Постанова № 73452007, 17.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/169/18

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та приписів, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов від 19 грудня 2017 року та приписів від 05 грудня 2017 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року адміністративний позов повернуто ОСОБА_3, ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що позивачем в наданий судом строк не усунено недоліків адміністративного позову зазначених в ухвалі від 15 січня 2018 року.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з апеляційною скаргою у якій апелянти просять скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк позивачами вимоги визначені ухвалою суду не виконані, недоліки позову не усунуті, а саме: позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» та копії акту №001327 УДАБК Одеської області, разом із зазначенням у позовній заяві викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо його скасування, обґрунтування разом з посиланням на приписи КАС України підстав звернення з позовом до суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Цим Законом особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Однак, Закон України «Про судовий збір» не містить застережень щодо того, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Так, частиною четвертою статті 288 КУпАП, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

До такого ж правового висновку дійшов Верховний суд України у рішенні від 13 грудня 2016 року по справі №21-1410а16.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав підстав зобов'язувати позивачів сплачувати судовий збір за подання адміністративного позову.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №14 від 29 вересня 2016 року суд не повинен створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Характерною помилкою щодо застосування судами першої інстанції формального підходу до оформлення позовних заяв, внаслідок чого вони безпідставно залишаються без руху та повертаються.

Важливо, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Окрім того, згідно рішень Європейського суду основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що виявлені недоліки позовної заяви часто мають формальний характер і не перешкоджають суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та розглянути спір по суті заявленого позову, а виявлені недоліки є незначними та можуть бути усунуті судом шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів тощо.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні зазначеної ухвали про залишення без руху адміністративного позову, а в подальшому оскаржуваної ухвали про повернення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 грубо порушено права позивачів на звернення до суду за захистом їх прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 4 КАС України, а також ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Статтею 320 КАС України встановлено, що підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року прийнята з порушенням норм процесуального права, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 320, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та приписів, - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 17 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.