Постанова № 73469774, 17.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня2018 року м. Київ

Справа 761/15855/17

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Макаренко І.О., 14 грудня 2017 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2017 позовну заяву ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про захист прав споживачів та про стягнення грошових коштів - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, ним подано апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суддею неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

№ апеляційного провадження:22-ц/796/2803/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу ХIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16587, 01 дол. США, 630808, 96 грн., посилаючись на невиконання умов договору банківського вкладу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2017 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки позивач у визначений строк не усунув недоліки позовної заяви, а саме не сплатив судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.10.2017, ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 від 23.06.2017 скасовано та направлено позовну заяву на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття. Скасовуючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, як споживач, а тому він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2017 залишено позовну заяву ОСОБА_2 без руху з підстав несплати судового збору, та зазначено, що предмет спору, за вирішенням якого до суду звернувся позивач у даній справі, є правовідносини у сфері визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Законом України «Про захист прав споживачів». Перелік пільг щодо сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях чітко встановлений ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому позивач не звільнений від сплати судового збору, як споживач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2017 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду про усунення недоліків у встановлений строк позивачам не виконані.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе, виходчи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач визначив зміст позовних вимог саме як щодо захисту прав споживачів та стягнення грошових коштів. В обгрунтування позову позивач посилається як на положення Закону України «Про захист прав споживачів», так і на норми ЦК України, що регулюють відносини щодо банківського вкладу, тобто позивач звернувся за захистом прав як учасник банківських послуг, і споживач.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України № 6-185 цс 17 від 06.09.2017 та у постанові № 6-916 цс 17 від 11.10.2017, які на час постановлення ухвали про позовної заяви без руху, були обов'язковими для застосування всіма судами України (ст. 360-7 ЦПК України) споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Суд не врахував зазначені правові висновки та помилково вважав, що позивач не звільнений від сплати судового збору виходячи з положень Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і не врахував положення Закону України «Про захист прав споживачів».

21.03.2018 Велика Палата Верховного Суду винесла постанову, в якій вказала, що позивачі у справах про захист їхніх прав як споживачів звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не лише в суді першої інстанції, а і на стадії апеляційного та касаційного розгляду.

Відсутність у Законі України «Про судовий збір» серед осіб, які звільняються від сплати судового збору, категорії споживачів не може означати, що вони не мають зазначеної пільги, оскільки її встановлено спеціальним щодо споживачів Законом.

Оскільки у справах про захист прав споживачів споживачі звільнені від сплати судового збору, висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: