Вирок № 73422693, 17.04.2018, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1487/17

Провадження № 1-кп/576/25/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.18 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря – Терені Л.О.,

прокурора – Федоткіної М.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1, його захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів об’єднане кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200070000425 від 21.05.2017 р. про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого: 15.02.1999 р. Глухівським міськсудом за ч. 3 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 26.02.2001 р. Глухівським райсудом за ч. 3 ст. 81 КК України до 4 роки позбавлення волі; 18.03.2004 р. Глухівським міськсудом за ч. 3 ст. 296, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 23.06.2004 р. Глухівським райсудом за ч. 2 ст. 140 (1960 р.), ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; 26.05.2011 р. Глухівським міськрайсудом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 04.05.2016 р. Глухівським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту; 07.08.2017 р. Глухівським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він в стані алкогольного сп’яніння 20.05.2017 р. близько 4-ї години, знаходячись у нежитловій будівлі, що біля господарства № 45 по вул. Жукова в м. Глухів, після спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс останньому один удар кулаком руки в обличчя, один удар долонею руки в область лівого вуха, чотири удари ногою в область голови, близько трьох ударів в область голови цеглиною та не менше двох ударів ногами по тулубу. Від отриманих тілесних ушкоджень у виді відкритої тупої механічної травми голови та головного мозку ОСОБА_3 помер у лікарні.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він у період часу з 08.05.2017 р. по 24.05.2017 р. діючи повторно, шляхом зриву навісного замка проник у підвал будинку № 8 по вул. Ціолковського в м. Глухів, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 велосипед Adris, вартістю 3650 грн.

На початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що визнає свою вину у інкримінованих йому злочинах, проте відмовляється надавати покази по справі. Далі, у останньому слові він повідомив, що свою провину не визнає і просить його виправдати, у зв’язку з чим суд відновив з’ясування обставин справи та запропонував обвинуваченому дати показання з приводу пред’явленого обвинувачення. Однак обвинувачений відмовився від дачі пояснень та повторно вказав, що не визнає свою провину.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4, в судове засідання не з’явились, про дату та час судового розгляду повідомлялись неодноразово (т.1 а.с.100, 101, т.2 а.с.3, 6, 15, 38, 39), у раніше поданих заявах просили розглядати справу без їх участі (т.1 а.с.20, 54, 70, т.2 а.с.9) в зв’язку з чим, а також з урахуванням положень ст. 325 КПК України, суд вважає можливим розглянути справу без участі потерпілих.

Суд допитав свідків, представлених стороною обвинувачення, які засвідчили про наступне.

Свідок ОСОБА_6 показав, що влітку, але коли точно не пам’ятає, десь о 18-й годині (ще було видно), він зі свояком ОСОБА_7 рубали вдома дрова. В цей час до них підійшов обвинувачений і сказав, що бачив як біля покинутого будинку у крові лежить чоловік і йому потрібно викликати «швидку». Після цього обвинувачений провів їх до того будинку, сказав, що він не причетний до того, що тут трапилось і пішов звідти. Вони побачили, що на землі в цій покинутій споруді на лівому боці лежав чоловік, який ще подавав ознаки життя, був увесь чорний у сажі та, як здалося, був п’яний. Вони викликали медичну службу, яка забрала того чоловіка. Свідок вказав, що у той день обвинувачений був із бородою, з чорною сумкою. У що він був одягнутий та чи була на ньому кров, свідок не запам’ятав.

Свідок ОСОБА_7 показав, що в травні, після обіду, коли на вулиці ще було видно, він був у свояка, що проживає по вул. Жукова. У цей час до них підійшов, якийсь чоловік та попросив викликати «швидку» для іншого чоловіка, якому було погано. Далі він відвів їх на те місце і пішов. Це була покинута споруда, що на відстані приблизно 50 м. від будинку свояка. Там на підлозі лежав чоловік, який був увесь брудний. Вони викликали «швидку» та помогли занести туди того чоловіка. Також свідок вказав, що при зустрічі та бесіді із тим чоловіком, який просив викликати «швидку» в нього склалось таке враження, що він би і не подумав, що той чоловік міг якось бути причетним до того, що сталось із потерпілим. Він не бачив на тому чоловікові слідів крові.

Свідок ОСОБА_8 показав, що працює водієм «швидкої». 20 травня, десь о 20 год. 30 хв. він з фельдшером виїхав на виклик на вул. Жукова. Там було два хлопця, які з фельдшером принесли потерпілого на ношах до машини. Потерпілий був увесь у сажі.

Свідок ОСОБА_9 показала, що працює фельдшером і 20 травня о 20 год. 30 хв. була на виклику біля покинутої споруди, що по вул. Жукова. Коли приїхали на виклик, там чекали два хлопці, які згодом допомогли занести потерпілого до машини. Сам потерпілий знаходився у тій покинутій споруді з травмами носу і черепу. Кров на голові вже запеклася. Він був лише у одних джинсах, без іншої одежі, та увесь брудний у сажі.

Свідок ОСОБА_10 показав, що знає померлого ОСОБА_3 з 2003 р. Він став спиватись та «бомжувати». Бачив як ОСОБА_3 ходив у синяках та казав, що його постійно бив, якийсь Руслан. Потім також бачив його у синцях і він казав, що тепер вже його б’є ОСОБА_1. Коли саме це бачив, не пам’ятає, однак особисто не бачив, щоб його бив ОСОБА_1.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, кожен окремо, у суді показали, що були знайомі як із загиблим ОСОБА_3, так із ОСОБА_1, оскільки всі вони збирали по місту пляшки та склянки і здавали їх на приймальний пункт. ОСОБА_1 жив разом зі ОСОБА_3 і відносини у них були нормальні. Бачили їх разом частенько. Фактів про те, що ОСОБА_1 бив ОСОБА_3 і той ходив із синцями, їм невідомо і вони такого не бачили.

Свідок ОСОБА_14 показав, що у середині травня 2017 року він був на продуктовому ринку в м. Глухів і бачив як ОСОБА_1 продавав там гірський спортивний велосипед сірого кольору в чудовому стані. Особисто він ОСОБА_1 не знає, а так бачив його декілька разів на ринку. Як називався велосипед, не знає. Як виглядав ОСОБА_1 тоді, не пам’ятає.

Також суд дослідив представлені стороною обвинувачення наступні докази.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.05.2017 р., при огляді нежитлової споруди по вул. Жукова в м. Глухові, було зафіксовано, що будівля має ґрунтово-піщане покриття. На підлозі виявлено коричневу куртку, візок, половину білої цеглини, камінь, чорну шапку – всі зі слідами бурого кольору. На стінах виявлено потьоки та бризки речовини бурого кольору, а також виявлено кросівок зі слідом, пластикові пляшку та чарки, запальничку, залишки костра (т.1 а.с.115-137).

У протоколі огляду трупа від 20.05.2017 р. зафіксовано, що на трупі ОСОБА_3 маються крововиливи обох повік, рана лівої вушної раковини зі слідами хірургічної обробки, рани у волосяній частині голови та в області лобу, садна лобу, синці верхніх кінцівок. Волосся має накладення крові (т.1 а.с.138-143).

Відповідно до висновку експерта № 43 від 31.07.2017 р. смерть ОСОБА_3 настала внаслідок відкритої тупої механічної травми голови та головного мозку, яка супроводжувалась переломами кісток склепіння та основи черепу, крововиливами в тканину головного мозку та під його оболонки, травматичним набряком головного мозку та його оболонок. Також експерт вказав про наявність десяти забійних ран на голові, чотири садна на голові та обличчі, одне садно на лівій гомілці, синці на повіках обох очей та верхніх кінцівках, переломів ребер, які не перебувають у прямому причинному зв’язку зі смертю. Експерт стверджує, що потерпілому було нанесено не менше чотирнадцяти ударів по голові та трьох по кінцівках і не менше двох по грудній клітці. Точний час отримання тілесних ушкоджень визначити неможливо. Етилового спирту у крові не виявлено (т.1 а.с.164-167).

Висновками експертів № 611 та № 612 від 23.06.2017 р. стверджується, що кров ОСОБА_3 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, а кров ОСОБА_1 належить до групи А з ізогемаглютинінами анти-В та супутнім антигеном Н. За результатами серологічного дослідження слідів крові на куртці, спортивних брюках ОСОБА_1 виявлено кров людини, походження якої за груповою характеристикою крові можливе від нього самого. В слідах можлива домішка крові ОСОБА_3 (т.1 а.с.145-147, 149-151).

Висновком експерта № 609 від 20.06.2017 р. стверджується, що речовина, яка була вилучена зі стіни нежитлової споруди по вул. Жукова в м. Глухові під час огляду місця події від 21.05.2017 р. (об’єкт № 11), є кров’ю людини з антигеном Н та ізогемаглютинінами анти-А та анти-В і за груповою характеристикою її походження можливе від ОСОБА_3 (т.1 а.с.153-155).

Відповідно до висновків експертів № 183 та № 184 від 04.07.2017 р. на вилучених з нежитлової споруди по вул. Жукова під час огляду місця події від 21.05.2017 р. цеглині та камені мається кров людини, походження якої можливе від ОСОБА_3 Присутності крові ОСОБА_1 на цих об’єктах, не встановлено (т.1 а.с.174-177, 179-182).

Згідно висновків експерта № 228 та № 229 від 09.08.2017 р. рани на лобній ділянці справа, зліва та тім’яній області у ОСОБА_3 могли утворитись від дії тупого предмету з плоскою обмеженою контактуючою поверхнею, що ймовірно має чотирикутну форму. Конструктивні особливості травмуючого предмету не відобразились. Не виключається, що ці рани могли бути завдані, вилученими з нежитлової споруди по вул. Жукова під час огляду місця події від 21.05.2017 р. цеглиною або каменем чи ними обома (т.1 а.с.157-159, 161-163).

Висновком експерта № 83 від 30.05.2017 р. стверджується, що у ОСОБА_1 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, які б могли виникнути в період з 20-22.05.2017 р. (т.1 а.с.168).

У протоколі пред’явлення особи для впізнання від 26.05.2017 р. зафіксовано, що свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 як чоловіка, що 20.05.2017 р. підходив до нього та просив викликати «швидку» іншому чоловіку (т.1 а.с.212-214).

З дослідженого у суді протоколу слідчого експерименту від 22.05.2017 р. з відеозаписом цієї слідчої дії, вбачається, що ОСОБА_1, розповів та на місці показав, що після спільного розпиття самогону із ОСОБА_3, наніс йому удар кулаком в обличчя зліва, удар долонею руки зліва, три-чотири удари ногою по голові, два удари цеглиною по голові (т.1 а.с.215-221).

Згідно висновку експерта № 43А від 11.08.2017 р. механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 може частково відповідати механізму продемонстрованому ОСОБА_1 під час проведеного з нм 22.05.2017 р. слідчого експерименту. Мається невідповідність по кількості ударів по голові та грудній клітині (т.1 а.с.169-172).

За висновком експерта № 551 від 13.07.2017 р. ОСОБА_1 на момент, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому злочину, і на даний час, не виявляв і не виявляє ознак тимчасово хворобливого розладу психіки та міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.1 а.с.195-198).

Згідно ухвали суду від 01.09.2015 р. відносно ОСОБА_1 було закрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України (т.1 а.с.227).

Висновком експерта від 13.06.2017 р. стверджується, що вартість викраденого у ОСОБА_4 велосипеду становить 3650 грн. (т.1 а.с.199-202).

З дослідженого у суді протоколу слідчого експерименту від 29.06.2017 р. з відеозаписом цієї слідчої дії, вбачається, що ОСОБА_1, розповів про те, що у травні 2017 р. викрав з підвалу будинку по вул. Ціолковського велосипед, який продавав на продуктовому ринку в м. Глухів (т.1 а.с.222-226).

Суд також оглянув представлені прокурором речові докази, під час огляду яких було встановлено, що на взутті, піднігтьових пластинах ОСОБА_1 нічого виявлено не було, а на підкладці куртки мались невеликі плями крові.

При оцінці усіх доказів у цій справі, суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», що передбачено ч. 2 ст. 17 КПК України. Проте така доведеність може випливати виключно із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд, дослідивши і оцінивши представлені стороною обвинувачення вищевказані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всі докази в сукупності - і з точки зору достатності для вирішення даної справи, приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не представлено переконливих доказів, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення вчинені ним.

Оцінивши подані прокурором докази на підтримку обвинувачення в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_3, суд дійшов до наступних висновків.

У протоколі огляду місця події від 21.05.2017 р. зафіксовано, що на стінах та підлозі нежитлового приміщення, де стався злочин, маються чисельні потьоки, плями та бризки крові, на площі від 6 до 15 см. Сліди крові також малися й на знайдених там камені та частині цеглини, куртці, шапці та візку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому було нанесено не менше чотирнадцяти ударів по голові, а за висновками криміналістичних експертиз рани на голові у ОСОБА_3 могли утворитись від дії під кутом тупого предмету з плоскою обмеженою контактуючою поверхнею, що ймовірно має чотирикутну форму і не виключається, що це була чи цеглина чи камінь.

Аналізуючи ці докази, можна дійти до висновку, що потерпілому наносились сильні повторні удари по голові тупим предметом, що діяв під кутом і беззаперечно це мало викликати бризки крові - краплини рідини, які швидко розлітаються від удару. Об’єктивно, під час огляду у декількох місцях було зафіксовано наявність чисельних бризок крові.

Таким чином на одягу або тілі особи, яка перебувала у безпосередній близькості із потерпілим і заподіювала йому неодноразові удари тупим предметом під кутом, повинні були залишитись сліди крові потерпілого, які утворювались від розбризкування.

Водночас висновками імунологічних експертиз стверджується, що на куртці, спортивних брюках ОСОБА_1 не було виявлено бризок крові, а виявлено лише плями крові, походження яких за груповою характеристикою можливе від нього самого, а не від потерпілого, і судячи з крихітного розміру цих плям (0,3х0,4 см, 0,1х0,2 см, тощо), а також місця їх розташування – на підкладці, задній половині, ці плями не були пов’язані із обставинами злочину.

Крім того, хоч прокурор і не надав інших висновків імунологічних експертиз, що зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, посилаючись на відсутність в них доказової інформації та своє право подавати лише ті докази, які він вважає за потрібним, проте під час огляду речових доказів, прокурор підтвердив, що на взутті та піднігтьових платинах ОСОБА_1 нічого не було знайдено, у томи числі і слідів крові, і мікрочастинок цегли чи каменю.

Таким чином подані стороною обвинувачення дані протоколу огляду місця події та висновки експертиз і речові докази, не містять жодної інформації, яка б вказувала прямо на причетність ОСОБА_1 до заподіяння смерті ОСОБА_3 Більш того, відсутність на одязі чи тілі обвинуваченого слідів злочину дає підстави для розумного сумніву у його причетності до злочину.

Також аналізуючи показання представлених стороною обвинувачення свідків, суд звертає увагу на те, що жоден зі них не був очевидцем злочину і не підтвердив прямо причетність ОСОБА_1 до заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.

Двоє із цих свідків вказали, що обвинувачений просив викликати для потерпілого «швидку», пояснюючи, що він не причетний до того, що трапилось. Ці свідки не бачили на обвинуваченому ні слідів крові, ні чогось іншого, чого б вартувало уваги. Свідок ОСОБА_7 вказав, що і не подумав би, що обвинувачений може бути причетним до злочину.

Не підтверджуючи навіть опосередкованого зв’язку обвинуваченого із тим, що зазначено у обвинувальному акті, інші ж свідки, крім одного, вказали, що обвинувачений та потерпілий жили разом, і як і вони, вели безхатченківський спосіб життя, заробляючи збиранням пляшок та склянок, при цьому відносини у обвинуваченого та потерпілого були нормальні. Один зі свідків вказав, що потерпілий йому скаржився на те, що його часто бив обвинувачений, хоча він цього не бачив особисто.

Таким чином, інформація отримана із показань свідків хоч і вказує на те, що ОСОБА_1 та потерпілий жили разом і у день заподіяння останньому тілесних ушкоджень, обвинувачений був замічений на місці злочину через значний проміжок часу після того як за обставинами обвинувального акту такі тілесні ушкодження були спричинені, але цей опосередкований зв’язок носить характер припущення і навіть у сукупності із іншими доказами, його недостатньо щоб зробити однозначний, тобто категоричний висновок про наявність доказуваної обставини, оскільки сама по собі присутність ОСОБА_1 у той день на місці злочину через певний час після його скоєння, не означає його винність у вчинені злочину.

Ухвала ж суду майже дворічної давнини про закриття відносно ОСОБА_1 справи за ч. 1 ст. 125 КК України через відмову потерпілого ОСОБА_3 від підтримання приватного обвинувачення, на переконання суду взагалі не має навіть опосередкованого зв’язку з висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням, що розглядається.

Також прокурор на підтримку обвинувачення, головним чином, посилалась на дані слідчого експерименту, що був проведений з ОСОБА_1 Захисник же просив визнати недопустимим цей доказ, оскільки під час цього слідчого експерименту від ОСОБА_1 були отримані зізнання без присутності захисника та роз’яснення права на захист.

Суд визнає цей доказ недопустимим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Цією ж нормою встановлено обов’язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

У своєму рішенні від 30.04.2015 р. по справі «Яременко проти України (№2)» (пункти 65-67), Європейський суд з прав людини визнав порушення ст. 6 Конвенції в аспекті справедливості провадження в цілому через засудження заявника на підставі визнавальних показів, наданих під час відтворення обстановки і обставин події, які були отримані у порушення права заявника на мовчання та його права на захист.

Також у рішенні від 09.02.2016 р. по справі «Шличков проти Росії» (пункти 81, 85), Європейський суд з прав людини вказав, що право зберігати мовчання і право не свідчити проти себе визнані в якості міжнародних стандартів, які складають основу справедливої ??процедури відповідно до статті 6 Конвенції. Їх мета, зокрема, полягає в забезпеченні обвинуваченому захисту від неналежного примусу з боку влади і, таким чином, у виключенні зловживань правосуддям і затвердження цілей статті 6 Конвенції. Право не свідчити проти себе забезпечує перш за все повагу до наміру обвинуваченого зберігати мовчання і передбачає, що обвинувачення у кримінальній справі повинно надати суду докази проти обвинуваченого, не вдаючись до доказів, отриманих методами примусу або всупереч волі обвинуваченого. Відмова від цього права, наскільки вона допустима, не повинна йти врозріз з важливими суспільними інтересами і повинна бути зроблена недвозначним чином і супроводжуватися мінімальними гарантіями, порівнянними зі значенням відмови.

У цій справі Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 6 Конвенції серед іншого через те, що заяву про відмову від захисника, було подано після того як було отримано зізнання.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що з дослідженого відеозапису слідчого експерименту від 22.05.2017 р. видно, що слідчі, використовуючи форсований метод допиту, отримали від ОСОБА_1 його зізнання. При цьому, незважаючи на те, що у протоколі слідчого експерименту, який був складений вже після проведення слідчої дії, хоч і зазначено, що ОСОБА_1 роз’яснялись його права, проте з відеозапису чітко видно те, що під час цієї слідчої дії захисник не був залучений і ОСОБА_1 не було взагалі роз’яснено жодних прав, у тому числі право мати захисника, право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, а також не було роз’яснено наслідків відмови від цих прав.

Суд не знаходить можливим погодитись із доводами прокурора про те, що обвинуваченому був залучений захисник, але він відмовився від нього, оскільки доручення захиснику було видано о 20 год. 08 хв., тобто вже після того як слідчі отримали потрібне їм визнання. Також це доручення було видане для участі захисника у процедурі затримання і прокурором не було надано доказів дотримання гарантій відмови від захисника, що передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 54 КПК України (т.2 а.с.52-53).

Але головне, факт залишається фактом, що саме під час слідчого експерименту, визнавальні покази ОСОБА_1 отримані з порушенням права на захист та без повідомлення про своє право відмовитися від давання показань, а тому припис ч. 2 ст. 87 КПК України зобов’язує суд визнати недопустимим дані отримані під час слідчого експерименту з ОСОБА_1

Також, суд звертає увагу, що зміст цих визнавальних показів не узгоджується з іншими доказами у справі. Зокрема під час слідчого експерименту ОСОБА_1 вказав на те, що він наніс ОСОБА_3 два удари кулаком руки в обличчя, два удари ногою в область голови, два удари в область голови цеглиною. У той же час за висновком експерта потерпілому було нанесено не менше чотирнадцяти ударів по голові та трьох по кінцівках і не менше двох по грудній клітці. Таким чином навіть зміст цих визнавальних показів ОСОБА_1 не узгоджується з іншими доказами, які є у матеріалах справи.

Крім того, визнаючи вказаний доказ недопустимим, суд також виходить із того, що фактично під час слідчого експерименту були отримані покази обвинуваченого, який не підтвердив їх у судовому засіданні, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Додатковою підставою для визнання недопустимим даних слідчого експерименту є наявність ознак фальсифікації доказів. Зокрема, як видно із відеозапису слідчого експерименту, під час надання пояснень на місці, слідчі перебили ОСОБА_1 запитанням про те чи не залишав він тут якихось предметів, коли був разом зі ОСОБА_3 У відповідь на це ОСОБА_1 став мовчати, і слідчі нагадали йому про запальничку, після чого ОСОБА_1 пішов до іншої кімнати і підняв з підлоги червону запальничку. Як вказано у протоколі слідчого експерименту запальничка була з написом BIС. Водночас із протоколу огляду місця події від 21.05.2017 р. слідує, що таку запальничку (об’єкт № 10) було вилучено слідчим значно раніше, ніж проводився слідчий експеримент.

Також суд звертає увагу й на те, що згідно пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, він наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар кулаком руки в обличчя, один удар долонею руки в область лівого вуха, чотири удари ногою в область голови, близько трьох ударів в область голови цеглиною та не менше двох ударів ногами по тулубу. Тобто за пред’явленим обвинуваченням ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 дев’ять ударів по голові.

У той же час об’єктивно висновком судово-медичного експерта констатовано, що потерпілому було нанесено не менше чотирнадцяти ударів по голові та трьох по кінцівках і не менше двох по грудній клітці.

При цьому висновок судово-медичного експерта є чітким та зрозумілим і до нього прокурором не висувалося претензій ні на одному з етапів розгляду справи.

Таким чином у висунутому обвинуваченні та висновку експерта мається розбіжність у кількості п’яти ударів, нанесених потерпілому по голові. При цьому ці п’ять ударів не інкримінуються ОСОБА_1 А тому самі по собі фактичні обставини обвинувачення, які прокурор вважає доведеними, навіть при умові достатності доказів причетності ОСОБА_1 до завдання потерпілому тілесних ушкоджень, не дозволяли б суду зробити категоричний висновок про те, що смерть ОСОБА_3 настала саме від тих дев’яти ударів, що інкримінуються ОСОБА_1, а не від інших п’яти ударів, що не включені до обвинувачення.

Підсумовуючи все це, суд визнає, що тієї обставини, що ОСОБА_1 та потерпілий жили разом і вели безхатченківський спосіб життя та у день заподіяння останньому тілесних ушкоджень, обвинувачений, який не мав на своєму одягу та тілі слідів злочину, був замічений на місці злочину через значний проміжок часу після того як за обставинами обвинувального акту такі тілесні ушкодження були спричинені, недостатньо щоб зробити категоричний висновок про доведеність поза розумним сумнівом вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підтримку обвинувачення у крадіжці, прокурор представив суду висновок товарознавчої експертизи, протокол слідчого експерименту від 29.06.2017 р. та показання свідка ОСОБА_14

Оцінивши докази вказані докази, суд, перш за все, зазначає, що він визнає недопустимим доказом результати слідчого експерименту, з огляду на наступне.

Як і у випадку із проаналізованим вище слідчим експериментом, основною підставою для визнання цього доказу недопустимим є порушення права ОСОБА_1 на захист. З відеозапису цієї слідчої дії чітко видно, що під час слідчого експерименту захисник не був залучений і ОСОБА_1 не було роз’яснено право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, а також не було роз’яснено наслідків відмови від цих прав. Крім того, просте питання слідчого задане ОСОБА_1 про те чи потрібен йому адвокат, не свідчить про те, що слідчий у достатній мірі роз’яснив обвинуваченому право мати захисника, а негативна коротка відповідь на це запитання, не свідчить про те, що відмова від захисника зроблена недвозначним чином.

Крім того, прокурором був наданий суду протокол слідчого експерименту, у якому зазначено, що ця слідча дія зафіксована на відеокамеру, оптичний диск додається до протоколу слідчого експерименту.

При дослідженні у судовому засіданні цього оптичного диску судом було встановлено, що на ньому містяться чотири відеофайли. У першому з них зафіксовано початок цієї слідчої дії, де ОСОБА_1 у відділі поліції надає показання про обставини крадіжки. У другому відеофайлі зафіксовано, що учасники слідчого експерименту прибули до будинку № 8 по вул. Ціолковського в м. Глухів, де ОСОБА_1 запропоновано показати підвал, з якого він викрав велосипед. На третьому відеофайлі зафіксовано, як учасники слідчого експерименту йдуть по коридорах підвального приміщення. І у четвертому файлі зображено слідчого на вулиці.

Тобто, всупереч вимогам ст. 104 КПК України, ні у протоколі слідчого експерименту, ні у його додатку, що був поданий суду, не відображено повний хід цієї слідчої дії. Зокрема, у вказаних документах не зафіксовано та не відтворено чи показував же обвинувачений на місці у яке ж підвальне приміщення він проник, яким способом це зробив та яким же чином вчинив інкриміновану йому крадіжку.

Таким чином, цей слідчий експеримент не містить фіксації обставин, що відбувались на місці злочину, а містить лише покази обвинуваченого, що були отримані від нього у відділі поліції, і він не підтвердив їх у судовому засіданні, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Що ж стосується показів свідка ОСОБА_14, суд звертає увагу на те, що він не був очевидцем злочину, а повідомив лише те, що бачив як обвинувачений продавав на ринку спортивний велосипед. Однак без інших доказів, цих показань явно недостатньо, щоб на їх підставі прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_1 у період часу з 08.05.2017 р. по 24.05.2017 р. шляхом зриву навісного замка проник у підвал будинку № 8 по вул. Ціолковського в м. Глухів, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 велосипед Adris.

Крім того, у обвинуваченні, що інкримінується ОСОБА_1 зазначено, що той вчинив крадіжку у період часу з 08.05.2017 р. по 24.05.2017 р.

Водночас із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 22.05.2017 р. був затриманий та знаходився в ізоляторі і не міг вчинити крадіжку у той проміжок часу, що вказаний у обвинувальному акті.

Як зазначав суд вище, за у відповідності до ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

На підставі оцінки й аналізу усіх представлених по справі доказів, суд доходить до єдиного висновку у цій справі, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом за всіма пунктами обвинувачення і усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 повинні тлумачитися на його користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин обвинуваченого слід виправдати за недоведеністю того, що кримінальні правопорушення ним вчинені.

Оскільки виправдання ОСОБА_1 за вказаною підставою вимагає подальшого продовження розслідування, суд на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України вирішує речові докази залишити у розпорядженні органу досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 виправдати за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України в зв’язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

Речові докази зібрані за фактом заподіяння смерті ОСОБА_3 залишити у розпорядженні органу досудового розслідування.

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.О. Колодяжний