Рішення № 73416446, 12.04.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2018 року м. Рівне №817/762/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; позивача - ОСОБА_1; представника відповідача - Назаревич Т.В. (довіреність від 02 січня 2018 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати призначити пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 як іншу державну пенсію та виплачувати її в повному розмірі з моменту звернення, тобто з 14.12.2017, призупинивши виплату пенсії, яку призначено відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за мінусом проведених пенсійних виплат у відповідний період.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, проте за результатами розгляду такої заяви йому відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вказує, що йому вже була призначена пенсія відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, проте після виникнення права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 «Про прокуратуру» (23 роки 6 місяців) від 14.10.2014, позивач набув право на призначення пенсії за його вибором. На переконання позивача, пенсія, яка призначена йому відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 та бажана пенсія за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, є різними видами державної пенсії не лише по грошових величинах, а й з підстав нарахування та порядку проведення розрахунку, а відтак відповідач був зобов'язаний призначити позивачу нову (іншу) пенсію за його вибором.

Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

05 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, починаючи з 14.12.2015, розмір якої обчислено із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку на підставі довідки від 16.12.2015. За матеріалами пенсійної справи встановлено, що позивач працює в органах прокуратури на відповідній посаді, а відтак призначена йому з 14.12.2015 пенсія за вислугу років виплачувалася частково, тобто у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказує, що позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, а можливість повторного призначення пенсії за вислугу років чинним законодавством не передбачена. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що пенсія, яка призначена йому відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 та бажана пенсія за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, є різними видами державної пенсії, є безпідставними, оскільки такі пенсії належать до одного виду.

У судове засідання, призначене на 12.04.2018, прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 12.04.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою від 14.12.2015 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (далі іменується - Закон України №1789-XII).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії - задоволено; визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області про відмову у призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років та протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_4 згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області провести обчислення ОСОБА_4 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 14.12.2015, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

На виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а, відповідачем призначено позивачу відповідну пенсію, що підтверджується розпорядженням №333 від 15.06.2016, де зазначено: вид пенсії - за вислугу років; умови призначення - прокурор/слідч.склад; розрахунок пенсії (із заробітку) - 90% (а.с. 30).

У розпорядженні №834105 від 18.10.2017 вказано: вид пенсії - за вислугу років; умови призначення - прокурор/слідч.склад; дата перерахунку - 01.10.2017; розрахунок пенсії (із заробітку) - на 01.10.2017; розмір пенсії з обмеженням - з 01.10.2017; сума - 3125 грн. 90 коп. (а.с. 32).

Позивач звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою від 13.12.2017, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі іменується - Закон України №1697-VII) та здійснювати виплату пенсії без обмежень її розміру, якщо розмір даної пенсії буде більший ніж пенсія, призначена відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII (а.с. 9).

За результатами розгляду даної заяви, відповідачем сформована відповідь від 28.12.2017 №737/10 про неможливість призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2016 у справі №569/16946/15-а (а.с. 14).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, дій та бездіяльності, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Так, позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII.

Частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону України №1697-VII встановлено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Оскільки позивач продовжував працювати в органах прокуратури, тому призначена йому з 14.12.2015 пенсія за вислугу років не виплачувалася.

Відповідно до пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі іменується - Закон України №1058-IV), з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

За правилами пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Оскільки, пенсія призначена позивачу на умовах Закону України №1789-XII у період роботи на посаді в органах прокуратури, тому починаючи з 01.10.2017 позивачу виплачується пенсія у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України №1058-IV в сумі 3125 грн. 90 коп.

Таким чином, позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, на виконання рішення суду. А повторне призначення пенсії за вислугу років нормами чинного законодавства не передбачено.

Отримання позивачем пенсії відповідно до Закону України №1058-IV, яким встановлено обмеження, не свідчить про отримання ним іншої, а не за вислугу років, пенсії. Позивачу призначена пенсія саме за вислугу років, що підтверджується відповідними Розпорядженнями, сформованими пенсійним органом.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що пенсія за статтею 50-1 Закону України №1789-XII та пенсія за статтею 86 Закону України №1697-VII є різними державними пенсіями, а відтак позивач має право вибору однієї з них.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше …

Відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше…

Тобто, нормами Закону України №1789-XII та Закону України №1697-VII визначено право на такий вид пенсійного забезпечення, як за вислугу років.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII 05.11.1991 (далі іменується - Закон України №1788-XII) визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону України №1788-XII).

Законодавство вирізняє чотири категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років: - військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ; - працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу; - державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів; - окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.

Статтею 9 Закону України №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Аналогічна норма закріплена у статті 6 Закону України №1788-XII, відповідно до якої, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Відповідно до частини 11 статті 86 Закону України №1697-VII, прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII, що підтверджується наявними в матеріалах справи Розпорядженнями, сформованими пенсійним органом, відтак повторне призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII законодавством не передбачено.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII та пенсія за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України №1697-VII є одним і тим же видом пенсії.

Також, позивач вказує, що він звертався до відповідача із заявою від 13.12.2017 про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-XII (а.с. 44), за результатами розгляду якої у такому перерахунку відмовлено (а.с. 46).

З даного приводу суд зазначає, що позивачем не оскаржуються в межах даної адміністративної справи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо заяви від 13.12.2017 про перерахунок пенсії, а відтак суд не надає правової оцінки таким доказам.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем у повній мірі доведено правомірність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 33023, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (місцезнаходження: 33001, місто Рівне, вулиця Яворницького, будинок №34; код ЄДРПОУ 40373305) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.