Ухвала суду № 73428011, 17.04.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16015/16-к

Провадження № 1-кп/344/235/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

секретаря: Струк Л.М.

з участю прокурора: Сенечака Р.В.

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського міського суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.2 КК України.

Захисником обвинуваченого, адвокатом ОСОБА_2 до суду для затвердження подано угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4, представником потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС №2 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 22.05.2017 року.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 просять суд про затвердження угод

Представник державного обвинувачення просить відмовити в затвердженні угод про примирення між потерпілою ОСОБА_4, представником потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС №2 та обвинуваченим ОСОБА_3Я, оскільки угоди не відповідають вимогам ст.471, ст.474 КПК України та в судове засідання не з»явилися потерпілі.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася подала суду заяву в якій просить затвердити вказану угоду про примирення, справу слухати без її участі.

Представник потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС № 2 в судове засідання не з'явився подав суду заяву в якій просить затвердити вказану угоду про примирення, справу слухати без його участі.

Суд, перевіривши угоди на відповідність вимогам КПК України і закону, вислухавши думку учасників судового провадження вважає, що слід відмовити в затвердженні даних угод.

Відповідно до ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд повинен з'ясувати у потерпілого чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього кодексу.

У відповідності до вимог ч.6 ст.474 КПК України, суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС № 2 неодноразово викликалися в судові засідання, однак жодного разу так і не з’явилися, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, сторони насправді не примирилися.

Відповідно до змісту ст.471 КПК України в угоді про примирення зазначається, в тому числі, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Однак, в угодах зазначено що її сторони дійшли згоди про призначення покарання із застосуванням ст.ст. 66, 69 КК України, яке не пов’язане з позбавленням волі, однак яке саме покарання в угодах не визначено й неконкретизовано.

Згідно ч. 1 ст.471 КПК України, в угоді про примирення, в тому числі, зазначаються формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини.

В змісті угоди про примирення між представником потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС №2 та обвинуваченим ОСОБА_3 зазначено формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого по одному епізоду та його правова кваліфікація. Угода не відповідає вимогам ч.1 ст. 471 КПК України, оскільки в ній не зазначено повний текст формулювання обвинувачення та всі епізоди злочинної діяльності, а також правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Таким чином, угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_4, представником потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС № 2 не можуть бути затверджені судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 291, ст. 471, ст. 473- 474 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В затвердженні угод про примирення між потерпілою ОСОБА_4, представником потерпілого ТОВ «ОККО Рітейл» АЗС № 2 та обвинуваченим ОСОБА_5 по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.2 КК України – відмовити, з підстав зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.І. Деркач