Постанова № 73451255, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №812/685/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Компацієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 р. у справі № 812/685/17 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-2019-17 від 15.08.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29998,80 грн., винесену ГУ ДФС у Луганській області (а.с.2-4, 54-57, 108).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов було задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-2019-17 від 15.08.2017 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15935,32грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив (а.с.158-161).

Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, не погодившись з таким рішенням, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що положенням статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) передбачено, що податкова інспекція формує та надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Апелянт зазначає, що в преамбулі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII) визначено, що заходи підтримки суб'єктів господарювання у зв'язку з існуванням надзвичайних та невідтворних обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань у зв'язку з такими обставинами як загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту. Зазначені обставини відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є форс-мажорними та відповідно підлягають засвідченню ТПП. Отже, позивач звільнений від сплати сум єдиного внеску за умови надання сертифікату ТПП. Позивачем сертифікат ТПП не надано, що не надає підстав для його звільнення від сплати сум єдиного внеску. Також апелянт звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року, були внесені зміни до Закону № 1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено. Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону № 1669-VII вважати пунктом 9-4. Тобто, на даний час існує прогалина в законодавстві щодо дії пункт 9-4 Закону № 1669-VII, з метою усунення якої зареєстрований проект Закону України від 03.02.2017 року № 6019. Апелянт звертає увагу, що метою внесення змін Законом № 6019 було позбавлення вищезазначених пільг. Отже, на думку апелянта недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску (а.с.167-168).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку у Новоайдарському відділенні Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, як платником страхових внесків (а.с.11-12,77,133-134,135).

06 червня 2016 року позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (а.с.7).

Відповідач листом від 21.06.2016 року № 246 у задоволенні заяви відмовлено (а.с.8).

12 квітня 2017 року позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з заявою про надання інформації в формі вимоги про стан заборгованості по ЄСВ станом на момент звернення (а.с.5).

Відповідач листом від 19.04.2017 року повідомив позивача, що заборгованість станом на 14.04.2017 становить 27886,80 грн. та згідно п.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу буде направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с.6).

15 серпня 2017 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-2019-17, у якій зазначено, що загальна сума боргу станом на 31 липня 2017 року становить 29998,80 грн., з яких 29658,80 грн. - недоїмка, 340,00 грн. - штраф (а.с.58). Вимога отримана позивачем 26 вересня 2017 року (зворотній бік а.с.144).

Також, матеріали справи свідчать, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 р. у справі № 812/1389/16, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 17 серпня 2015 року № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6339,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.150-153, 154-156).

Відповідно інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач має заборгованість, яка станом на 31.07.2017 складає 29998,80 грн. (а.с.78-85, 146), в яку входить сума боргу, яка перейшла на облік Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з управління Пенсійного фонду станом на 01.10.2013 у розмірі 10 970,78грн. - недоїмка та 340грн. - борг по штрафним санкціям (а.с.124,125-126).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що в силу діючого на цей час законодавства позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску, а тому немає правових підстав для примусового стягнення з позивача сум заборгованості за вимогою.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ), Законом № 1669-VII та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз. 2 ч. 4)..

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 9 ч.4).

За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, законодавством передбачено, право звернення контролюючого органу до підрозділу державної виконавчої служби з вимогою про сплату недоїмки, як виконавчим документом.

Матеріали справи свідчать, що позивач станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у сумі 29998,80 грн., на підставі якої контролюючим органом сформовано вимогу від 15 серпня 2017 року № Ф-2019-17. До вказаної заборгованості включено недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15935,32грн. (29658,80грн. (загальний розмір недоїмки) - 13723,48грн. (останній розмір правомірно нарахованої суми недоїмки) = 15935,32грн.)

Спірним питанням є правомірність прийняття вимоги у зв'язку зі звільнення платника єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених статтею 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.

Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону № 2464-VI пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні. Суд не приймає посилання апелянта на прогалину в законодавстві щодо дії пункт 9-4 Закону № 1669-VII, та зареєстрований проект Закону України від 03.02.2017 року № 6019, оскільки зазначене є лише припущенням та суб'єктивним тлумаченням відповідачем норм законодавств. Крім того, реєстрація проекту закону не свідчить про його подальше прийняття, а текст такого проекту не може використовуватися як для застосування у якості норми закону, так і для трактування діючих норм, оскільки він не є нормативно-правовим актом.

Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено селище міського типу Новоайдар Новоайдарський район Луганської області, яке є зареєстрованим місцем проживання позивача.

Населений пункт за адресою Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав приписи п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ та звернувся до відповідача з заявою від 06.06.2016 року, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 року № 246 (а.с.7-8).

Аналіз вищенаведених обставин свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 15 серпня 2017 року щодо загальної суми боргу станом на 31 липня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. Положеннями абзацу 1 частини 1 цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суд зазначає, що приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Отже, відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Стосовно посилання апелянта на ненадання позивачем податковому органу сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин для зупинення сплати зобов'язань з єдиного внеску, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, вимоги Закону № 1669 та Закону № 2464-VІ, не передбачають надання сертифікату ТПП України, оскільки Законом передбачено безумовне звільнення позивача від зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, дії відповідача щодо складання та надіслання вимоги № Ф-2019-17 від 15.08.2017 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15935,32грн, є неправомірними.

Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в іншій частині, не оскаржено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують справлення та сплату єдиного внеску.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 р. у справі № 812/685/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 р. у справі № 812/685/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова