Постанова № 73465343, 29.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2856/18

Номер справи місцевого суду: 515/81/16-ц

Головуючий у першій інстанції Шевирін А. О.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за скаргою комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» на рішення старшого державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52220103 від 13 вересня 2016 року, за апеляційною скаргою комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року, -

встановила:

22 вересня 2016 року комунальний заклад «Татарбунарська центральна звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пєркової Л.В., в якій просила визнати неправомірним та скасувати рішення (постанову) державного виконавця від 13.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження №52220103 за виконавчим листом Татарбунарського районного суду Одеської області про стягнення з КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 31661грн.76коп.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» на рішення старшого державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52220103 від 13 вересня 2016 року.

На ухвалу суду комунальнийо заклад «Татарбунарська центральна районна лікарня» подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» на рішення старшого державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52220103 від 13 вересня 2016 року, районний суд виходив з того, що старший державний виконавець Татарбунарського РВДВС Пєркова Л.В., встановивши відповідність виконавчого листа №515/81/16-ц вимогам закону та відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, правомірно прийняла рішення про відкриття виконавчого провадження, діючи в межах наданих законом повноважень, при цьому права чи свободи комунального закладу не були порушені.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.09.2016 року старшим державним виконавцем Татарбунарського РВДВС Пєрковою Л.В. відкрито виконавче провадження №52220103 за виконавчим листом Татарбунарського районного суду Одеської області №515/81/16-ц від 09.09.2016 року про стягнення з КЗ «Татарбунарської ЦРЛ» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 31661 грн.76 коп. з допущеним судом негайним виконанням рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Зі змісту постанови державного виконавця вбачається, що боржнику запропоновано добровільно виконати судове рішення шляхом сплати боргу на рахунок Татарбунарського РВДВС ГТУЮ в Одеській області та протягом семи днів з моменту відкриття провадження надати квитанцію про сплату згаданої вище суми.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення державного виконавця суд виходить з того, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), який є спеціальним нормативним актом, що визначає умови і порядок виконання, зокрема, судових рішень, врегульовано, крім іншого, порядок відкриття, проведення, зупинення та завершення виконавчого провадження й прийняття державним виконавцем відповідних рішень.

Так, пунктом 1 частини 1 ст.19 Закону встановлено, що державний виконавець за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

За змістом п.1 ч.2 ст.17 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, крім інших, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Статтею 26 Закону визначено перелік підстав для прийняття державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. До них належать: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; ненабрання рішенням на підставі якого видано виконавчий документ, законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; незакінчення відстрочки виконання рішення, наданої судом, яким постановлено рішення; невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; інші передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що державний виконавець при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження чи про відмову у його відкритті перевіряє виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», вирішує, чи дотримані місце та підвідомчість виконання судового рішення, та встановлює наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

При цьому здійснення аналізу змісту судового рішення, надання правової оцінки щодо відсутності чи наявності законодавчих підстав у боржника для його виконання, стосовно факту подання ним касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції, тощо, на що посилається КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» у скарзі, до компетенції державного виконавця не належать.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не є переконливими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання. Тому підстави скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» - залишити без задоволення.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 квітня 2018 року

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра