Рішення № 73433022, 12.04.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7737/17

Провадження № 2/265/526/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Хайтулової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

за участю сторін:

представника позивача – ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 1 липня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 20 000,0 гривень зі сплатою 36 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником грошових коштів (щомісячний платіж) у розмірі 7% від поточної сумарної заборгованості за кредитним лімітом в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним. Відповідач ОСОБА_2 погодилася на те, що заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 23 квітня 2017 року має заборгованість в сумі 38 889,51 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 8 979,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 2 233,95 гривень, пеня – 25 777,06 гривень та штрафи: фіксована частина – 50 гривень ; процентна складова – 1849,50 гривень. Також просить суд стягнути судові витрати в розмірі 1600,00 гривень.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги заявлені ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, просить суд задовольнити їх.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень, спочатку намагалася довести суду, що вона взагалі не користувалася кредитною картою, а тому ОСОБА_1 не законно вимагає у неї гроші. В подальшому змінила свої покази. Визнала позовні вимоги частково в сумі 11212,95 гривень, а саме визнала розмір заборгованості за кредитом в сумі 8 979,00 гривень та заборгованість за відсотками в сумі 2 233,95 гривень.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанка» підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 1 липня 2011 року ОСОБА_2, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, заявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом в розмірі 13500 гривень та погодилася з тим, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 13500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

В сенсі п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З 1 січня 2013 року всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» було переведено на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». ( а.с.10)

Таким чином, між позивачем та відповідачем було змінено умови кредитування а саме було змінено розмір відсотків за користування кредитом з 36,00% на рік на розмір відсотків 30 % річних з тратами здійсненими до 1 вересня 2014 року. За тратами здійсненими з 1 вересня 2014 року по 1 жовтня 2014 року, розмір відсотків за користування кредитом було встановлено 32,4 % на рік, за тратами здійсненими з 1 квітня 2015 року по 1 травня 2015 року – 42% річних а з 1 травня 2015 року - 43,2 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна 55 днів пільгового періоду ». ( а.с.77- 80, 81- 85).

Про зміни умови кредитування відповідачку було повідомлено за допомогою СМС повідомлення. ( а.с.77, 81) Також згідно інформації наданої ПАТ КБ «Приватбанк» ( а.с.86) відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована в електронному кабінеті «Приват 24» з 4 липня 2011 року, а тому самостійно могла стежити за станом свого кредитного рахунку.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.1.3.2.4. ПАТ «КБ «Приватбанк» протягом 7 днів не отримав повідомлення від відповідачки ОСОБА_2 про незгоду зі змінами, тобто вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Таким чином суд вважає, що збільшення розміру процентної ставки банком здійснено у спосіб та строки, що передбачені кредитним договором, а відповідач погодилася зі змінами розміру процентної ставки.

В подальшому встановлений розмір кредитного ліміту було неодноразово змінено а саме: з 28 серпня 2013 року кредитний ліміт було збільшено до 19000 гривень; з 3 вересня 2013 року, кредитний ліміт було збільшено до 20 000 гривень; 15 травня 2014 року кредитний ліміт було знижено 8980,00 гривень, а з 1 грудня 2014 року кредитний ліміт було знижено до 564,52 гривень. ( а.с.76)

За клопотанням відповідачки ОСОБА_2В, заявленим 29 січня 2018 року, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» було надано суду виписки за всіма рахунками відповідачки за весь період; довідку про отримання ОСОБА_2 в ПАТ «КБ «Приватбанк» карток та строк їх дії; довідку про зміну умов кредитування; підтвердження про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про зміну умов кредитування; підтвердження про реєстрацію відповідача в «Приват24». ( а.с. 63-86)

Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи визнала факт укладення договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк" № СП-2010-256 від 06.03.2010 року,( надалі Умови та Правила) клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, сплати винагороди банку.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Умови погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23 квітня 2017 року становить 38 889,51 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 8 979,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 2 233,95 гривні, заборгованості за пенею в сумі 25 777,06 гривень, а також штрафу (фіксована частина) у сумі 500 гривень, та штрафу (процентна складова) у сумі 1849,50 гривень.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.

Згідно паспорту ВА 412 193 виданого Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецький області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 18 грудня 2004 року по 7 квітня 2015 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. З 10 квітня 2015 року по теперішній час, відповідачка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3. ( а.с.26, 40)

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час місто Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2 і звільняє її від обов'язку по оплаті штрафів на користь ПАТ «Приватбанк», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 штрафів у розмірі 500,00 гривень та 1849,50 гривень не підлягають задоволенню. А також не підлягає задовленню позовні вимоги в частині стягнення пені в період з 14 квітня 2014 року по 23 квітня 2017 року в розмірі 25 777,06 гривень

Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_2В, умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково за виключенням нарахованих пені та штрафів, як процентної складової, так і його фіксованої частини, внаслідок чого з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 8 979,00 гривень, заборгованість за відсотками в розмірі 2233,95 гривень, а всього заборгованість в розмірі 11 212,95 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 гривень, який є мінімальним розміром судового збору по даній категорії справ відповідно до ЗУ «Про судовий збір» станом на 26 червня 2017 року ( день подачі позову), а тому суд вважає, що зазначений розмір судового збору підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2В.в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 133, 141, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5 д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором б/н від 1 липня 2011 року в розмірі: заборгованість за кредитом в сумі 8979,00 гривень, заборгованість за відсотками в сумі 2233,95 гривень, а всього – 11 212 ( одинадцять тисяч двісті дванадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299 , судовий збір в розмірі 1600,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення було складено та підписано 16 квітня 2018 року.

Суддя _______ Шиян В.В.