Рішення № 73426685, 07.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6399/14-ц

Провадження № 2/0203/17/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Монтажник» в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності, визнання договору недійсним та визнання права власності, витребування майна, зобов’язання вчинити дії –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Монтажник» в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності, визнання договору недійсним та визнання права власності, витребування майна, зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Мешканців вказаного будинку представляє «Будинковий комітет «Монтажник». Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було визнано за ОСОБА_3 право власності на підвал будинку № 46 по вул. Леніна в м. Дніпро. Вказаним рішенням було порушено права на сумісну неподільну власність підвалу ОСОБА_1 З метою захисту своїм прав ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу до апеляційного суду, яку було задоволено а рішення у цивільній справі № 8/0203/14/2013 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на новостворений об’єкт відмовлено. Позивач вважає, що підвал є неподільною власністю, яка належить мешканцям будинку, і приватизація підвалу у будь-якій формі в тому числі за рішенням суду є неможлива. ОСОБА_3 будучі власником майна на підставі рішення яке було в подальшому скасоване подарував підвальне приміщення ОСОБА_4 Оскільки рішення суду на підставі якого ОСОБА_3 отримав право власності на підвальне приміщення скасоване, ОСОБА_1 є сумісним власником підвалу, він просить суд скасувати право власності ОСОБА_3 на підвальне приміщення площею 106,21 к.м. у будинку № 46 по вул. Леніна в м. Дніпропетровську у зв’язку з рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 8/0203/14/2013, провадження № 22/774/213/14 від 14 січня 2014 року, визнати договір дарування нерухомого майна від 25 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був посвідчений 25 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (нотаріальний бланк № 541371) недійним, прийняти номер рішення, яким повернути технічне допоміжне підвальне приміщення площею 106,21 кв.м. у будинку № 46 по вул. Леніна в м. Дніпропетровську у початкове положення до власності територіальної громади м. Дніпропетровськ, передавши це приміщення на баланс ЖУ Кіровського району. (До рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року по справі № 2-2056/2009 вищезазначене приміщення належало до власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Рішення Кіровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 2-2056/2009 скасував апеляційний суд Дніпропетровської області по справі № 8/0203/14/2013, провадження № 22-ц/774/213/14 від 14 січня 2014 року, зобов’язати реєстраційну службу зареєструвати право власності на підвальне приміщення площею 106,21 кв.м. у будинку № 46 по вул. Леніна в м. Дніпропетровську, за територіальної громадою м. Дніпропетровська, зобов’язати ОСОБА_4 повернути у натурі, підвальне приміщення площею 106,21 кв.м. у будинку № 46 по вул. Леніна в м. Дніпропетровську балансоутримувачу ЖУ Кіровського району. (а.с. 1-2)

Ухвалою від 17 грудня 2014 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі ДМР, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об’єкт. (а.с.64-65) Ухвалою від 21 грудня 2017 року провадження у справі було відновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. (а.с. 82)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 в судовому засідання просила відмовити в задоволенні позову через те недоведеність позивачем своїх позовних вимог. Вказувала, що позивачем не надано доказів наявності у нього матеріального права на підвал. Твердження позивача ґрунтуються на рішенні апеляційного суду яке вже скасоване. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили було визнано право власності на підвал за ОСОБА_3 (а.с. 85-93)

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справи суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-2056/2009 було задоволено позов ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_3 право власності на частку у розмір 72/100 у праві спільної часткової власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 106,21 кв.м., розташоване в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46, припинено право власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на частку у розмірі 28/100 у праві спільної часткової власності на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 106,21 кв.м., розташоване в житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,46, стягнуто на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради з ОСОБА_3 вартість частки 28/100 в розмірі 235 038 грн., визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 106,21 кв.м., розташоване в житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46. (а.с.94-96)

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справа Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року (провадження № 22-ц/774/213/14) апеляційну скаргу ГО «Асоціація представників органі самоорганізації населення» в інтересах ОСОБА_1 задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об’єкт відмовлено. (а.с. 97-98)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року (справа №6-5937св14) рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об’єкт передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с. 99-104)

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року (справа № 203/7008/14-ц) позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на часту у розмірі 72/100 у праві спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення № 54, позиції: 6, 13, 14, 15 площею 90,7 кв.м., в загальному користуванні позиції 8 та 9, яке розташоване в підвалі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня назва вул. Леніна), буд. 46. Припинено право власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради на частку у розмірі 28/100 у праві спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення № 54, позиції 6, 13, 14, 15, площею 90,7 кв.м., в загальному користуванні позиції 8 та 9, яке розташоване в підвалі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня назва вул. Леніна), буд. 46. Стягнуто на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з ОСОБА_3 вартість частки в розмірі 28/100 у праві спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення № 54, позиції 6, 13, 14, 15, площею 90,7 кв.м., в загальному користуванні позиції 8 та 9, яке розташоване в підвалі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня назва вул. Леніна), буд. 46 в сумі 235038,00 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину нежитлового приміщення № 54, позиції 6, 13, 14, 15 площею 90,7 кв.м. в загальному користуванні позиції 8 та 9, яке розташоване в підвалі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня назва вул. Леніна), буд. 46. (а.с. 105-107) 24 березня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено додаткове рішення яким судові витрати по справі було віднесено на рахунок ОСОБА_3 (а.с. 108)

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року було відмовлено. (а.с.109)

Тобто наразі є рішення, яке набрало законної сили, яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на підвальне приміщення в будинку № 46 по вул. Воскресенська (колишня назва вул. Леніна) в м. Дніпро.

25 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування нерухомого майна, який було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1171. За вказаним договором дарування ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 54, що знаходиться у будинку № 46 по вул. Леніна в місті Дніпропетровську. (а.с.46-47)

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За огляду на вище викладене позовна вимога про скасування права власності за ОСОБА_3 на підвальне приміщення задоволенню не підлягає, через те , що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області провадження № 22-ц/774/213/14 від 14 січня 2014 року, яким позивач обґрунтовував дану вимогу було скасовано, та в подальшому за ОСОБА_3 було все ж таки визнано право власності на підвальне приміщення.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до змісту ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Договір дарування який позивач просить визнати недійними, був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, сам ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору. Доказів того, що при укладені вказаного правочину були порушенні права ОСОБА_1 до справи не надано, такого не було встановлено і в ході розгляду справи. За цих обставин вимоги ОСОБА_1 про визнання правочину недійним задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо решти позовних вимог суд виходить з того, що згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Позивачем не було доведено наявність у нього речових прав на нерухоме майно щодо якого він пред’являє вимоги, тому позовні вимоги про прийняття рішення про повернення підвального приміщення, задоволенню не підлягають. Відповідно не підлягають задоволенню і похідні від цього вимоги про зобов’язання реєстраційну службу зареєструвати відповідне право. За цих же обставин не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов’язання ОСОБА_4 повернути у натурі підвальне приміщення, оскільки у справі відсутні докази наявності в ОСОБА_1 майнових прав на підвальне приміщення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв’язку з повною відмовою в задоволення позову, судові витрати у справі відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 204, 215, 317, 319, 321, 328, 387 ЦК України, ст.ст. 12, 76-77, 79, 81-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

У задоволенні позову Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Монтажник» в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності, визнання договору недійсним та визнання права власності, витребування майна, зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 16.03.2018.

Суддя С.В. Єдаменко