Ухвала суду № 73450108, 17.04.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/6653/15-ц

провадження 2/243/4/2018

У Х В А Л А

про забезпечення позову

17 квітня 2018 року Слов′янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

за участю:

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.

представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов’янського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

17.04.2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2 за заявою про забезпечення позову, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов’язків, висловлює наміри продажу спірного майна, у зв’язку з чим просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами під №117 по вул. Карла Лібкнехта у м. Слов’янську та земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. К.Лібкнехта, 117, кадастровий номер 1414100000:01:016:1443 з забороною вчиняти відчуження.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який підтвердив заявлені позивачем вимоги про забезпечення позову та навів аналогічні доводи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

В порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій.

Відповідно до ч. ч.5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Дослідженням змісту та вимог позовної заяви встановлено, що предмет спору стосується визнання права власності на майно, а саме житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: м. Слов’янськ, вул. К.Лібкнехта, 117.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що на даний час є всі підстави припускати, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та виправданим завданнями цивільного судочинства та забезпечуватиме ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, які він має намір захистити при зверненні до суду.

Оскільки предметом позову є майно, на яке позивач просить накласти арешт, суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними з ціною позову, та, з урахуванням того, що до вирішення справи по суті необхідно вжити заходи щодо збереження цього майна, тому суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, та, з урахуванням ціни позову та позовних вимог, необхідно до вирішення справи по суті накласти арешт на спірний житловий будинок та земельну ділянку, що зареєстровані на ім'я відповідача.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч. 1,ч. 6 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов’язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику.

Аналізуючи вищевикладені норми права, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Підстав, які б визначали необхідність застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 2, 150-153, 157, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову– задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами під №117 по вул. Карла Лібкнехта у м. Слов’янську;

-земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: м. Слов’янськ, вул. К.Лібкнехта, 117, кадастровий номер 1414100000:01:016:1443, які на праві власності належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Слов’янськ, вул. К.Лібкнехта, 117, з забороною вчинення їх відчуження.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрйонний суд Донецької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_4