Постанова № 73451077, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №805/3912/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е. Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника позивача ОСОБА_2., представника відповідачів Колеснікової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3912/17-а (головуючий І інстанції Голошивець І. О.) за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо повернення помилково сплачених грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Донецькій області на повернення помилково сплачених грошових коштів (надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб) померлою ОСОБА_5 в розмірі 29235,80 грн. до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області; зобов'язати відповідачів повернути помилково сплачені грошові кошти (надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб) померлою ОСОБА_5 в розмірі 29235,80 грн. до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на реквізити позивача (а.с.4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління ДФС у Донецькій області на повернення помилково сплачених грошових коштів померлою ОСОБА_5 в розмірі 29235,80 грн. до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, викладену у листі від 29.09.2017 № 24751/10/05-99-13-10; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області повернути помилково сплачені грошові кошти (надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб) померлою ОСОБА_5 в розмірі 29235 гривень 80 копійок до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на реквізити позивача (розрахунковий рахунок № НОМЕР_3, рахунок для поповнення: НОМЕР_4, відкритий у Дружківському відділі Краматорської філії ПАТ "ПриватБанк", МФО банку 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570); стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39901249, 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 26) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму судових витрат у розмірі 640 гривень; стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дівізії, 114) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму судових витрат у розмірі 640 гривень (а.с.74-76).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що позивач, як спадкоємець матері ОСОБА_5, звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково сплачених його матір'ю суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО). За ч. 2 ст. 1 УК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство на яке посилався суд першої інстанції в своєму рішенні не застосовується, якщо інше не встановлено законом. За положенням п. 43.3 ст.43 ПК України обов'язковою умовою повернення є подання заяви платником податку. (а.с.78-79).

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідачів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Між ТОВ "Бета-Агро-Інвест" (ЄДРПОУ 30844997) та ОСОБА_5, громадянкою Укрїни, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2) укладено три договори купівлі-продажу квартири, а саме: 15.08.2016, зареєстровано в реєстрі за № 3386; 15.08.2016, зареєстровано в реєстрі за № 3385; 15.08.2016, зареєстровано в реєстрі за № 3382 та підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держвного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.08.2016.(а.с. 6-17, 18-23)

16 серпня 2016 року ОСОБА_5 сплачено на рахунок Дружківського УК/м Дружківка суму податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 29235,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.08.2016, № 0.0.600697891.1 на суму 9464,36 грн.; квитанцією від 16.08.2016, № 0.0.600696673.2 на суму 10603,42 грн.; квитанцією від 16.08.2016, № 0.0.600695133.1 на суму 9168,02 грн. (а.с. 26)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

08 червня 2017 року ТОВ "Бета-Агро-інвест", яке відповідно до п. 172.7 ст. 172 Податкового кодексу України є належною особою платником зазначеного податку, сплатило до державного бюджету суму у розмірі 29235, 80 грн., яка була сплачена ОСОБА_5 помилково, що підтверджується платіжним дорученням № 14709 від 08.06.2017. (а.с. 27).

Згідно копії заповіту ОСОБА_5, який зареєстровано в реєстрі за № 895 та копію підтвердження нотаріуса щодо спадщини ОСОБА_5, ОСОБА_4 є спадкоємцем на все майно з чого б воно не складалось та де б воно не було і взагалі на все те, що належало померлій та на що вона мала право за законом. Інших спадкоємців за заповітом, у тому числі, спадкоємців, які б мали б право на обов'язкову частину у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, не має. (а.с. 42-43, 45)

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області з листом від 04.07.2017 року, в якому, як спадкоємець померлої ОСОБА_5, просив у зв'язку з помилкою та подвійною сплатою податку на доходи фізичних осіб повернути грошові кошти у сумі 29235, 80 грн., які були сплачені на підставі трьох договорів купівлі-продажу від 15.08.2016, яку повинно було сплатити ТОВ "Бета-Агро-Інвест". (а.с. 28)

Головне управління ДФС у Донецькій області листом № 4289/10/05-10-13-1 від 14.07.2017 року повідомлено, що ОСОБА_4 не надано документів щодо спадкоємства відносно прав та обов'язків зі сплати (повернення) податків і зборів та зазначено, що немає підстав вважати ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем, у зв'язку з чим заявнику відмовлено у поверненні коштів.(а.с. 31)

18 липня 2017 ОСОБА_4 повторно звернувся до податкового органу з листом, в якому просив повернути помилково сплачені кошти та додав до листа копію заповіту ОСОБА_5 та копію підтвердження нотаріуса щодо спадщини ОСОБА_5 (а.с. 32-33)

Головне управлінням ДФС у Донецькій області листом від 29.09.2017 № 24751/10/05-99-13-10 надано відповідь, якою відмовлено заявнику у зв'язку із тим, що заява про повернення коштів повинна подаватися безпосередньо платником податків (а.с.34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо незаконності дій контролюючого органу в частині не повернення помилково сплаченої суми грошових зобов'язань в сумі 29235,80 грн.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375 (далі - Порядок № 787).

За пунктом 2 Порядку № 787, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124.

За п. 9 зазначеного Порядку, у випадках повернення платежів, що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, який контролює справляння надходжень бюджету або який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, передає подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок № 1146).

Цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статті 43 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1146, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку Повернення надмiру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фiзичних осiб готiвкою здiйснюється: на пiдставi чека на одержання готiвки, виписаного на iм'я фiзичної особи.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Матеріали справи свідчать, що заяву щодо повернення помилково сплачених сум подано позивачем, як спадкоємцем за заповітом, оскільки ОСОБА_5, яка сплачувала зазначений податок померла. Податковим органом факт наявності переплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 29235, 80 грн., яка утворилася внаслідок помилкової сплати ОСОБА_5 вказаного податку не заперечується. Відмова мотивована тим, що заява про повернення коштів повинна подаватися безпосередньо платником податків.

Суд звертає увагу, що у даному випадку мова йде про повернення помилково сплаченого фізичною особою податку, платником якого вона не була.

Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Відповідно до стаття 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, зазначені норми регулюють умови та порядок спадкування прав та обов'язків фізичної особи, яка померла. За вимогами зазначених норм до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини, тобто усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Винятком є лише права та обов'язки невідчужувані, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам, перелік яких визначений ст. 1219 ЦК України.

Відповідно до пп. 97.4.4 п. 97.4 ст. 97 ПК України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, - особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.

За п. 99.1 ст. 99 ПК України, виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: . презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку, що податкове законодавство визначає спадкоємця відповідальною особою за виконання та погашення грошових зобов'язань, особи, яка померла. Тобто, податкове законодавство передбачає перехід прав та обов'язків платника податків до його спадкоємця.

Крім того, ОСОБА_5, яка померла, з огляду на норм податкового законодавства, також не була платником податку який був нею помилково сплачений.

З урахуванням викладено, оскільки предметом спадкування можуть бути, зокрема, конкретні суми на які мав право спадкодавець за його життя і залишилася недоотриманими у зв'язку з його смертю, суд вважає, що предметом спадкування може бути право на отримання суми помилково сплаченого податку з доходу фізичних осіб, який був сплачений особою, яка не є платником такого податку у розумінні податкового законодавства. Тобто, зазначена сума помилково сплачена податку входить до спадкового майна спадкодавця.

Суд зазначає, що за своєю суттю право на отримання помилкового сплачених суми грошового зобов'язання за податком, платником якого така особа не була, не може у розумінні ст. 1219 ЦК України вважатись нерозривно пов'язаним з такою особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3912/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/3912/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова