Рішення № 73456088, 17.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2641/18

Провадження №2/428/477/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

секретаря Чумак Ю.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (далі – ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що в період з 27.10.2005 року по 13.06.2017 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, які були припинені на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. При звільненні йому не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 28172,68 грн. На виконання судового наказу від 16.06.2017 року №428/6070/17 заборгованість із заробітної плати була виплачена йому в повному обсязі 07.02.2018 року. Сума середнього заробітку за час затримки при звільненні становить 30744,82 грн. В зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідач має сплатити компенсацію втрати заробітку, який становить 1564,85 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30744,82 грн., компенсацію втрати заробітної плати, в зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1564,85 грн. та вирішити питання про судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ОСОБА_2 надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог і просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач невірно зробив розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За підрахунками бухгалтерії підприємства ця сума становить 30838,55 грн. Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є порушення строків проведення розрахунку з працівником при звільненні та вина власника. З посиланням на норми ст. 617 ЦК України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) – актів тероризму, військових дій на території України, які були встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2, виникла ситуація, внаслідок якої стала неможливою своєчасна виплати заробітної плати при звільненні позивача, оскільки в зв’язку з проведенням АТО на території Луганської області з квітня 2014 року робота підприємства була повністю зупинена, станом на теперішній час простій триває.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав, підтвердив доводи, викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що 13.06.2017 року він звільнився з ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». При звільненні підприємство не провело з ним повного розрахунку, через що він був змушений звертатись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 28172,68 грн. Повний розрахунок був проведений лише 07.02.2018 року. За весь час затримки розрахунку відповідач має сплатити йому середній заробіток в сумі 30744,82 грн. та компенсацію втрати заробітної плати, в зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1564,85 грн. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, підтвердив доводи, викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що 13.06.2017 року позивач звільнився з ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». При звільненні підприємство не провело з позивачем повного розрахунку, через що він був змушений звертатись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 28172,68 грн. Повний розрахунок був проведений лише 07.02.2018 року. За весь час затримки розрахунку відповідач має сплатити середній заробіток в сумі 30744,82 грн. та компенсацію втрати заробітної плати, в зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1564,85 грн. Підприємство не зупиняло господарської діяльності, про що свідчать листи з інформацією про кількість виробленої продукції та повідомлення в мережі Інтернет.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково суду пояснив, що заробітна плата не виплачувалась через виникнення обставин форс-мажорної сили, що було підтверджено висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2. Вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати взагалі є необґрунтованою. Просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» в період з 27.10.2005 року по 13.06.2017 року, включно.

Трудові відносини припинились 13.06.2017 року за бажанням ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору, що підтверджується копією дубліката трудової книжки позивача серії АВ №501991.

На момент звільнення позивача ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі становила 28172, 68 грн., про стягнення якої 16.06.2017 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу всіх сум, що належать йому в день звільнення. На підтвердження своїх заперечень представником відповідача суду був наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зроблений Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017 року за №3800/2/21-10.2 (далі – Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Зазначеним Науково-правовим висновком від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 засвідчено, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що супроводжуються актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотніми обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Отже, унеможливлення виконання обов’язків ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», передбачених законодавством України про працю, а саме: ч.1ст 47, ч.1 ст.83, ст. 116 КЗпП України, 13.06.2017 року в день звільнення з кожним працівником провести розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області в т.ч. м. Сєвєродонецька (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року) міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке обєднання Азот» (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (надзвичайної або невідворотної за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України)).

З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» може бути повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні за умови, що це сталось внаслідок дії непереборної сили, яку відповідач не міг передбачити або передбачив, але не міг її відвернути.

При цьому суд враховує приписи ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з розпорядженнями КМУ від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12.2015 року №1275 м. Сєвєродонецьк Луганської області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Частинами 1, 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Проаналізувавши зміст Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 у сукупності з нормами ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» не підтвердило належними та достатніми доказами настання обставин непереборної сили, які об’єктивно унеможливили виконання ним обов’язків щодо проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні відповідно до норм чинного КЗпП України.

Суд вважає, що єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, (обставини непереборної сили) є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, складений та засвідчений уповноваженими особами із засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зареєстрований в Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

На думку суду у Науково-правовому висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 науковцями лише досліджуються та аналізуються фактичні обставини, що склались в господарській діяльності ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», а не засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання обов’язків ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», передбачених законодавством України про працю. Суд вважає, що зазначений висновок містить точку зору та особиту думку науковців, які його склали з урахуванням того обсягу документів, які надав відповідач для дослідження.

В листі Торгівельно-промислової палати України від 19.02.2018 року №531/2/21-7.3, адресованому Луганській обласній організації профспілки працівників хімічної та нафтохімічних галузей промисловості, наведені аналогічни доводи, які співпадають з висновками суду, зробленими в судовому засіданні під час розгляду справи.

Оскільки відповідач не надав сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України в порядку, визначеному чинним законодавством України, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні. На думку суду, наданий Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2, є доказом того, що існували певні обставини, які перешкоджали веденню стабільної фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». Проте нестабільна фінансово-господарська діяльність підприємства або відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

З наведених вище підстав суд також не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2, який з посиланням на Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 заперечував проти позовних вимог позивача і вважав їх необґрунтованими.

При цьому в судовому засіданні були спростовані доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо повного простою підприємства, який триває до теперішнього часу, оскільки було встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» здійснюється господарська діяльність. Так, листом від 14.02.2018 року №01/ПП-42 ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» повідомило Профспілку працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України про те, що підприємством протягом 2017 року було вироблено: 147148 тон аміачної селітри, аміачної води 1 420 тон, 1792 тони натрієвої солі.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» 07.02.2018 року виплатило ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату в повному обсязі в сумі 28172,68 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує, що позивач був звільнений 13.06.2017 року, в цей день він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована йому при звільненні. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату в повному обсязі, тобто за період з 14.06.2017 року по 06.02.2018 року в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок).

Так, абзацем третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивача становить 29,11 грн., а середньомісячне число робочих годин – 155,4 год., що підтверджується довідкою ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від 01.03.2018 року №35179.

Загальна кількість робочих годин за період з 14.06.2017 року по 06.02.2018 року становить 1219,89 год., яка складається з кількості робочих годин за 7 повних місяців, за 13 робочих днів в червні 2017 року та 4 робочі дні в лютому 2018 року ((155,4 год. х 7 міс.) + (155,4 год. /20 робочих днів в червні 2017 року х 13 робочих днів затримки розрахунку) + (155,4 год. /20 робочих днів в лютому 2018 року х 4 робочі дні затримки розрахунку) = 1087,8 год. + 101,01 год. + 31,08 год. = 1219,89 год.)

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3 становить 35511 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 29,11 грн. х 1219,89 год. = 35511 грн.).

При цьому згідно з розрахунком позивача ОСОБА_3 в позовній заяві загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 30744,82 грн., а згідно з розрахунком відповідача, наведеним у відповіді на відзив від 12.04.2018 року – 38192,32 грн. Суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30744,82 грн., про що просив в судовому засіданні позивач і представник позивача, оскільки суд розглядає справи тільки в межах заявлених позовних вимог (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, суд відзначає наступне.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок проведення компенсації) затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Дія Порядку проведення компенсації поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках затримки на один і більше календарних місяців термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) нарахованої громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Оскільки в судовому засіданні був встановлений факт затримки виплати ОСОБА_3 заробітної плати в сумі 28172,68 грн. з вини ОСОБА_4 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», то з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 1564,85 грн. відповідно до розрахунку, наданого позивачем. Суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до Порядку проведення компенсації, свого розрахунку компенсації втрати ОСОБА_3 частини заробітної плати представник відповідача не надав.

З урахуванням вказаних вище підстав суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30744 (тридцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 82 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1564 (одна тисяча п’ятсот шістдесят чотири) грн. 85 коп. та витрати по оплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 17.04.2018 року.

Суддя Ж. І. Кордюкова