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

Отже, на момент звернення до суду з даним позовом (29.11.2017) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, а місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 14.02.2018р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 400,00грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 року у справі № 904/9979/17 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 року у справі № 904/9979/17 – залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00грн., покласти на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька