Вирок № 73426012, 17.04.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/811/18

Провадження № 1-кп/210/345/18

"17" квітня 2018 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ступак С.В.,

при секретарі Драгунової Я.М.,

за участю:

прокурора Козюк Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іннокентіївка Завітинського району Амурської області РФ, громадянина України, із професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку ст.89 КК України, раніше несудимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 20 грудня 2017 року, о 19 годині 34 хвилини, знаходячись в приміщенні магазину «ЄВА-68А», розташованого за адресою: Дніпропетровська області, м. Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 18/65, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з полиці стелажу з продукцією таємно викрав флакон туші для вій «Макс Фіктор Фейлс Лаш Ефект Фьюжн», вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 402 від 27.01.2018 становить 316, 50 гривень, а також флакон туші для вій «Макс Фактор Флейс Лаш Ефект Епік чорна 13 мл.» вартістю 303, 42 гривень та, поклавши їх у кишеню вдягненої на ньому куртки, зник з місця вчинення злочину з викраденим майном, завдавши таким чином ТОВ «РУШ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32007740) майнову шкоду за загальну суму 619, 92 гривень.

Крім того, ОСОБА_2, 19 січня 2018 року, о 22:03 годині, знаходячись по вулиці Гетьманська у Металургійному районі м. Кривого Рогу, помітив біля будівлі автосервісу «Формула-1», адреса якого: м. Кривий Ріг, вулиця Гетьманська, 74А домкрат пневматичний, підкатний ДП3. Тоді у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, та він, діючи повторно, з корисливих мотивів таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_6 вказаний вище домкрат пневматичний, підкатний ДП3, вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 401 від 27.01.2018 становить 2 418, 75 гривень. Після вчинення злочину ОСОБА_2 з викраденим майном з місця зник, завдавши таким чином потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на зазначену вище суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєних злочинах визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив суду обставини, викладені у обвинувальному акті щодо вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень. Також додав, що свідомо вчинив дані кримінальні правопорушення, розуміє що вчинив неправильно по відношенню до потерпіли. Під час досудового розслідування відшкодував завдані збитки потерпілим у повному обсязі. Враховуючи викладене та повне визнання своєї вини, ОСОБА_2 просив суд його суворо не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у повному обсязі щодо фактичних обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення в судовому засіданні дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, суд, на підставі ст. 349 ч. 3 КПК України вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються та обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом обвинуваченому було роз'яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особу, вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, беручи до уваги повноту належність та допустимість наданих суду доказів, вислухавши показання обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Керуючись вимогами ст. 65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує, що ним вчинено злочини проти власності, один з яких відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме, ОСОБА_2 на підставі ст.89 КК України, раніше несудимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання та реєстрації, вину у скоєних злочинах визнав повністю та розкаюється. Завдані збитки потерпілим відшкодовано у повному обсязі.

Згідно доповіді Металургійного районного сектору Центрального міськрайонного відділу з питань пробації м. Кривого Рогу, на підставі зібраних характеризуючи матеріалів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 надано висновок про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробаці вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, кім обов'язкових, відповідно до ч.2 ст.76 КК України - не віджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обставинами, що пом'якшують покарання згідно вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю даних кримінальних правопорушень.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 необхідно призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а саме, у виді 1,6 років позбавлення волі.

Однак, оскільки перевиховання і виправлення ОСОБА_2 цілком можливе без ізоляції від суспільства, то його допустимо звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши випробувальний термін 1 рік та зобов'язати щомісячно з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 під час досудового розслідування не обирався.

Судові витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 70 ч.1, 75, 76, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.1 КК України - у виді 1 року позбавлення волі;

- за ст.185 ч.2 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п. 1, 2, ч. 1, п.п. 2, 3 ч. 2, ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст. 165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Речовий доказ по справі - домкрат пневматичний підкат ний ДП3, трьох-камерний, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження - залишити останньому за належністю.

Матеріали кримінального провадження № 12017040720002865 від 23.12.2017 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 210/811/18, провадження №1-кп/210/345/18.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_2 - протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії вироку.

Суддя: С. В. Ступак