Рішення № 73445120, 17.04.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4692/17

№ провадження 2/208/687/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Івченко Т.П., при секретарі – Стомаченко О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» «про захист прав споживача та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів», -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» «про захист прав споживача та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів», просив суд:

- визнати недійсними договір фінансового лізингу № 1078 від 28.04.2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_1 - 12 600 грн. комісії за організацію по договору фінансового лізингу № 1078 від 28.04.2017 року, 2000 грн. витрат на правову допомогу, 126 грн. комісії банку, разом - 14 726 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 28 квітня 2017 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» був укладений договір фінансового лізингу № 1078.

Після підписання договору позивач сплатив 12 600 грн. за попередньою домовленістю між сторонами. Відповідач зобов'язався передати автомобіль по договору на третій день після сплати рахунку. На обумовлену дату автомобіль позивачу переданий не був.

Позивач вважає, що договір суперечить положенням законів, а саме: Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», вимогам Цивільного кодексу України, а тому як наслідок даний договір має бути визнаний недійсним, а кошти сплачені в рахунок авансу, повернуті позивачу. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтовує наступним:

- у відповідача відсутня ліцензія на ведення фінансової діяльності;

- умови договору є несправедливими по відношенню позивача;

- такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, проте вказана дія не вчинена;

- у порушення умов договору, не були підписані додатки № 1, 2, 3, які є невід’ємною частиною договору фінансового лізингу № 1078.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, а комісія за організацію по договору фінансового лізингу у розмірі 12 600 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Крім того, позивач вказує на те, що ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., які також необхідно стягнути з відповідача на його користь.

Позивач до судового засідання надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.04.2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» був укладений договір фінансового лізингу № 1078 (а. с. 6 – 13). Цього ж дня позивачем сплачено відповідачеві 12600 грн. комісії по організації по вказаному договору, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» № 0.0.756114973.2 (а. с. 14). Сума комісії за трансакцію складає 126 грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про відсутність у відповідача ліцензії на ведення фінансової діяльності, оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували зазначений факт ОСОБА_1 не надані.

Однак, прийнятною є позиція щодо того, що договір фінансового лізингу № 1078 від 28.04.2017 року є несправедливим по відношенню до позивача.

Так, відповідно до п. 1.1 договору, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб,а саме: автомобіль марки ЗАЗ Sens.

Згідно п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п 9.5. ст. 9 даного договору.

Відповідно до п. 10.1 договору, лізинговий періодичний платіж - це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку сплати лізингових періодичних платежів (додаток № 3 до договору). Кожний лізинговий періодичний платіж включає - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 20 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); - частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); - комісія за супроводження договору в розмірі 6 відсотків.

Відповідно до п. 10.12 договору, дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акту приймання передачі предмету лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. При цьому сторони зобов'язані укласти відповідну додаткову угоду до договору, якою буде закріплено наступний порядок такого дострокового закриття.

Відповідно до п. 10.14 договору, у випадку настання істотних змін на кредитно-грошовому ринку України та/або при виникненні процесів, які зумовили зміну валюти резервів НБУ та комерційних банків та/або обрання продавцями/постачальниками предметів лізингу за договорами інших грошових еквівалентів зобов'язання ніж долар або євро, сторони дійшли згоди, що грошовий еквівалент виконання лізингоодержувачем зобов'язання в іноземній валюті буде обрано Лізингодавцем зіставно із виниклими змінами. При настанні зазначених у цьому пункті подій лізингодавець розробляє нові додатки № 1 та № 3 із зазначенням нових розрахунків лізингових платежів та курсу грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті на момент надсилання таких додатків лізингоодержувачу. Доказом отримання лізингоодержувачем додатків є поштова квитанція/повідомлення про таке відправлення на його адресу, лізингоодержувач погоджується, що підписанні з боку лізингодавця додатки є дійсними, правомочними та такими, що підлягають виконанню сторонами.

Пунктом 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7. та. 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію угоди в такому випадку не повертається.

Пунктом 12.2. договору фінансового лізингу передбачено, що лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, який не сплатив авансовий платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлено п. 9.3. даного договору, про що повідомляє лізингоодержувача у письмовій формі. В такому випадку, лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10% від суми сплаченого авансового платежу. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного лізингового платежу, до дня фактичної оплати цього лізингового платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингодавець зобов'язаний сплачувати лізингодавцю проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного лізингового платежу по день фактичної оплати цього платежу включно.

Відповідно до п. 12.6 договору, за використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника предмета лізингу, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення умов п.п. 3.3.6 п.3.3 договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 3% від загальної вартості предмету лізингу на момент підписання Додатку № 3 до даного договору за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 12.7 договору передбачено, що за створення перешкод представника лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу на момент укладання додатку № 3 до договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно п. 16.5 договору, лізингодавець може передати свої права і обов'язки за даним договором третім особам в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача.

Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати за страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Тобто лізингоодержувачу в даному випадку повинно бути надано право на розірвання договору впродовж 14 днів з моменту його укладення.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону) (п.п. 12.1, 12.2, 12.5, 12.6, 12.7 договору).

Зміст договору від 28.04.2017 р., укладений між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі не належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування тамісцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 5.8 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності за будь- які особливі характеристики або придатність предмета лізингу,, суперечить положенням статті 808 ЦК України, у відповідності до якої якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо.

Суд також погоджується з позицією позивача про необхідність нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу від 28.04.2017 року виходячи з наступного: у відповідності до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір фінансового лізингу від 28.04.2017, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ч. З ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 203. 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, у відповідності до п. 2.1. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними зобов’язань за таким договором.

Згідно до п. 16.12. договору, додатки до договору фінансового лізингу є невід’ємною частиною договору. У відповідності до змісту такого договору, сторони підписують додатки, а саме: додаток № 1 «Графік сплати авансового внеску», додаток № 2 «Специфікація», додаток № 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів». Сторонами було підписано лише договір, а додатки № 1, 2, 3 підписані не були. При цьому, істотними умовами договору лізингу є, зокрема, розмір лізингових платежів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що договір фінансового № 1078 від 28.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» підлягає визнанню недійсним.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові ВСУ від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Ч. 3 вказаної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між позивачем та ТОВ «Дефенсор» було укладено договір про надання юридичних послуг № 28/08 від 28.08.2017 року (а. с. 19). Згідно акту передоплати № 1/НК/17 від 09.08.2017 року, ОСОБА_2 за надані юридичні послуги було сплачено 10000 (десять тисяч) грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 28/08 від 28.08.2017 року, позивачем сплачено 2000 (дві тисячи) грн. за надані юридичні послуги (а. с. 15), які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що ці кошти необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 203, 215, 216, 227, 627, 806, 807 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», Постановою ВСУ від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» «про захист прав споживача та визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів», - задовольнити частково.

Визнати недійсними договір фінансового лізингу № 1078 від 28.04.2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 9, корпус 57, офіс 57/1, ЄДРПОУ 40481805, на користь ОСОБА_1, 26.04.1991 рок ународження, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вуд. Бойко, 18 – 77, комісію за організацію по договору фінансового лізингу № 1078 від 28.04.2017 року в розмірі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. та 126 (сто двадцять шість) грн. комісії банку, разом – 12726 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 9, корпус 57, офіс 57/1, ЄДРПОУ 40481805, на користь ОСОБА_1, 26.04.1991 рок ународження, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вуд. Бойко, 18 – 77, витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 9, корпус 57, офіс 57/1, ЄДРПОУ 40481805 на користь держави в оплату судового збору:

1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

.

Апеляційна скарга на рішення суду – подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.