Вирок № 73465537, 22.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1495/15

Номер справи місцевого суду: 522/2374/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Тарівєрдієв Т. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Тарівєрдієва Т.А.,

суддів - Мандрика В.О., Грищенко Л.Д.,

при секретарі - Головченко Ю.Л.,

за участю:

прокурора - Моско О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника-адвоката - ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого юристом у ПП «Вікторія», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

- визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначене покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців,

ВСТАНОВИЛА:

Вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 02.11.2013 року, приблизно о 00 годині 44 хвилини, він, знаходячись у стані наркотичного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та здійснював рух з перевищенням максимально допустимої швидкості руху по проїжджій частині вул. Пушкінська з боку вул. Троїцька в напрямку вул. Жуковського, в Приморському районі м. Одеса, порушуючи вимоги пп.«а» п.2.9 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).

Наближуючись до перехрестя вул. Пушкінська та вул. Жуковського, що регулюється світлофором, водій ОСОБА_2, маючи можливість своєчасного виявлення в напрямку руху керованого ним транспортного засобу забороняючий рух червоний сигнал світлофору, порушуючи вимоги п.п. 8.10. ПДР України, не врахував дорожню обстановку та не надав переваги в проїзді автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який здійснював рух на дозволяючий рух зелений сигнал світлофора по вул. Жуковського з боку вул. Польської в напрямку вул. Рішельєвської. В результаті своїх необережних дій ОСОБА_2 допустив зіткнення передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «Mitsubishi Lancer» із лівою бічною частиною кузова автомобіля марки «Toyota Yaris», а після зіткнення автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини вул. Пушкінської на лівий тротуар, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які знаходились на тротуарі вул. Пушкінської біля будівлі Одеського міського архіву.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці пригоди.

Пасажирам автомобіля «Toyota Yaris» були спричинені: ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_11 і ОСОБА_6 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

На даний вирок представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає вирок незаконним, просить його скасувати в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання і постановити в цій частині новий вирок, яким призначити останньому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Представник мотивує вимоги своєї апеляційної скарги тим, що, на її думку, суд при призначенні покарання не врахував обтяжуючу обставину - вчинення обвинуваченим злочину в стані наркотичного сп'яніння, спричинених кримінальним правопорушенням тяжких наслідків у вигляді загибелі людини, а також даних про особу обвинуваченого.

На думку адвоката ОСОБА_5, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги і просила її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив вирок залишити без змін; обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника - адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на вчинення кримінального правопорушення в стані наркотичного сп’яніння, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з цим, згідно з ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в апеляційній скарзі не оскаржуються і підтверджуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження і дослідженими в суді першої інстанції.

В той же час ОСОБА_2 вказував, що добровільно з’явився в міліцію, пройшов освідування у лікаря-нарколога в присутності працівника міліції, і послідовно заперечував проти факту вживання наркотичних засобів, вчинення ДТП в стані наркотичного сп’яніння і знаходження в такому стані на момент освідування.

Вказуючи у вироку на вчинення ОСОБА_2 ДТП в стані наркотичного сп’яніння, суд у вироку посилався на показання свідка ОСОБА_12, лікаря-нарколога Одеського обласного наркологічного диспансеру, яка 02.11.2013 року о 13 годині 40 хвилин проводила медичний огляд водія ОСОБА_2 та за суб'єктивними даними, а саме: напруженість, знижений фон настрою, замкнутість, встановила, що останній перебував у стані наркотичного сп'яніння.

При цьому вона пояснила, що досліджена сеча ОСОБА_2 мала ознаки домішування води, а при лабораторному дослідженні наркотичні речовини в ній виявлені не були.

Відповідно до п.1.8 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №400/666 від 09.09.2009 року (далі - Інструкція), у разі дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої є особи, які загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладах охорони здоров'я.

Згідно з п.3.7 і п.3.14 Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.

У відповідності до п.п. 3.15, 3.16 Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, і на підставі цього акта видається висновок щодо результатів медичного огляду.

Відповідно до п.3.22 Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Таким чином, в порушення вказаної Інструкції, висновок експерта про знаходження ОСОБА_2 в стані наркотичного сп’яніння не підтверджений лабораторними дослідженнями і такий висновок безпідставно взятий до уваги судом.

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що посилання суду на порушення ОСОБА_2 вимог пп.«а» п.2.9 ПДР України і скоєння правопорушення в стані наркотичного сп’яніння підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Що стосується доводів апеляційної скарги про м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання, слід зазначити наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи, повністю визнав свою провину, відшкодував усім потерпілим завдану шкоду в повному обсязі – як матеріальну, так і моральну, на його утриманні знаходиться молодший брат та хвора матір, яка страждає хронічними захворюваннями і перенесла кілька операції, що підтверджується медичними документами.

В той же час, беручи до уваги, що порушення ОСОБА_2 ПДР України призвело до загибелі потерпілої ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 належить призначити реальну міру покарання із застосуванням ст.69 КК України.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2 в її присутності та в присутності адвоката ОСОБА_5 передав потерпілому ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 16 000 доларів США, про що останнім була написана розписка, в якій потерпілий також вказав, що не має жодних матеріальних і моральних претензій до ОСОБА_2, просить суд призначити обвинуваченому покарання, не пов’язане з позбавленням волі та не буде звертатись до суду з позовними заявами про відшкодування відповідної шкоди. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах кримінального провадження розпискою потерпілого ОСОБА_4 (т.1, а.с. 250).

Обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив ці обставини і пояснив, що після подачі апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_4, посилаючись на сімейні обставини, наполягав на виплаті компенсації в розмірі 20 000 доларів США.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду проти вищевказаних обставин не заперечувала, але пояснила, що про відсутність претензій потерпілий вказав, щоб отримати гроші.

Відповідно до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Згідно з положеннями ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає його щире каяття і повне визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної і моральної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів не встановила.

На підставі викладеного колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 положення ст.69 КК України і перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.286 КК України.

З дослідженої апеляційним судом трудової книжки і характеристики на ОСОБА_2 вбачається, що останній на даний час має постійне місце роботи – працює юристом у ПП «Вікторія», за місцем роботи характеризується позитивно.

З урахуванням усіх вищезазначених обставин колегія суддів доходить висновку про те, що справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 буде призначення йому основного покарання у вигляді двох років виправних робіт за його місцем роботи з відрахуванням п’ятнадцяти відсотків заробітної плати в дохід держави.

Враховуючи вчинення обвинуваченим злочину з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, пов'язаного з грубим порушенням ПДР України, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 року відносно ОСОБА_2 - скасуванню в частині призначення покарання з постановленням в цій частині нового вироку, а також вважає за необхідне вирок змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання суду на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані наркотичного сп'яніння, на порушення ним пп.«а» п. 2.9 ПДР України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у вигляді двох років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням п’ятнадцяти відсотків заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 року відносно ОСОБА_2 – змінити і виключити з мотивувальної частини вироку за недоведеністю посилання на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані наркотичного сп'яніння, на порушення ним пп.«а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий Т.А. Тарівєрдієв

Судді Л.Д. Грищенко

ОСОБА_13