Постанова № 73449727, 17.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2457/18А Справа № 204/6778/17 Головуючий у 1 й інстанції - Тітова Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 08 січня 2016 року близько 11.00 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Криворізькій на перехресті з вул. Київською м. Дніпропетровськ, не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 (надати дорогу) та виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під її керуванням. Водій ОСОБА_1 порушив пункт 2.1, 16.11 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження, а її автомобілю Шевроле було завдано значних механічних пошкоджень. Старшим інспектором сектору ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 № 278037 на водія ОСОБА_4 05 травня 2017 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області виніс постанову по справі №192/1182/16-п, якою визнав винним водія ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, що сталося 08 січня 2016 року, постанова набрала законної сили 16 травня 2017 року. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д29/02/16 від 16 лютого 2016 року вартість матеріального збитку у ДТП, завданого власнику автомобіля Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_13 складає 181 367 грн. 14 коп. Вона є власником автомобіля Шевроле номерний знак НОМЕР_13. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована згідно полісу №АЕ/5729903 у ПрАТ «Европейський страховий союз». Страховик виконав свої зобов'язання та виплатив їй 49 000 грн. згідно ліміту своєї відповідальності. Вважає, що відшкодування матеріального збитку з боку винної у ДТП особи - ОСОБА_4 має бути у розмірі 181 367 грн. 14 коп. - 49 000 грн. = 132 367 грн. 14 коп. Крім того, за проведення експертного дослідження нею була сплачена експерту ОСОБА_5 сума у розмірі 1 500 грн. За надання послуг транспортування пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 з місця ДТП до м. Кривого Рогу, яке виконував ФОП ОСОБА_6, вона сплатила 3 040 грн., про що свідчить акт виконаних робіт № 1 від 08 січня 2016 року. Вважає, що ці грошові кошти також мають бути відшкодовані ОСОБА_4 В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль, яким вона користувалася, отримала легкі тілесні ушкодження, пережила великий стрес. Під час зіткнення в автомобілі спрацювала подушка безпеки та вдарила її в обличчя частиною пластикової кришки від керма, яким була закрита подушка безпеки. Руками вона вдарилася об кермо автомобіля. Під час застосування екстреного гальмування вона пошкодила правий гомілковостопний суглоб в результаті віддачі педалі гальма в момент зіткнення. Висновком СМЕ № 43 від 11 січня 2016 року установлено, що при огляді у неї виявлено в області зовнішнього кута правого ока з переходом на величну область приривистого характеру синець неправильної овальної форми, синяво-фіолетового кольору з жовто-зеленими контурами розміром 2,5*1,5 см. На тильній поверхні основної фаланги 1-го пальця правої кисті садно овально-подовгуватої форми з сухою скоринкою над рівнем шкіри, розмірами 0,8*0,3 см. Транспортний засіб нею був придбаний у кредит терміном на сім років. Автомобіль був джерелом заробітку: потерпіла є переселенцем з зони проведення АТО вона вимушено залишила свій дім та разом з двома дітьми та старенькою мамою переїхала до Кривого Рогу, де на момент ДТП проживала в орендованій квартирі. Щоб прогодувати своїх дітей та оплатити житло, а також кредит по машині вона раз на місяць виїжджала до інших міст України, де працювала косметологом в салонах краси. В машині вона перевозила своє косметологічне обладнання. Саме в день аварії вона прямувала в місто Торецьк Донецької обл. на роботу. Залишившись на тривалий термін без свого автомобіля, вона залишилась на тривалий час і без доходу, бюджет її сім'ї дуже постраждав. Враховуючи всі обставини, зміну звичаєвого способу життя, характер і обсяг душевних страждань просить суд стягнути з відповідача матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля Шевроле номерний знак НОМЕР_13 у розмірі 132 367 грн. 14 коп.; витрати щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 500 грн.; витрати за надання послуг транспортування автомобіля Шевроле номерний знак НОМЕР_13 у розмірі 3 040 грн.; моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.; судові витрати у розмірі 2 010 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПрАТ «Європейський страховий союз».

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНОЕПП - НОМЕР_4) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 132 367 грн. 14 коп., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1 500 грн. витрати на транспортування транспортного засобу у розмірі 3 040 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати у розмірі 2 010 грн. компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 19 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Відповідно до ст. ст. 3, 5 цього Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦПК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Постановою слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 січня 2016 року було закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Копія постанови та копія матеріалів направлені начальнику сектора ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за порушення п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху (а.с.48, 49).

З постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року вбачається, що 08 січня 2016 року приблизно об 11 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-110247, номерний знак НОМЕР_5 по вул. Криворізькій м. Дніпропетровська на перехресті з вул. Київською, де не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 (надати дорогу) та виїхав на перехрестя і допустив зіткнення з автомобілем Шевроле, номерний знак НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля ЗАЗ-110247, номерний знак НОМЕР_7 - ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 2.1., 16.11 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Постановою слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 січня 2016 року кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, оскільки потерпіла ОСОБА_2 отримала в результаті ДТП легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_8, яка є дружиною ОСОБА_4 заяви про відкриття кримінального провадження не подавала. (а.с.6-7, 110-111).

