Постанова № 73417007, 12.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2013/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/980/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 58 12.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій посилався на неправомірні дії державного виконавця при відкритті виконавчих проваджень № 54756687 та № 54756428 від 21 вересня 2017 року, оскільки, на його думку, відкриття цих виконавчих проваджень відбулося з порушенням вимог закону, тому просив суд припинити виконання цих виконавчих проваджень та притягнути державного виконавця до відповідальності.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення його скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, через що підстави для задоволення його скарги відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_2 не чинити дії щодо знищення межових знаків на земельній ділянці. Дане рішення набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Згідно статті 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення); виконання рішень, як передбачає ст.2 згаданого Закону, покладено на державну виконавчу службу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_2, оскільки скаржник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а також не зазначив, які норми закону були порушені державним виконавцем при виданні оскаржуваних постанов.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: