Рішення № 73420952, 11.04.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16888/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Кучиної Н.Г.

з участю секретаря судового засідання Довбенко Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ПАТ " Універсал Банк" ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договру іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського міського суду із позовом звернулась ОСОБА_4 В»ячеславівна до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» ( далі по тексту ПАТ «Універсал Банк»), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним.

Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано докази у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а саме копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки ( а.с. 60-61).

Позивач, до початку розгляду справи, збільшивши заявлені позовні вимоги, просить суд визнати договір іпотеки № 07-578-ІФ-2007, що укладений 20 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Банк універсальний», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - недійсним. Визначити спосіб та порядок виконання рішення шляхом проведення державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, земельну ділянку, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, площею 0,0290 га, кадастровий номер 56100100000:01:055:0118 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, площею 0,1000, кадастровий номер 5610100000:01:055:00052 зареєстровані на підставі договору іпотеки № 07-578-ІФ-2007 від 20.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Банк універсальний», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В обґрунтування заявлених вимог, покликається на те, що предметом заявлених вимог є визнання недійсним договору іпотеки № 07-578-ІФ-2007, що укладений 20 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Банк універсальний», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Вказує, що починаючи з 10 жовтня 2004 року вона почала проживати разом із ОСОБА_5 однією сім»єю та за час фактичного проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу із ним у них народилось двоє діток. Факт спільного проживання однією сім»єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, починаючи з 10 жовтня 2004 року по час звернення до суду встановлено рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2016 року.

За наведених обставин, обов»язковою передумовою укладання та посвідчення відповідного договору іпотеки, мала би бути її згода, посвідчена нотаріально, що у даному випадку зроблено не було, чим було порушено вимоги закону.

Крім того, вказує, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Зазначає, що ОСОБА_5 та ПАТ «Універсал Банк» діяли недобросовісно, зокрема вони знали або не могли не знати, що іпотечне майно належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, і, що ОСОБА_5 не отримав згоди на укладення договору іпотеки. Зазаначає, що нотаріус лише перевіряв чи не перебуває ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, при цьому ні нотаріус, ні банк не повідомляли про необхідність повідомити чи перебуває ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах.

Договір іпотеки нею не підписувався і нотаріальне погодження вона не давала і взагалі не знала про наявність такого договору.

Просить суд, з вказаних вище підстав позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позові. Додатково суду пояснила, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки від 20 вересня 2007 року ОСОБА_5 надав банку нотаріально посвідчену заяву, якою підтвердив, що в шлюбі не перебував.

Однак, зазначає і це підтверджено рішенням суду, що на час укладення спірного договору іпотеки позивач і ОСОБА_5 проживали однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, починаючи з 10 жовтня 2004 року.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Окрім того, 21.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюбний договір, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі № 430.

На час укладення договору іпотеки 20 вересня 2007 року відповідачем не витребовувалась та третьою особою не надавалась заява про сімейний стан ОСОБА_5.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять доказів добросовісної поведінки як відповідача, так і третьої особи під час формування справи позичальника та оформлення кредитних правовідносин.

Поряд з тим, позивачем на підтвердження обставин викладених в позові, надані належні, допустимі та достовірні докази.

Просить суд, позовні вимоги задоволити повністю.

Представник ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що 22 грудня 2015 року Рівненським міським судом було задоволено позов ПАТ»Універсал Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Апеляційним судом Рівненської області 18 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було задоволено частково та рішення Рівненського міського суду було скасовано лише в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов»язань. 03.10.2016 року Рівненським міським судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ « Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 07-578-КФ-2007 від 20.09.2007 року. Зазначає, до договір іпотеки не може бути визнаний недійсним, оскільки укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо було б встановлено чи доведено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи могла знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який уклав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Вважає, що банк не знав та не міг знати, що зазначене майно є спільною власністю подружжя, оскільки ОСОБА_5 згідно паспортних даних у зареєстрованому шлюбі не перебував, а відтак згода на розпорядження майном іншого із подружжя не вимагалась. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 суду пояснила, що її довірителем 20 вересня 2007 року, на день укладення спірного договору іпотеки, приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, було подано заяву, про те, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі. Разом із тим , починаючи з жовтня 20004 року ОСОБА_5 почав проживати разом із ОСОБА_4 та факт їх спільного проживання без реєстрації шлюбу встановлено рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року у справі № 569/1182/16-ц за позовом ОСОБА_4 В»ячеславівни до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу понад десять років, починаючи з 10 жовтня 2004 року. Оскільки її довіритель не є юристом і при подачі заяви нотаріусу керувався відсутністю зареєстрованого шлюбу. Зазначає, що ОСОБА_5 не подавалась, а банком не витребовувалась заява, де б він чітко декларував свій сімейний стан, з формулюванням «Спільно не проживаю однією сім»єю», «ведення спільного господарства з іншою особою відсутнє».

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 07-578-КФ-2007, згідно умов п.1.1 якого Банк надав позичальникові грошові кошти у розмірі 260 000 доларів США у тимчасове платне користування з терміном погашення 19.09.2037 року на умовах та в порядку, визначеному цим договором. ( а.с. 3-4)

20.09.20017 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 в якості забезпечення позичальником своїх зобов»язань щодо погашення кредиту, був укладений Договір іпотеки № 07-578-ІФ-2007, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3068 ( а.с. 7-8)

Згідно вказаного договору іпотеки в якості забезпечення виступає житловий будинок, загальною площею, 193,1 кв.м., житловою площею 76,8 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Журавлина,2, земельна ділянка, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, площею 0,0290 га, кадастровий номер 56100100000:01:055:0118, цільове призначення земельної ділянки- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2 , площею 0,1000, кадастровий номер 5610100000:01:055:00052, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2016 року встановлено факт проживання однією сім»єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 В»ячеславівни та ОСОБА_5 з 10 жовтня 2004 року по час звернення до суду.( а.с.9)

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ц і обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на час укладення договору іпотеки нерухомого майна від 20.09.2007 року проживав однією сім»єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та були пов»язані спільним побутом, мали спільний бюджет ( а.с. 9 зворот рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2016 року)

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюбний договір 21.03.2017 року, відповідно до п. 3 якого, все майно, в тому числі рухоме та нерухоме, придбане та /або набуте чоловіком або дружиною після та під час проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, тобто, починаючи з 10 жовтня 2004 року по час звернення до суду, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності Дружині, незалежно від того, на чиє ім»я воно було придбане або набуте. ( а.с. 10)

За таких обставин, обов»язкою передумовою укладення та посвідчення відповідного договору іпотеки, мала б бути згода ОСОБА_4, посвідчена нотаріально.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з того, що положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя. При оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя.

У матеріалах справи нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки, не міститься жодна заява ОСОБА_4 на розпорядження всім ії майном.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_5, в якій останній заявляє, що в шлюбі не перебуває і майно є його особистою приватною власністю. Факт відсутності шлюбних відносин на момент укладення договору іпотеки перевірено на підставі паспорта, в якому відсутні відмітки про реєстрацію шлюбу. ( а.с.81)

Відтак, в судовому засіданні встановлено, що нотаріусом було лише перевірено факт зареєстрованого шлюбу, при цьому матеріали нотаріальної справи не містять жодних заяв ОСОБА_5, які б підтверджували відсутність фактичних шлюбних відносин чи факту проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Проте, як зазначено вище, такий факт встановлений рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2016 року.

В судовому засіданні представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували. що при укладанні договору іпотеки банк не знав та не міг знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Отже, при посвідченні оспорюваного іпотечного договору від 20.09.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 замість письмової згоди іншого подружжя на укладення правочину щодо спільного сумісного майна подружжя, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, було взято до уваги заяву ОСОБА_5 про відсутність зареєстрованого у встановленому порядку шлюбу

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.

Тобто правочин є недійсним, якщо він укладений із порушенням вимог закону.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з роз»яснень п.10 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. вказівка в ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

За таких підстав, суд вважає, враховуючи що права ОСОБА_4 при укладенні оспорюваного договору були порушені, то остання має право на звернення до суду із вказаним позовом.

Суд відхиляє доводи представника відповідача в тій частині, що банк діяв добросовісно з огляду на таке .

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки від 20 вересня 2007 року ОСОБА_5 надав банку нотаріально посвідчену заяву, якою підтвердив, що в шлюбі не перебував.

Однак, судом також встановлено, що на час укладення спірного договору іпотеки позивач і відповідач проживали однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, починаючи з 10 жовтня 2004 року.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, на час укладення договору іпотеки 20 вересня 2007 року відповідачем не витребовувалась та третьою особою не надавалась заява про сімейний стан ОСОБА_5.

Судом встановлено, що на час укладення іпотечного договору іпотекодавець достовірно знав, що спірне нерухоме майно (предмет цього договору) є спільною сумісною власністю подружжя, і що ОСОБА_4 не давала згоди на укладення цього договору, у встановленому Законом порядку, за таких обставин, існуюють правові підстави, передбачені частиною другою статті 65 СК України, для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №1622цс15 від 07.10.2015 року, №6-1912цс15 від 27.01.2016 року, №6-17цс17 від 22.02.2017 року.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять доказів добросовісної поведінки як відповідача, так і третьої особи під час формування справи позичальника та оформлення кредитних правовідносин.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 щодо визначення способу та порядку виконання рішення шляхом проведення державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, земельну ділянку, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2, площею 0,0290 га, кадастровий номер 56100100000:01:055:0118 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул. Журавлина,2 , площею 0,1000, кадастровий номер 5610100000:01:055:00052 зареєстровані на підставі договору іпотеки№ 07-578-ІФ-2007 від 20.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Банк універсальний», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, то в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України за заявою стягувача чи виконавця, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що визначити спосіб та порядок виконання рішення є можливими лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

За таких підстав, вказані позовні вимоги позивача суд визнає передчасними, та такими, що не підлягають до задоволення.

Оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договру іпотеки недійсним - задоволити частково.

Визнати договір іпотеки № 07-578-ІФ-2007, що укладений 20 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - недійсним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г. Кучина