Вказаною постановою водій ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, адміністративну справу за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 провадженням закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року виправлено описки, допущені у постанові Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року та викладено перший абзац обставин правопорушення в наступній редакцій: «08 січня 2016 року приблизно об 11 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-110247, номерний знак НОМЕР_5 по вул. Криворізькій м. Дніпропетровська на перехресті з вул. Київською, де не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 (надати дорогу) та виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем Шевроле, номерний знак НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_2.». Виправлено описку щодо зазначення державного номерного знаку автомобіля Шевроле, яким керувала позивач під час скоєння ДТП зазначено «НОМЕР_8», замість невірного «НОМЕР_6» (а.с.103).

Відповідно до положень ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобіля НОМЕР_9 є позивач ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5729903 цивільна-правова відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ-110247» номерний знак НОМЕР_7, яким керував ОСОБА_1, на час скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «Європейський Страховий Союз» терміном дії з 19 жовтня 2015 року до 18 жовтня 2016 року, страхова сума за шкоду заподіяну здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн. (а.с.9).

19 січня 2016 року експертом автотоварознавцем ОСОБА_9, в присутності ОСОБА_2 був складений протокол огляду транспортного засобу «CHEVROLET CRUZE СПГ» номерний знак НОМЕР_8, в якому було зафіксовано характер та об'єм пошкодження вказаного транспортного засобу. Вказаний протокол був підписаний експертом автотоварознавцем ОСОБА_9 та ОСОБА_2, яка погодилася з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши протокол огляду транспортного засобу без зауважень (а.с.38-40).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д29/02/16 від 16 лютого 2016 року, складеного за заявою ОСОБА_2 судовим експертом ОСОБА_9, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_9, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_14, в цінах на дату 10 лютого 2016 року складає 181 367 грн. 14 коп. (а.с.13-27).

В листі експерта ОСОБА_9 зазначено, що 10 лютого 2016 року о 15.00 год. ним було проведено огляд пошкодженого автомобіля НОМЕР_10 за адресою АДРЕСА_3 на території СТО ФОП ОСОБА_10 (у минулому таксопарк). При огляді був присутній представник ОСОБА_4, який оглянув пошкодження автомобіля та протокол огляду що був складений ним. Від підпису у протоколі огляду відмовився. Довіреність за вимогою не надавав (а.с.53).

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що ПрАТ «Європейський Страховий Союз» здійснило виплату страхового відшкодування в межах лімітів передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 49 000 грн.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Враховуючи, що страховою компанією сплачено позивачу відшкодування шкоди у розмірі 49 000 грн., яке є недостатнім для відновлення свого порушеного права та відшкодування завданої матеріальної шкоди, то ОСОБА_2 має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи - ОСОБА_1, на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 132 367 грн. 14 коп. (181 367,14 грн. - 49 000 грн. = 132 367,14 грн.).

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є безпосереднім заподіювачем моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_2 зазнала у зв'язку із пошкодженням її автомобіля, у перенесеному фізичному болі, оскільки вона отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця обличчя, садна правої руки, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки (а.с.11-12).

Таким чином, враховуючи характер отриманих позивачкою травм, вину відповідача, виходячи з принципу розумності та справедливості, розміру спричиненої матеріальної шкоди, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. (а.с.59).

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 понесених витрат на проведення експертного дослідження та транспортування автомобіля, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_2 були понесені витрати у розмірі 1 500 грн. за проведення експертного дослідження для визначення розміру збитків, завданих їй внаслідок ДТП (а.с.52).

З метою транспортування пошкодженого автомобіля з місця ДТП до м. Кривого Рогу, де мешкає позивач, нею були понесені витрати у розмірі 3 040 грн. (а.с.54-57).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути підтверджені належними доказами витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 1 500 грн. та витрати пов'язані з транспортуванням пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3 040 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно переліком зазначеним у ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, не належать витрати сторін на придбання пального з метою їх явки до суду.

Натомість, положеннями ст. 138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Тобто, кожна із сторін особисто та за свій рахунок несе витрати, пов'язані з її явкою до суду.

Діючим ЦПК передбачена можливість стороні, на користь якої ухвалено рішення по справі, отримати за рахунок іншої сторони компенсацію за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

За таких обставин, вимоги позивача про компенсацію йому витрат на пальне для автомобіля з метою явки до суду задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК та з'ясовувати обставини щодо наявності у сторін пільг по сплаті судового збору.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

За звернення з даним позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 2 010 грн. (а.с.78,79).

Судом встановлено відповідач по справі ОСОБА_1 є інвалідом І групи дитинства, тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а.с.150).

Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» про звільнення відповідача від сплати судового збору, судовий збір у 2010 грн. розмірі повинен бути компенсований позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у постанові про закриття кримінального провадження від 29 січня 2016 року та протоколі про адміністративне правопорушення АП2 № 278037 від 17 лютого 2016 зазначено, що учасником ДТП є автомобіль НОМЕР_11, тоді як ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_12, що свідчить про учасником ДТП був інший автомобіль, а не власником якого є позивач, є безпідставними, оскільки постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року було виправлено описку у постанові Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року, та правильно зазначено державний номерний знак належного позивачу автомобіля - НОМЕР_8.

Доводи апеляційного скарги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля, який не брав участі у ДТП є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 є власником автомобіля CHEVROLET CRUZE СПГ з номерним знаком НОМЕР_8, який є ідентифікатором для обліку транспортних засобів та присвоюється єдиному конкретному автомобілю та не може присвоюватися такий же номерний знак іншому автомобілю, та згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року вказаний автомобіль є учасником ДТП, що сталася 08 січня 2016 року.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді