Вирок № 73466489, 29.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2018 Справа №607/332/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

при секретарі с/з Кісіль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 42017210000000284 від 23 листопада 2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, громадянина України, із вищою освітою, працюючого заступником завідувача відділенням соціальної допомоги Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг), одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, в силу ст. 89 раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону 1 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року; № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), за участю сторін кримінального провадження: прокурора прокуратури Тернопільської області Зварич Т.С., захисника-адвоката Бакалець І.Г., обвинуваченого ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

До обвинуваченого ОСОБА_2, який працюючи на посаді заступника завідувача відділенням соціальної допомоги Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) згідно наказу №33-к від 29 липня 2016 року, та який перебував у приміщенні Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення за адресою м. Тернопіль, вул. Лисенка, 8, на початку листопада 2017 року, звернувся ОСОБА_5 з приводу можливості вирішення питання щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності інспекторами муніципальної поліції Тернопільської міської ради. В ході розмови, яка відбулася між ними, ОСОБА_2 повідомив, що перебуває у дружніх відносинах із одним із працівників муніципальної поліції, а саме інспектором відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради ОСОБА_6, який зможе допомогти вирішити дане питання. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний намір на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 за вплив на інспектора відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради ОСОБА_6 з метою сприяння у вирішенні питання щодо не притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 23 листопада 2017 року в ході телефонної розмови, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5, що може вирішити його питання щодо не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за умови передачі йому неправомірної вигоди в сумі 6000 гривень, на що ОСОБА_5 погодився.

В подальшому, 23 листопада 2017 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю із ОСОБА_2, під'їхав на власному автомобілі «Skoda octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, до приміщення Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення за адресою м. Тернопіль, вул. Лисенка, 8, де зустрівся із ОСОБА_2 та перебуваючи в салоні вказаного автомобіля передав, а ОСОБА_2 одержав неправомірну вигоду в сумі 6000 гривень за вплив на інспектора відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради ОСОБА_6 з метою сприяння у вирішенні питання щодо не притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону 1 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року; № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що дійсно ним було вчинено злочин по одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону 1 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року; № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону 1 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року; № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, його ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема, його майновий стан, те що він у відповідності до ст. 89 не судимий, стан його здоров'я, що є задовільним, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, обставини, які пом'якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому. Обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2, йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Питання речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення експертиз.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі дев'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв №2-976/17 від 07 грудня 2017 року в розмірі 989 грн. 60 коп. та технічної експертизи документів №1.1-431/17 від 13 грудня 2017 року в розмірі 593 грн. 22 коп., на загальну суму 1582 грн. 82 коп. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 82 копійки).

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 6000 гривень, а саме 4 купюри кожна з яких номінальною вартістю 500 гривень кожна з наступними серіями та номерами: ЛА 8962615, ВА8495179, ВВ4644381, ЗБ1320678 та 20 купюр номіналом по 200 гривень кожна з наступними серіями та номерами: ЗЄ2528454, ТИ3288583, ПД3148992, ТИ3661366, УЛ9815265, КГ7136777, ЕШ4560652, ЗВ6312510, УГ2553406, ЕГ0196904, ВФ5553299, ТЕ8062356, ЕЯ6529330, ЗД2268974, ЕЯ5827672, КИ3869648, ЕА1565493, КЖ2235385, УМ9903923, КЖ3297936, які згідно постанови про речові докази від 24 листопада 2017 року, передані на зберігання в Тернопільську філію ПАТ КБ «Приватбанк» - повернути законному володільцю ОСОБА_5, після набрання вироком законної сили;

- марлеві тампони - марлевий тампон (взірець) яким проводились змиви з рук ОСОБА_2, марлевий тампон, яким проводились з правої руки ОСОБА_2, марлевий тампон, яким проводились змиви з лівої руки ОСОБА_2, зразок спец препарату «Промінь-1», які згідно постанови про речові докази від 24 листопада 2017 року, передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів СУ ГУНП в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін