Постанова № 73441506, 12.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. Справа № 914/24/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 02.03.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2018 (суддя Манюк П.Т., повний текст складено 01.03.2018)

у справі №914/24/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 відділу міста Львова, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 15'006,64 грн.

за участю представників:

- від позивача – ОСОБА_3,

- від відповідача – ОСОБА_4

03.01.2018 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі – ПАТ) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_2 відділу м. Львова (надалі – КЕВ м. Львова) 7’ 119,68 грн. пені, 1’ 298,79 грн. 3 % річних та 6’ 588,18 грн. інфляційних втрат (а.с. 6-9).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2018 у даній справі (а.с. 91-97) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 3’ 559,84 грн. пені, 1’ 298,79 грн. 3% річних, 6’ 588,18 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені є обґрунтованими. Водночас, при ухваленні рішення суд врахував клопотання КЕВ м. Львова та на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов’язання на 50%.

ОСОБА_1 рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв’язку з чим рішення в частині зменшення розміру пені просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити повністю. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував інтереси позивача та особливі обставини його діяльності, а також, ухвалив рішення без врахування того, що матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану відповідача. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення пені в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України. Крім того, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов’язання боржником, не оцінив майновий стан сторін та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

КЕВ м. Львова подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначило, що судом першої інстанції було враховано всі ті обставини, які є підставою для зменшення розміру пені, зокрема, що КЕВ м.Львова є неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казарменно-житлового фонду, об’єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення частин квартирним майном. З наданих до матеріалів справи документів вбачається важкий фінансовий стан відповідача та наявність у нього значних боргів за послуги постачання теплової енергії, за комунальні послуги, тощо.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

04.04.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавцем) та КЕВ м. Львова (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2385/14-ТЕ(Т)-21 (а.с. 27-31), відповідно до умов якого позивач зобов‘язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити цей природний газ.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 322’ 445,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 (за січень 2014 року), від 30.04.2014 (за лютий 2014 року), від 30.04.2014 (за березень 2014 року), від 30.04.2014 (за квітень 2014 року), від 31.05.2014 (за травень 2014 року), від 30.06.2014 (за червень 2014 року), від 30.11.2014 (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 (за грудень 2014 року) (а.с. 32-39).

Згідно з п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з розрахунку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (а.с. 24-26), свої зобов‘язання з оплати за поставлений природний газ у період з січня по квітень 2014 року КЕВ м.Львова виконало із значним порушенням встановленого договором строку (31.05.2014), проте в наступні періоди заборгованості за поставлений природний газ не виникало. Станом на 14.01.2015 (дата остаточного розрахунку за природний газ, поставлений у грудні 2014 року) у покупця не існувало перед продавцем заборгованості.

Факт прострочення оплати за договором №2385/14-ТЕ(Т)-21 не заперечується відповідачем.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» із позовом про стягнення з КЕВ м. Львова пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань на прострочені суми платежів.

КЕВ м. Львова не заперечувало проти вказаного позову та нарахованих сум (а.с. 45-47), проте, на підставі ст.551 ЦК України та ст.223 ГК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції просило зменшити розмір пені на 90% (а.с. 43-47).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 7.1 договору, сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за відповідні періоди прострочення (а.с. 24-26).

Перевіривши правильність нарахувань вказаних сум, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано 7’ 119,68 грн. пені, 1’ 298,79 грн. 3 % річних та 6’ 588,18 грн. інфляційних втрат, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 50%. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій: 1) факт повного виконання основного зобов’язання. Більше того, як вбачається з розрахунку позивача, вартість поставленого газу в червні, листопаді та грудні 2014 року позивач вважав оплаченою відповідачем за рахунок платежу, який був здійснений 31.05.2014 (!), тобто заздалегідь; 2) відповідач є підприємством, яке здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових об’єктів, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казарменно-житлового фонду, об’єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення частин квартирним майном (а.с. 50-57); 3) майновий стан відповідача – важке фінансове становище, а саме, наявність станом на початок 2018 року кредиторської заборгованості в сумі 86,085 тис. грн. та дебіторської заборгованості в сумі 6118,5 тис. грн. (а.с. 58); 4) позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов’язань за договором.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об’єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2018 у справі №914/24/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» – без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.04.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко