Постанова № 73440089, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №233/6310/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Шишова О.О., при секретареві судового засідання - Святодух О.Б., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (на підставі довіреності), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у справі № 233/6310/17 (головуючий І інстанції Мартиненко В.С.), складене в повному обсязі 15 лютого 2018 року в м. Костянтинівка Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати невиплату ОСОБА_2 відповідно до постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по адміністративній справі № 2-а-4944/11 від 11 травня 2011 року надбавки в розмірі 30 % від мінімальної пенсії відповідачем незаконною; зобов'язати відповідача виконати вищезазначене судове рішення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку відповідно до вищезазначеного рішення в розмірі 68505,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 68505,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по адміністративній справі № 2-а-4944/11 від 11 травня 2011 року визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 1 січня 2011 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 як дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2011 року. Проте, до цього часу зазначена постанова відповідачем не виконана.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у справі № 233/6310/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком. Крім того, позивач є особою з ІІ групою інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується копією довідки МСЕК АВ 0603392.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по адміністративній справі № 2-а-4944/11 від 11 травня 2011 року визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо невиплати у відношенні ОСОБА_2 як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 1 січня 2011 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 як дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2011 року.

На підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по адміністративній справі № 2-а-4944/11 від 11 травня 2011 року позивачу за період з 01.01.2010 року по 31.08.2011 року відповідачем була нарахована надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 3378 грн. Проте, вказані кошти фактично виплачені не були та на наступний період позивачу була припинена виплата доплати за рішенням суду як дитині війни. Позивачу листом від 27.06.2017 року №14555/03/09-17 було роз'яснено, що доплата за період з 01.01.2010 року по 31.08.2011 рік буде виплачена у разі надходження коштів з Державного бюджету України.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що законодавством України закріплено певний порядок примусового виконання рішень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем цей порядок не був дотриманий, оскільки виконавчий лист позивачем не отримувався та до органів державної виконавчої служби для виконання судового рішення позивач не зверталась.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не вживалися заходи для примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тому вимога про зобов'язання виконати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по адміністративній справі № 2-а-4944/11 від 11 травня 2011 року є передчасною та задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 68505,00 грн. є похідною та також задоволенню не підлягає.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог саме з підстав, зазначених в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині в частині обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у справі № 233/6310/17 - задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у справі № 233/6310/17 - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у справі № 233/6310/17 залишити без змін.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

О.О. Шишов