Постанова № 73450481, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №805/1549/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, що представляє ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 р. у справі № 805/1549/18-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1 (далі - адвокат, представник позивача, ОСОБА_1), що представляє ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач УПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.04.2017 року; зобов'язати відповідача відновити позивачу виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.04.2017 року (а.с.3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 3 ч. 4 с.169 КАС України (а.с.1).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представник на підтвердження своїх повноважень надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатського діяльністю від 13.04.2011 року № 3882, ордер від 08.02.2018 року серія НОМЕР_1 та договір про надання правничої допомоги від 06.02.2018 року. Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції, що ордера недостатньо для підтвердження повноважень адвоката та необхідність надати відомості про право адвоката підписувати позовну заяву, оскільки нормами чинного законодавства України такі вимоги не передбачені. Відповідно до ч.4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Наданий до позовної заяви договір про надання правничої допомоги будь-яких обмежень правомочності адвоката не містить. Ордер виданий на підставі зазначеного договору відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" з урахуванням Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, є належним документом, що посвідчує повноваження адвоката (а.с.10-13).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування ухвали про повернення позовної заяви зазначив, що позовна заява в інтересах ОСОБА_2 подана і підписана адвокатом ОСОБА_1, на підтвердження наявності повноважень на ведення справи до позовної заяви додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльностю; ордер Серія НОМЕР_1 та копію договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2018 року. При цьому позивачем не надано повноважень ОСОБА_1 на звернення до адміністративного суду, тобто на підписання і подання позовних заяв в його інтересах.

Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З аналізу наведених норм вбачається, що позовна заява повертається якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до ч.2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовна заява подана та підписана адвокатом ОСОБА_1, як представником ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної особи.

Згідно п. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини 1, 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За частиною 2 зазначеної статті, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За п. 1 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (далі - Положення № 36), положення про ордер на надання правової допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань / адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Пунктом 2, 14, 16 Положення № 36, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 р. N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера. Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер).

Отже, з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, які мають містити застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії. Ордер таке застереження має на звороті.

На підтвердження наявності повноважень на ведення справи до позовної заяви ОСОБА_1 суду надано: свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності; ордер Серія НОМЕР_1 від 08.02.2018 року та копію договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2018 року.

Зворотній бік ордеру Серія НОМЕР_1 від 08.02.2018 року виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.02.2018 року, яким посвідчено повноваження адвоката, має відмітку, що договором про надання правничої допомоги обмежень адвоката не вставлено.

Оскільки ордер застережень повноважень адвоката на вчинення певної процесуальної дії не місить, вказаний документ підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_1, як представника на надання правової допомоги, у тому числі на подання та підписання позовної заяви.

Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що договором про надання правничої допомоги від 06 лютого 2018 року не надано повноважень ОСОБА_1 на звернення до адміністративного суду, тобто на підписання і подання позовних заяв в інтересах позивача, суд зазначає, що позивачем було надано ордер з відміткою про відсутність обмежень повноважень адвоката як представника, який у відповідності до вимог КАС України є належним документом, що посвідчує його повноваження.

Крім того, відповідно до пп. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 Договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2018 року, адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій; представництво інтересів клієнта здійснюється в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС.

Отже, договір не містить застережень або обмежень повноважень адвоката на вчинення певних процесуальних дій, а посвідчує його право, як представника, на представництво із усіма без виключення процесуальними правами наданими стороні по справі положеннями чинного КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та вимоги КАС України.

Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.

На підставі викладеного, ухвала суду щодо повернення позовної заяви підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що представляє ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 р. у справі № 805/1549/18-а - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 р. у справі № 805/1549/18-а - скасувати.

Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено та підписано 17 квітня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова