Постанова № 73441275, 12.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року Справа № 912/3066/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів – Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.01.2018р. у справі №912/3066/17 (суддя Вавренюк Л.С., повне рішення складено 26.01.2018р.)

за позовом керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ

до відповідача 1 регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кропивницький

до відповідача 2 публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Кіровоградської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державного навчального закладу "Вище професійне училище №9 м. Кіровоград", м.Кропивницький

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.01.2018р. у справі №912/3066/17 керівнику Кіровоградської місцевої прокуратури відмовлено в задоволенні позову, пред"явленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №111-34/195-21 від 31.12.2009р., про припинення зобов'язання за цим договором на майбутнє та зобов'язання публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії ПАТ"Укртелеком" звільнити та повернути балансоутримувачу - державному навчальному закладу "Вище професійне училище №9 м.Кіровоград" нежитлове приміщення площею 16,0кв.м, вартістю 75296грн., розташоване на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі навчально-виробничих майстерень, розміщене за адресою: м.Кропивницький, вул.Шатила, буд.4;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що договір оренди підлягає визнанню недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, з правомірності вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача-2 звільнити та повернути балансоутримувачу орендоване за спірним договором майно, але при цьому з обставин пропуску позовної давності для звернення з позовом у даній справі, з того, що, оскільки Міністерство освіти і науки України, яке є позивачем у даній справі було обізнано про укладення оспорюваного договору 31.12.2009р., тому такий строк необхідно було відраховувати саме з цієї дати, з безпідставності подання прокурором клопотання про поновлення позовної давності внаслідок його пропуску безпосередньо останнім з тих підстав, що він не являється позивачем у справі, а лише здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду з позовом, з необґрунтованості доводів прокурора щодо поважності причин пропуску ним позовної давності, а також з того, що пропуск позовної давності є підставою для відмови в позові;

- не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги ;

- у поданій скарзі йдеться про те, що початком перебігу позовної давності є не день укладення спірного договору, а день, коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства за результатами вивчення стану законності при укладенні договору між відповідачами, про те, що визначення судом першої інстанції початку перебігу позовної давності з моменту, коли про вказане порушення стало відомо Міністерству освіти і науки України є таким, що не відповідає інтересам держави, про те, що прокуратура не була обізнана про допущення порушення вимог законодавства про освіту при укладенні спірного договору та не могла знати без проведення відповідних перевірочних дій, про те, що подання прокурором клопотання про визнання причин пропуску позовної давності поважними дозволить останньому реалізувати покладені на нього законом функції представництва держави за умови, коли позивач не ставить питання про відновлення такого строку через іншу процесуальну позицію по відношенню до предмету спору;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судові засідання не з"явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином;

- відповідач-1 вважає рішення господарського суду обґрунтованим, не погоджується з доводами прокурора щодо поважності причини пропуску строку позовної давності посилаючись на те, що він повинен обчислюватися від дня, коли про порушення свого права довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор, на те, що посилання прокуратури на неможливість знати без проведення відповідних перевірочних дій про допущені порушення вимог законодавства про освіту при укладенні спірного договору не відповідає дійсності, оскільки останньою до кінця 2014 року проводилися перевірки, що підтверджується доказами, доданими до відзиву на апеляційну скаргу;

- у додаткових поясненнях відповідач-1 зазначає, що прокурор в процесі розгляду справи змінював свою позицію щодо пропуску позовної давності, с початку він посилався на пропущення такого строку з поважних причин, в подальшому ним було подано заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності, у зв"язку з тим, що про недійсність оспорюваного правочину дізнався тільки 29.03.2017р., а також, що прокурор був обізнаний про існування спірного договору оренди при здійсненні перевірок;

- відповідач-2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у прокурора відсутні повноваження ставити питання про поновлення строку позовної давності у зв"язку з відсутністю клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду;

- у письмових поясненнях відповідач-2 вважає клопотання відповідача-1 про залучення додатково поданих доказів обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню судом, посилається на суперечливість позиції прокурора щодо позовної давності, зокрема, в письмових поясненнях №12-86/11309-вих17 від 21.12.2017р. прокурор просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності, вказуючи на те, що органом прокуратури такий строк не порушено, надалі прокурором ініційовано визнання поважними причин пропуску позовної давності, при цьому така позиція прокурора не підтверджена належними доказами;

- третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, її представник в судові засідання не з"явився, про час та місце судових засідань третя особа повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів-1, 2, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

31.12.2009р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (орендодавцем) та відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (орендарем) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №111-34/195-21, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме нежитлове приміщення площею 16,0кв.м, розташоване на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі навчально-виробничих майстерень Вищого професійного училища №9 (балансоутримувача), розміщене за адресою: м.Кропивницький, вул.Шатила, буд.4, що перебуває на балансі училища, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна станом на 30.06.2009р. і становить 40960грн. без податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду для розміщення станційного обладнання телефонного зв'язку.

Згідно з п.6.1 договору орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

П.10.1 договору встановлено, що договір оренди діє з 30.12.2009р. до 30.12.2010р..

Договір підписаний сторонами та балансоутримувачем, скріплений печатками підписантів.

В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до договору в частині продовження його дії, визначення розміру орендної плати, відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна шляхом укладення додаткових угод від 31.12.2010 р., від 01.12.2011 р., від 02.07.2012 р., 01.11.2012 р., 03.01.2013 р. та договору №218-21 від 01.02.2011 р..

Додатковою угодою від 27.11.2015р. до договору внесено зміни до п.10.1 останнього, дію договору продовжено до 29.10.2018р..

Відповідно до п.1.7 Статуту державного навчального закладу (далі-ДНЗ)"Вище професійне училище №9 м.Кіровоград", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №523 від 27.04.2012р. ДНЗ"Вище професійне училище №9 м.Кіровоград" є правонаступником Кіровоградського вищого професійного училища №9.

Згідно з п.7.9 Статуту об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно вищого професійного училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за вищим професійним училищем і перебуває у оперативному управлінні училища.

Функції управління майном, закріпленим за вищим професійні училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №630.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24.03.2017р. у справі №404/1817/17 надано дозвіл прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури на проведення обшуку комплексу будівель за адресою: м.Кропивницький, вул.Шатила,4, який належить на праві загальнодержавної власності державі в особі Міністерства освіти і науки України.

З протоколу від 29.03.2017р., складеного за результатами обшуку вбачається, що прокуратурою виявлено порушення норм законодавства при передачі в оренду об'єктів нерухомості, які перебувають на балансі ДНЗ"Вище професійне училище №9 м.Кіровоград", що стало підставою для звернення Кіровоградської місцевої прокуратури до господарського суду з даним позовом.

Згідно з ч.1 ст.759, ч.3 ст.760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору) встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Ч.ч.1, 4 ст.61 Закону передбачено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Проте, відповідно до ч.5 цієї статті Закону об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

До того ж, як вбачається зі змісту спільного листа Фонду державного майна України і Міністерства освіти та науки України щодо порядку укладення договорів оренди нерухомого майна державних закладів освіти, окреме індивідуально визначене нерухоме майно державних закладів освіти може бути об'єктом оренди, якщо Міністерством освіти та науки України буде наданий орендодавцю висновок, що об'єкт оренди не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені в ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна"; при визначенні умов оренди слід керуватись законодавством України, що регулює даний вид правовідносин, має враховуватись думка балансоутримувача орендованого майна, братись до уваги необхідність збереження профілю закладів освіти, а оренда допоміжних приміщень має сприяти здійсненню учбового процесу.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Щодо досліджуваної справи, то спірне орендоване приміщення знаходиться на балансі ДНЗ "Вище професійне училище №9 м. Кіровоград", яке є об'єктом освіти і, відповідно до ст.63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а тому передане в оренду майно повинно було використовуватись виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом та не підлягало використанню для інших цілей.

Як зазначалося вище, відповідно до п.п.1.1, 1.2 спірного договору майно передавалося у строкове платне користування для розміщення орендарем станційного обладнання телефонного зв'язку, тобто для господарської діяльності останнього.

Інші умови договору оренди також не містять положень щодо взаємовідносин сторін з питань навчально-виховного процесу, а розміщення на території навчального закладу станційного обладнання телефонного зв'язку є розміщенням промислового об'єкту, що не можна вважати використанням спірного майна за цільовим призначенням у відповідності до вимог законодавства, оскільки таке розміщення має на меті отримання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведені норми та вищезазначені фактичні обставини справи, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У цьому зв"язку господарський суд правильно встановив, що вимога прокурора про зобов"язання відповідача-2 звільнити та повернути балансоутримувачу орендоване за оспорюваним договором майно також є обґрунтованою.

Стосовно застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ч.ч.4, 5 ст.267 Кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту."

З положень ч.ч.2, 4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) вбачається, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Тобто, з наведених норм витікає, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тому, враховуючи, що вимоги прокурора є похідними від вимог Міністерства освіти і науки України, права та інтереси якого він захищає, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізналося саме Міністерство, а не прокурор.

Міністерством освіти і науки також зазначено, що на виконання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" від 06.06.2007р. №803 Міністерство освіти і науки видало наказ "Про деякі питання комісії Міністерства з майнових питань" від 31.05.2013 р. № 656, яким затвердило Положення про комісію з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п.3 Положення завданням комісії є розгляд наданих документів, підготовка рекомендацій щодо списання, відчуження, розпорядження (користування) державним майно підприємств та здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства при списання, відчуженні та розпорядженні (користуванні) майном.

З огляду на викладене Міністерство освіти і науки України мало бути та було обізнане про укладення оспорюваного договору між відповідачами у справі.

Зазначене підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями листів позивача, згідно з якими останнім надано погодження на продовження строку дії договору оренди, а також копіями звернень регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Міністерства освіти і науки України для отримання висновку про можливе продовження орендних відносин з ПАТ"Укртелеком" на підставі укладеного договору.

Додатками до вказаних листів регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області є копії додаткових угод до оспорюваного договору, які є його невід'ємними частинами.

Враховуючи викладене господарський суд правильно послався на те, що бувши обізнаним щодо укладення договору, й у 2009 році, а також протягом наступних років, саме коли укладались додаткові угоди до договору про продовження його дії, позивач міг і повинен був дізнатися про порушене право або про особу, яка його порушила.

Застосовуючи позовну давність, місцевим господарським судом було вірно зазначено, що прокурор пред'явив позовні вимоги в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, обчислюючи строк позовної давності з 29.03.2017р., коли йому під час вивчення матеріалів, отриманих згідно з протоколом обшуку стало відомо про порушення норм чинного законодавства, тоді як, початок перебігу позовної давності, з урахуванням положень наведених норм та фактичних обставин справи необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору оренди, а саме з 31.12.2009р..

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України лише 17.10.2017 р., а отже з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову.

Тому рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи прокурора про обґрунтованість підстав пропуску ним позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ст.ст.19, 20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів було: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор мав право: 1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; 2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; 3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; 4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

У даному випадку, з моменту укладення договору 31.12.2009р. прокуратура, як єдина система органів, в порядку нагляду за додержанням законності мала можливість здійснювати перевірки як позивача так і відповідачів в частині дотримання зазначеними особами вимог законодавства щодо розпорядження державним майном і таким чином дізнатися про порушення вимог законодавства під час укладення спірного договору оренди в межах визначеної законом позовної давності.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за укладенням договорів оренди державного майна, що є обов"язком органів прокуратури відповідно до норм Закону України "Про прокуратуру" призводить до наслідків, визначених ст.267 Цивільного кодексу України і не свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Прокурором не доведено неможливість дізнатися та не вказано, які саме поважні причини перешкоджали йому, починаючи з 2009 року, при умові проведення перевірок по сплаті орендної плати за вказаними договорами, ознайомитися безпосередньо з іншими умовами цих договорів в межах строку позовної давності.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. До висновку про поважність причин пропущення позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Доказів наявності таких обставин прокуратурою надано не було.

Також, колегія суддів звертає увагу учасників справи на те, що враховуючи обґрунтоване визнання господарським судом оспорюваного договору таким, що підлягає визнанню недійсним, сторони цього договору не позбавлені права за їх згодою або за зверненням до суду однієї з сторін розірвати останній, тим самим усунути підстави, що призвели до порушення законодавства.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.01.2018р. у справі №912/3066/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 17.04.2018р.

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В.Орєшкіна

Суддя І.М.Подобєд