Постанова № 73450482, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №805/4005/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання Терзі Д.А., за участю представника відповідача Груєнко С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 р. у справі № 805/4005/17-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУДФС), в якому просила: визнати неправомірним і скасувати рішення відповідача №86-515/05-99-03-04-НОМЕР_1 від 31.03.2017 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області поновити реєстрацію платника єдиного податку (3 групи 5%) ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з дати анулювання реєстрації, тобто з 31.03.2017 року (а.с.4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №86-515/05-99-03-04-НОМЕР_1 від 31.03.2017 про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ39406028) поновлено реєстрацію платником єдиного податку (3 групи 5%) фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 31 березня 2017 року; присуджено ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 3200 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028 ) (а.с.47-49).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що Податковий кодекс України не містить підставу для звільнення від відповідальності за несплату податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів.Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобовязання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення такого податкового боргу. Апелянт повідомляв позивача про необхідність сплати податкового боргу та у разі несплати про анулювання реєстрації. У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства, не зарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання, податковий борг не можуе вважатися погашеними. Кошти, на які посилається позивач, не зараховані до бюджету, тому підстав вважати їх належною сплатою позивачем зобов'язань, відсутні.(а.с.53-54).

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (а.с. 7).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 27.02.2014 року, ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2012 року перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% (а.с.8).

16 травня 2014 року ОСОБА_3 у відділенні Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" сплатила єдиний податок за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень, про що була видана квитанція №ПН536 (а.с. 15).

30 травня 2014 року позивач листом повідомив Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату єдиного податку за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень. До листа було додано копію платіжного доручення (а.с. 9).

Позивач листами від 06.11.2014 року , 01.10.2015 року на вимоги податкового органу щодо сплати єдиного податку, повідомив, що єдиний податок за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень було сплачено позивачем до відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк. Отже, податок вважається сплаченим, відповідальність за роботу банку позивач не несе (а.с.10-11).

30 березня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку повноти нарахування та сплати єдиного податку.

За результатами перевірки складено акт № 254-515/05-99-13-04/294250260, яким встановлено, що позивач з 20.05.2014 по теперішній час не сплачує єдиний податок і має заборгованість, а від так, на підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, а саме з 31.03.2017.

31 березня 2017 року на підставі вищезазначеного акту камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області було прийнято рішення №86-515/05-99-03-04-НОМЕР_1 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з 31.03.2017 відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (а.с.14).

Відповідач листом від 11 жовтня 2017 року №25894/10/05-99-44-10 повідомив позивача про вищезазначені обставини (а.с.12-13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що не зарахування до бюджету суми єдиного податку, сплаченого позивачем, сталося не з його вини, що, у свою чергу, виключає відповідальність позивача, відповідно рішення відповідача про анулювання реєстрації платником єдиного податку, є протиправним.

Суд погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписам пункту 295.3, п.295.4 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем 16.05.2014 року було сплачено єдиний податок за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень до відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк, тобто у строк визначений законодавством. Разом з тим, вказані кошти не зараховані на рахунки казначейства.

02 вересня 2014 року рішенням Національного банку України визнано неплатоспроможним Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк" і з 23 грудня 2014 року розпочата процедура ліквідації цього банку (веб-сайт НБУ: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75535&cat_id=17823466).

Зазначене не спростовується сторонами.

Приписами п.1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, (надалі Закон № 2346-III) переказ грошей це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положеннями п. 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Положеннями п.п. 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Аналіз наведених норм свідчить, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Також, суд зазначає, що в даному випадку саме банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів, перерахування податків, зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів та обов'язок фізичної або юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору.

Таким чином, контролюючий органом не може застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків, зборів, платежів за державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання економічних нормативів такого банку.

Аналогічна позиція викладена у листах Державної фіскальної служби України від 30.10.2015 року № 23164/6/99-99-19-03-02-15 та від 19.11.2015 року №24662/6/99-99-10-03-02-15.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що несплата суми єдиного податку, сталась з вини ПАТ «КБ «Актив-банк», що виключає, в даному випадку, відповідальність позивача.

З урахуванням наведеного доводи апелянта є неприйнятними, а рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №86-515/05-99-03-04-НОМЕР_1 від 31.03.2017 року, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 р. у справі № 805/4005/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 р. у справі № 805/4005/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова