Ухвала суду № 73431332, 12.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/4983/18 Головуючий 1-ї інстанції: Колесник С.А.

Провадження №11-сс/790/611/18 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П. та Бездітка В.М,

секретаря - Ілюхіної К.А.,

з участю прокурора - Жиліна В.А.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про застосування до ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12018220000000326 від 29.03.2018 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) строком на 60 днів – до 27 травня 2018 року.

Визначено суму застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень (а.с. 38-41).

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 31 березня 2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що старшим відділу слідчого управління ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12018220000000326 від 29.03.2018 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с. 2-5).

30 березня 2018 року ОСОБА_3 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.31-32).

З ухвали слідчого судді вбачається, що задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_3, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов’язків, передбачених КПК України – в розмірі 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2018 року в частині визначення застави у сумі 88 100 грн. та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 з визначенням застави у розмірі 300 000 гривень.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора в підтримку апеляційної скарги, думку захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; показами потерпілої ОСОБА_5; протоколом огляду місця події квартири АДРЕСА_1; протоколом огляду місця події ділянки місцевості поряд з пр. Гагаріна 38-А в м. Харкові; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3; наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с.2-5).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України;

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.38-41).

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

В апеляційній скарзі прокурор просить постановити ухвалу про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 з визначенням застави у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.

Однак, відповідно до ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом, а не прокурором, і межі розміру застави чітко регламентовані ч.5 ст.182 КПК України.

Судова колегія зазначає, що слідчий в клопотанні погодженому з прокурором не орієнтував слідчого суддю взагалі на застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а тому посилання прокурора лише в апеляційній скарзі на виключність випадку не заслуговує на увагу.

Більш того, ч.3 ст.183 КПК України чітко регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюванним, обвинуваченним обов’язків, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Згідно з повідомленням про підозру, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальниого правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, отже підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи обставини кримінального провадження, сімейний та майновий стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про вірність визначення слідчим суддею розміру застави підозрюваному ОСОБА_3, яка зможе забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України у випадку внесення застави, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, наслідки від вчинених злочину, особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні слідчим суддею вірно встановлено заставу, в максимальному розмірі, встановленому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з метою гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, а саме заставу у розмірі 88 100 гривень.

Таким чином, визначення розміру застави в межах передбачених КПК України це виключне право слідчого судді, суду.

В тексті апеляційної скарги прокурор зазначає що не оскаржуючи застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, вважає вказану ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави необґрунтованою.

Між тим, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2018 року в частині визначення застави у сумі 140 960 грн. та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 з визначенням застави у розмірі 300 000 гривень.

Судова колегія зазначає що апеляційні вимоги прокурора є взаємовиключними і що при викладенні апеляційних вимог слід враховувати вимоги ч.3 ст.407 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2018 року щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування до 27 травня 2018 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді