Постанова № 73451433, 16.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4801/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Індустріалекспорт С.А. (Industrialexport S.A.) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Індустріалекспорт С.А. (Industrialexport S.A.) до Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Індустріалекспорт С.А. (Industrialexport S.A.) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Індустріалекспорт С.А. (Industrialexport S.A.) подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представник апелянта та представники відповідача та третьої особи. Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2007 року у справі № 27/35-45/56-38/209 позов акціонерного товариства "Індустріалекспорт" до України в особі Міністерства юстиції України, Міністерства палива та енергетики України, Державного казначейства України, Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Міністерства фінансів України, Міністерства вугільної промисловості України про стягнення 6087846,5 доларів США задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Індустріалекспорт" матеріальну шкоду в сумі 5180264, 20доларів США.

03.12.2007 року Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення.

23.05.2012 року позивач звернувся із заявою до Державної казначейської служби України щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва.

Листом від 25.06.2012 року Державна казначейська служба України повідомила позивача про прийняття заяви та попередній її розгляд, у відповідності до п.8 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Як зазначає представник повивача, на протязі 9-ти років після прийняття обов'язкового до виконання рішення суду позивач отримав кошти, стягнуті на його користь. Грошові кошти за зазначеним рішенням позивач отримав чотирма платежами: 11.10.2016 року - 2000000 доларів США; 28.10.2016 року - 1000000 доларів США; 08.11.2016 року - 880000 доларів США; 16.11.2016 року - 1300264,20 доларів США.

Як зазначає представник позивача, за тривале невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 року відповідальність лежить на Державі Україна.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що набрав чинності 01.01.2013 року, встановлено 3-місячний строк для перерахування коштів за рішенням суду, відповідальність за виконання яких лежить на Державі

Перерахування коштів за рішенням Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 року на користь позивача здійснено із порушенням 3-місячного строку.

З огляду на викладене, представник позивача зазначає, що на користь позивача підлягає виплаті компенсація, передбачена статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2, частинами 1, 2 статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.2 ст.4 Закону №4901-VI).

Пунктом 9 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень БК України регламентовано, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.1, 2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п.3, 47 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством виключно у порядку черговості надходження виконавчих документів, що відповідає принципам пропорційності та балансу інтересів.

Виконання судових рішень здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", які передбачаються законами про Державний бюджет України.

Згідно з Наказом Господарського суду м. Києва від 03.12.2017 року №27/35-45/56-38/209 про примусове виконання рішень на користь Індустріалекспорт С.А. стягненню підлягала матеріальна шкода з Державного бюджету України, тобто за рахунок держави.

Законом про Державний бюджет України передбачаються кошти за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнуто в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2013 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону №4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Тобто, Закон №4901-VI поширюється виключно на обмежене коло рішень суду про стягнення коштів, а саме на рішення, стягнення за якими відбувається з визначеного ст.2 Закону №4901-VI кола суб'єктів.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано положення Закону №4901-VI в частині визначення обов'язку ДКСУ щодо перерахування коштів за рішенням суду протягом трьох місяців, а також щодо виплати відповідної компенсації не доводять наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Індустріалекспорт С.А. (Industrialexport S.A.) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 18 квітня 2018 року.