Постанова № 73449014, 12.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10316/14-ц 22-ц/774/84/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м.Кривий ріг

Справа № 212/10316/14-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року, яке ухвалене суддею Борис О.Н. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" ( надалі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" (далі - ФК "Вектор Плюс") укладено Договір факторингу. 28.11.2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ "ФК "Вектор Плюс") відступає Фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права Вимоги заборгованості по укладеному між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 кредитному договору.

06.06.2007 року ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого, Банк надав кредит кошти у сумі 200000 грн., а відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кошти і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожним окремо, укладено договори поруки № 0309/0607/88-273-Р-1 від 06.06.2007 року, № 0309/0607/88-273-Р-2 від 06.06.2007 року, № 0309/0607/88-273-Р-3 від 18.12.2008 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належно не виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01.08.2014 р., має прострочену заборгованість 402790,76 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 169994 грн., заборгованості по відсотках - 182195,75 грн.,пеня 240031,567 грн., які позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором в сумі 402790,76грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 169994,00 гривень, по відсотках - 182195,75 гривень, пеня - 50601,012 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" суму судового збору в розмірі 3654 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ТОВ "Кредитні ініціативи" в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, вважає, що суд розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомив. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях за відсутності у матеріалах справи, розрахунків заборгованості та графіку платежів. Судом не досліджено, припинення його поруки, у зв'язку із тим, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання позивач не пред'явив до нього вимогу.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. З огляду на тривалість розгляді справи в суді та обізнаність відповідача ОСОБА_4 про розгляд його апеляційної скарги, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, не релізував своє право на безпоседню участь в судовому розгляді. ( а.с.195,209).

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступає правонаступником ЗАТ "ТАС-Комерцбанк", та ФК "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу (а.с. 20-44).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. цього договору клієнт (ТОВ "ФК "Вектор Плюс") відступає Фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Передача персональних даних за цим договором відбулася 28 листопада 2012 року згідно до відповідного акту прийому-передачі та в цей же день відбулася передача реєстру заборгованостей боржників ТОВ Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи".

ТОВ "Кредитні ініціативи" має свідоцтво про реєстрацію фізичної особи та свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з додатком, видане державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.06.2007 року ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, з подальшим внесення змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, Банк зобов'язується надати кредит у сумі 200000,00 гривень, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 200000,00 гривень (а.с. 5-8).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, ВАТ "Сведбанк", правонаступник якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали кожний окремо, договори поруки № 0309/0607/88-273-Р-1 від 06.06.2007 року, № 0309/0607/88-273-Р-2 від 06.06.2007 року, № 0309/0607/88-273-Р-3 від 18.12.2008 року, відповідно. За умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно нести відповідальність із позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним їм майном та грошовими коштами п.2 Договору. Пунктом 8 Договору поруки, сторони домовились . що строк позовної давності за будь-якими вимоги банку, що випливають з цього договору , встановлюються тривалістю десять років. ( а.с.13).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01.08.2014 р., має прострочену заборгованість: за кредитом - 169994,00 грн., по відсотках - 182195,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не виконуються зобов'язання за кредитним договором, тому стягнув заборгованість солідарно, як з боржника та поручителів, у розмірі визначеному позивачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідачів нести солідарний обов'язок, проте не може погодитися із порядком стягнення заборгованості.

Між сторонами виникли правовідносини, стосовно виконання боржником зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 т. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як видно з умов укладеного кредитного договору, в забезпечення виконання умов по якому укладеного договір поруки із ОСОБА_4 строк користування кредитом встановлений між сторонами до 05 червня 2017 року ( пункт 1.3 Договру).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Колегія суддів не може погодитися із твердженням відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про припинення його поруки, у зв'язку із тим, що дія його поруки не припинена. Строк виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором настав 06 червня 2017 року, із позовними вимогами позивач звернувся до суду у жовтні 2014 року.

Крім того, пунктом 10 укладеного Договору поруки №0309/0607/88-273-Р-2 від 06 червня 2007 року сторони погодили, що цей договір набув чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини 4 ст.559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання позичальником та /або поручителем своїх обов'язків, передбачених кредитним договором та цим договором ( а.с12).

Не може погодитися колегія суддів й з доводами апеляційної скарги відповідача про порушення судом норм процесуального права щодо порядку ухвалення заочного рішення, яке ухвалено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 224-226 ЦПК України з урахуванням того, що мала місце повторна неявка відповідачів у судове засідання без поважних причин.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що суд першої інстанції неодноразово надсилав судові повідомлення про виклик відповідача на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його перебування ( а.с.114). ОСОБА_4 будучи обізнаним про розгляд справи в суді щодо нього, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням від 21 листопада 2014 року про отримання ухвали суду про відкриття провадження із копією позовної заяви ( а.с. 80) не прийняв жодних заходів бути присутнім в судовому засіданні при розгляді справи щодо нього, нехтуючи своїми процесуальними правами.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в солідарному порядку одночасно з усіх відповідачів, як боржника та поручителів, з наступних підстав.

За змістом ч.1, ч.2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як видно зі змісту укладених договорів поруки сторони уклали окремі договори поруки, тому стягнення зяборгованості має бути проведено солідарно із боржником та кожним поручителем, окремо.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції , відповідно до положення п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, в частині визначення порядку солідарного стягнення кредитної заборгованості.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Змінити заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року в частині визначенння порядку солідарного стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором №0309/0607/88-273 від 06.06.2007 року, яка станом на 01 серпня 2014 року становить 402790,76 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 169994,00 гривень, заборгованості по відсотках - 182195,75 гривень, пені - 50601,012 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором №0309/0607/88-273 від 06.06.2007 року,яка станом на 01 серпня 2014 року становить 402790,76 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 169994,00 гривень, по відсотках - 182195,75 гривень, пеня - 50601,012 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором №0309/0607/88-273 від 06.06.2007 року, яка станом на 01 серпня 2014 року становить 402790,76 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 169994,00 гривень, заборгованості по відсотках - 182195,75 гривень, пені - 50601,012 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" суму сплаченого судового збору з кожного по 913,50 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складений 16 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: