Рішення № 73464056, 02.03.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4736/17

Провадження № 2/496/147/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 03 серпня 2011 року померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами. 07 лютого 2003 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім’я позивача. В вересні 2017 року позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв’язку з тим ,що в свідоцтві про право на спадщину за заповітом відсутня така споруда як літера «Г» - сарай. У зв’язку з викладеним, звернулась до суду.

Позивач у судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позові наполягала. (а.с. 45).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. (а.с. 46).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 серпня 2011 року померла ОСОБА_2 - яка постійно по день смерті була прописана та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД № 270425 та довідкою Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 листопада 2011 року. (а.с. 5, 26).

Після її смерті відкрилась спадщина - житловий будинок з надвірними спорудами; погріб, літня кухня, сарай, огорожа, які розташовані в селі Троїцьке Біляївського району Одеської області по вулиці Гоголя, буд. 6, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 12 січня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-95. (а.с. 6).

07 лютого 2003 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім’я позивача, в якому указано, що все її майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не виражалось, і в загалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона по закону буду мати право заповідала ОСОБА_1 Заповіт був посвідчений секретарем виконкому Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області, реєстр. № 18. (а.с.10).

В вересні 2017 року позивач звернулась із заявою до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області про прийняття спадщини за заповітом на житловий будинок, який розташований в селі Троїцьке Біляївського району Одеської області по вулиці Гоголя, буд.6, однак їй було відмовлено у прийнятті спадщини в зв’язку з тим, що в свідоцтві про право на спадщину за заповітом відсутня така споруда, як літера « Г» - сарай. (а.с. 13).

Позивач вказує, що даний будинок був побудований в 1917 році, але в 1995 році була проведена реконструкція будинку, надвірні споруди літня кухня і сарай були побудовані в 1967 році, але з вини працівників Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області була допущена помилка, а саме сарай, побудови 1967 року не був внесений до погосподарської книги Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області.

Так, згідно акту Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області з участю депутата сільської ради ОСОБА_3 та сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що всі надвірні споруди в тому числі і сарай були побудовані до 1967 року, нових побудованих будівель та споруд з 1967 року та на цей час немає. (а.с. 12).

Згідно листа ПП «Одеське БТІ» від 17 серпня 2017 року встановлено, що проведена реконструкція житлового будинку, самовільного будівництва не виявлено. (а.с. 11).

Згідно до спадкової справи № 569/2011, позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 (а.с. 24-44).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «ОСОБА_6 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

При таких обставинах позов є обґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст.ст. 81, 263, 265 ЦПК України ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами: погрібом, літньою кухнею, сараєм, огорожею, що розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Троїцьке, вул. Гоголя, 6, після смерті – ОСОБА_2, померлої 03 серпня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

02 березня 2018 року