Рішення № 73422436, 16.04.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/51/18

Провадження № 2/711/568/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову вказує, що 27.03.2016 року за місцем його роботи, а саме за адресою: м. Черкаси вул. Ватутіна, 173/1, між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено усний договір позики, відповідно до умов якого він надав Позичальнику грошові кошти у сумі 4000 грн.

Також вказує, що в процесі обговорення способу та строків повернення боргу між ними було досягнуто згоди, що Позичальник поверне йому заборговану суму коштів протягом півроку, перераховуючи кошти з кожної своєї заробітної плати щомісячно.

Однак до теперішнього часу жодних перерахувань коштів в рахунок погашення боргу відповідачем ОСОБА_2 здійснено не було. Останній ігнорує телефонні дзвінки та уникає повернення коштів, чим взяті на себе зобов’язання за усним договором позики не виконує.

Також вказує, що він, з метою досудового врегулювання спору, неодноразово звертався із заявами до органів національної поліції, однак до теперішнього часу заборговані відповідачем кошти йому не повернуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

А тому, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики у розмірі 4000 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 120 грн. та судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також пояснив, що 27.03.2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений усний договір позики відповідно до якого він надав відповідачу в борг 4000 грн., а останній зобов’язався їх повернути. На підтвердження укладення вказаного договору відповідачем була надана розписка про отримання в борг 4000 грн. При укладенні договору паспортні дані відповідача він не перевіряв. Також пояснив, що вказану розписку він не може надати суду, оскільки вона була в нього викрадена. Про відповідача йому нічого не відомо, оскільки він знав його лише по роботі і був знайомий з ним близько одного місяця. Проти винесення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_2, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з’явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, та зі згоди позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників спавши, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК), Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 95).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошової суми Позичальнику.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг, із зазначенням визначеної грошової суми, що передається в борг та зобов’язання її повернення та дати отримання коштів.

Позивачем не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, що між сторонами існують договірні зобов’язання, а саме, що позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000 грн., а останній їх отримав та зобов’язався повернути саме цю суму.

Згідно пояснень позивача, розписка, яка нібито була складена відповідачем ОСОБА_2, в нього викрадена, а свідків які б безпосередньо бачили факт передачі ним відповідачу грошей в сумі 4000 грн. немає.

Свідку ОСОБА_3, про якого вказував позивач без зазначення його прізвища та по-батькові, згідно пояснень останнього (позивача) було відомо про надання відповідачу в борг грошей лише зі слів самого позивача, оскільки він запитав в позивача чи дійсно він дав в борг ОСОБА_2 гроші на що той відповів, що так – надав 4000 грн.

За відсутності належним чином оформленого клопотання позивача про допит вищезгаданого свідка, до того ж без зазначення прізвища, по батькові та місця проживання цієї особи, викликати в судове засідання вказану особу для дачі свідчень не було можливості та необхідності, оскільки обставини щодо надання позивачем в борг відповідачу грошових коштів йому (свідку) були відомі лише зі слів самого позивача і відповідно ці свідчення в силу ст.ст. 69, 78, 90 ЦПК України не могли бути б допустимими доказами.

Оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем ОСОБА_2 отримано в нього в борг грошові кошти в розмірі 4000 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь боргу за договором позики.

Разом з тим, не підлягають до задоволення і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки в задоволенні основних вимог про стягнення боргу судом відмовлено.

Крім того, суд не знаходить підстав і для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у разі задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 536, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: м. Черкаси, вул. 1-а Приміська, 14) про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий: В.М. Скляренко