Рішення № 73440971, 12.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2018 Справа № 920/1160/17

Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Малюка Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/1160/17 в порядку загального позовного провадження:

за позовом: за позовом: заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

2. Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара аптека», м. Суми,

про повернення державного майна та стягнення 6242 грн. 03 коп.

представники сторін:

прокурор - Вортоломей М.Ф. (посвідчення № 035621 від 07.09.2015),

першого позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 4 від 05.01.2018),

другого позивача – ОСОБА_2 (довіреність № 02.01-64/28 від 10.01.2018),

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.01.2018).

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивачів подав позовну заяву, в якій просить суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» повернути за актом приймання-передавання Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 98,1 кв.м. вартістю 466200 грн., розташовані за адресою: м. Суми, м-н Незалежності, буд. 3, передані відповідачу за договором оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області пеню в сумі 203,33 грн., неустойку в сумі 6038,70 грн. за договором оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735 та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 7086,63 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області суддя Левченко П.І. 08.12.2017 порушив провадження у справі № 920/1160/17 та призначив її до розгляду на 16.01.2018.

На підставі розпорядження керівника апарату від 16.01.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 920/1160/17.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018, суддею у справі № 920/1160/17 визначено суддю Спиридонову Н.О.

Ухвалою суду від 16.01.2018 відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 18.04.2018 та відкладено підготовче засідання.

25.01.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву № 36 від 24.01.2018, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наявність судового рішення у справі № 920/132/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, він зазначає, що такі вимоги є похідними від позовних вимог про повернення нежитлових приміщень, і також не підлягають задоволенню.

12.02.2018 від другого позивача надійшла відповідь № 02.1-48/270 від 08.02.2018 на відзив, в якій зазначає, що не погоджується з відповідачем щодо закриття провадження у даній справі, оскільки відповідно до прохальної частини однієї з позовних вимог є вимога про зобов’язання ТОВ фірму «Стара аптека» повернути Департаменту фінансів Сумської ОДА за актом приймання-передавання орендоване державне майно, а не про продовження орендних відносин між сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору. Щодо терміну продовження дії договору другий позивач зазначає, що термін дії договору № 1735, який був укладений строком на 2 роки 11 місяців, закінчувався 29.10.2014, а відповідно до укладеної на виконання постанови Вищого господарського суду України по справі № 920/132/16 від 26.10.2016 додаткової угоди 1 від 20.12.2016, строк дії договору № 1735 було продовжено ще на 2 роки та 11 місяців (продовження договору передбачає, що після 29.10.2014 дія договору № 1735 не переривалася чи призупинялася), тобто, строк дії договору № 1735 закінчився 29.09.2017. Також другий позивач зазначає, що посилання відповідача на ухвалу Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі № 920/132/16 щодо визначення дати початку або закінчення чергового строку дії договору № 1735 у 2 роки 11 місяців є безпідставним, оскільки в мотивувальній частині зазначеного судового рішення Вищий господарський суд України зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області повинно виконати свій обов’язок щодо проведення незалежної оцінки орендованого майна, в іншій частині заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області щодо роз’яснення постанови Вищого господарського суду України по справі № 920/132/16 від 23.10.2016 стосовно того, до якої дати продовжено дію договору № 1735 у задоволенні відмовлено.

13.02.2018 від заступника прокурора Сумської області надійшла відповідь на відзив № 05/2-108вих18 від 12.02.2018, в якій зазначає, що у зв’язку з тим, що договір оренди від 30.11.2011 № 1735 був укладений строком на 2 роки та 11 місяців та діяв до 28.10.2014, а рішенням суду у справі № 920/132/16 продовження його дії підтверджено на такий самий строк (2 роки та 11 місяців), тобто до 28.09.2017, укладення сторонами договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 17.02.2017, яким внесені зміни до пунктів 1.1, 3.1, 3.3, 5.8 договору, вчинено у межах строку дії основного договору, тому прокурор вважає твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими, а позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

05.03.2018 перший позивач подав до суду відповідь № 10-06-01021 від 05.03.2018 на відзив, в якому просить суд задовольнити позов задовольнити у повному обсязі, зобов‘язати відповідача за актом приймання-передавання передати Департаменту фінансів Сумської ОДА орендоване державне майно, стягнути заборгованість по пені в сумі 203,33 грн., неустойку в сумі 6038,70 грн.

06.03.2018 відповідач надав суду заперечення № 86 від 02.03.2018 на відповідь позивачів, в яких зазначає, що підтримує свій відзив на позовну заяву та просить суд провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст. 175 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників спору, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені Фондом держаного майна України, у разі необхідності.

Згідно з п. п. 4.4, 5.3 Положення про Регіональне відділення ФДМУ по Сумській області, затвердженим наказом ФДМУ від 02.10.2012 № 3607, РВ ФДМУ по Сумській області, здійснює повноваження орендодавця за договорами оренди державного майна, що знаходиться на території Сумської області.

Відповідно до умов договору балансоутримувачем орендованого ТОВ «Стара аптека» державного майна на цей час є Департамент фінансів Сумської ОДА.

Згідно з п.п. 1.1, 10.4,.10.11 договору на балансоутримувача покладено, серед іншого, повноваження щодо передачі державного майна орендарю за актом приймання-передачі, прийняття від орендаря вказаного майна після припинення дії договору, надання дозволу на продовження його дії тощо.

За таких обставин органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступають РВ ФДМУ по Сумській області, яке виступає орендодавцем державного майна, зокрема переданого ТОВ «Стара аптека» за договором, а також Департамент фінансів Сумської ОДА, який є балансоутримувачем вказаного майна.

Враховуючи те, що позивачами не вжито заходів, спрямованих на звернення до суду за захистом порушених прав щодо повернення орендованих відповідачем приміщень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець – перший позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Стара аптека» (орендар – відповідач) було укладено договір оренди державного майна № 1735 (далі - Договір), відповідно до умов якого перший позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3 та перебувають на балансі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (балансоутримувач – другий позивач), для розміщення аптеки строком на 2 роки 11 місяців, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 31.07.2011 і становить за незалежною оцінкою 404900,00 грн.

Згідно п. 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна між другим позивачем і відповідачем. Майно передається в оренду із забороною його приватизації та передачі в суборенду. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а відповідач користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Відповідно до акта приймання-передавання від 30.11.2011 нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3, передані другим позивачем та прийняті відповідачем (а.с.19).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Зі змісту п. 5.10. договору вбачається, що у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов’язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 30.11.2011 до 29.10.2014 включно.

Після закінчення терміну дії договору (29.11.2014) відповідач не погодився із його припиненням та звернувся до суду із позовом до РВ ФДМУ по Сумській області про визнання його продовженим.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі № 920/132/16 позов ТОВ «Стара аптека» задоволено, сторін зобов’язано укласти додаткову угоду до договору оренди від 30.11.2011 № 1735 про його продовження на той самий строк і на тих самих умовах, у свою чергу РВ ФДМУ по Сумській області зобов’язано провести нову незалежну оцінку зазначеного нерухомого майна.

На виконання вказаного судового рішення сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 20.12.2016, відповідно до якої термін дії договору продовжено на строк 2 роки та 11 місяців з проведенням у подальшому нової незалежної оцінки майна.

Після проведення такої оцінки (вартість майна станом на 30.11.2016 склала 466200 грн.) сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди від 30.11.2011 № 1735, в якому зафіксували нову незалежну оцінку майна та оновлений розмір орендної плати.

Прокурор та позивачі мотивують свої вимоги тим, що договір оренди від 30.11.2011 № 1735 був укладений строком на 2 роки та 11 місяців, отже після закінчення цього строку 29.10.2014 (включно) він продовжився на той самий строк (2 роки 11 місяців) до 28.09.2017 (включно), наміру продовжувати його дію на новий строк позивач не має, а отже відповідач всупереч вимогам діючого законодавства безпідставно продовжує користуватись орендованим майном, у зв’язку з чим просять суд зобов’язати відповідача повернути спірне нерухоме майно позивачу.

Відповідач, в свою чергу просить суд закрити провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст. 175 ГПК України, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні, виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи клопотання відповідач зазначає, що вимоги у даній справі з тих самих підстав були предметом розгляду у справі № 920/414/15, № 920/132/16. Постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі № 920/132/16, від 26.01.2016 у справі № 920/414/15, які набрала законної сили.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З наведеного вбачається, що наявність такого, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 та пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за наявності тотожності всіх трьох елементів, тобто якщо збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Зміна хоча б одного з них свідчить про відсутність тотожності позовів і не перешкоджає заінтересованим особам звертатись до суду з позовом.

Судом встановлено, що у справі № 920/414/15 предметом розгляду було визнання продовженим договір оренди нерухомого майна, у справі № 920/132/16 зобов’язання укласти додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна, разом з тим у даній справі № 920/1160/17 за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, 2. Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара аптека» предметом позову є повернення державного майна та стягнення коштів.

За таких обставин, визначена процесуальним законом сукупність передумов для закриття провадження у справі відсутня, оскільки предмет розгляду у справах №№ 920/414/15, 920/132/16 та № 920/1160/17 відрізняється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, у зв’язку з чим відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 920/1160/17.

Згідно п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.06.2008.

Судом встановлено, що перший позивач 03.10.2017 звернувся до відповідача в місячний строк після закінчення строку дії договору листом № 11-09-03960 про припинення договору та повернення орендованого нерухомого майна (а.с. 33).

Листом № 294 від 12.10.2017 відповідач надав першому позивачу відповідь, в якому не погоджується з датою закінчення договору (28.09.2017) та вважає, що він був продовжений на 2 роки та 11 місяців, починаючи з дати підписання додаткової угоди від 20.12.2016, тобто діє до 19.11.2019 (включно).

Так, зі змісту ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», норми якої застосовано Вищим господарським судом України при ухваленні постанови від 26.10.2016 у справі № 920/132/16 вбачається, що касаційним судом визнано наявність підстав для продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений. При цьому продовження договору передбачає, що строк його дії не закінчується, переривається або призупиняється, а правовідносини за договором продовжуються.

Відповідно до п. 10.4 договору оформлення продовження його дії відбувається шляхом укладення додаткового договору, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно додаткової угоди від 20.12.2016 до договору оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735 термін дії договору оренди продовжено на строк, що становить два роки одинадцять місяців.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміни до договору оренди вважаються дійсними з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Тобто, договір оренди державного майна № 1735 від 30.11.2011 продовжено на два роки одинадцять місяців, починаючи з 20.12.2016.

Отже, строк дії договору оренди не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для витребування нерухомого майна, переданого відповідачу за договором оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735.

На підставі вищевикладеного, відповідачу відповідно п. 10.12 договору у зв’язку із несвоєчасним поверненням майна після припинення договору оренди, нараховано неустойку у розмірі 6038,70 грн.

Враховуючи те, що строк дії договору орендованого майна не закінчився, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь першого позивача неустойки в розмірі 6038 грн. 70 коп., нарахованої за період з 05.10.2017 по 31.10.2017.

Також, судом встановлено, що відповідач, починаючи з листопада 2016 року, сплачував орендну плату з порушенням строків, встановлених договором, у зв’язку з чим орендарем нараховано пеню.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення ст. ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України не здійснювалось своєчасне перерахування орендної плати у зв’язку з чим було нараховано пеню в розмірі 203,33 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вірним є нарахування відповідачу пені у розмірі 203,33 грн. згідно умов договору.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-а, код 23822986) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686) пеню у розмірі 203 грн. 33 коп.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-а, код 23822986) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 283 грн. 46 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.04.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Спиридонова