Рішення № 73443991, 16.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1038/18

Провадження № 2-а/161/158/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої – судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Загоровській І.І.,

розглянувши в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити дії.

Свій позов обґрунтовує тим, що 16.01.2018 старшим державним виконавцем Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 було винесено повідомлення про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17. Виконавчий документ повернуто на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю квитанції про сплату авансового внеску.

Позивач зазначає, що департамент соціальної політики в силу вимог частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільнений від сплати авансових внесків, оскільки здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади. Зазначена у виконавчому листі допомога є державною відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, оскільки виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі наведеного просила суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17 та зобов’язати старшого державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17 без сплати авансового внеску. Представник позивача в судове засідання подала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними в справі матеріалами, позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без участі, в поданих письмових запереченнях просить в задоволенні позовних вимог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відмовити повністю. Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам статті 229 КАС України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа №161/7042/17 виданого 05.09.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, з ОСОБА_3 стягнуто на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень 52 копійок щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 5). Вказаний виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання в Перший відділ державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області. Згідно з повідомленням старшого державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_2 від 16.01.2018 виконавчий лист №161/7042/17 виданий 05.09.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області повернутий стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що стягував не надав підтвердження сплати про сплату авансового внеску (а.с. 4 - зворот). Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). В силу вимог частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як передбачено абзацом восьмим частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

За приписами пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Від сплати авансового внеску звільняються, зокрема державні органи.

Разом з тим, чіткого визначення поняття «державний орган» чинне законодавство України не містить

Закон України «Про виконавче провадження» не розкриває змісту поняття «державний орган», як і не наводить чіткий перелік державних органів, які звільняються від сплати авансового внеску у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби, у зв’язку із чим підлягають застосуванню положення інших нормативно-правових актів.

Так, згідно із абзацом пятим частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1700-VII) державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

За приписами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 280/97-ВР) делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Конституція України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5). Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, система органів державної влади включає в себе органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Водночас статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Отже, органи місцевого самоврядування є представницькими органами відповідних територіальних громад, відтак не належать до системи органів державної влади. Повноваження органів місцевого самоврядування закріплені в ст. 143 Конституції України, яка передбачає, зокрема, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, функціонально, в рамках делегованих державою повноважень, здійснюють на відповідних адміністративно-територіальних рівнях функції органів виконавчої влади та є основними інститутами публічної самоврядної влади.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 4.2.2 розділу 4 Положення про департамент соціальної політики Луцької міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 25.10.2017 року №32/6, забезпечення надання відповідно до законодавства державних допомог є делегованими повноваженнями виконавчої влади. Зазначена у виконавчому листі допомога є державною відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014№ 505, оскільки виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно до ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава здійснює фінансове забезпечення витрат, пов'язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади.

Згідно з пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим. Таким чином, оскільки судом встановлено, що департамент соціальної політики Луцької міської ради, пред'являючи до виконання виконавчий лист, діяв як державний орган, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17 слід визнати протиправними. Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17 без сплати авансових внесків, то суд зазначає таке. Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, передумовою для відкриття виконавчого провадження є перевірка виконавцем підстав для повернення виконавчого документа, що є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Оскільки суд не вправі перебирати на себе повноваження органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, щодо перевірки наявності чи відсутності інших підстав для повернення виконавчого документа, тому суд дійшов висновку про зобов'язання Першого ВДВС м.Луцьк вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17. Зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 05.09.2017 року №161/7042/17 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук