Рішення № 73415611, 16.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року справа № 810/1038/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

3 березня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про:

- визнання бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи у відокремленому підрозділі Шахта «Партизанська» державного підприємства «Антрацит» (далі - ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит») з 1 квітня 2014 р. по 30 червня 2016 р.;

- зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу вказаний період роботи з проведенням відповідного перерахунку пенсії та виплатою донарахованих сум з 18 липня 2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не було враховано до страхового стажу позивача при призначені та нарахуванні пенсії період роботи у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» у зв'язку з несплатою останнім страхових внесків із заробітної плати позивача. Стверджував, що несплата роботодавцем страхових внесків не повинна порушувати права та законні інтереси позивача, оскільки такий обов'язок покладено чинним законодавством на роботодавця, а тому їх несплата не повинна позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що з 1 січня 2014 р. до страхового стажу зараховуються лише періоди діяльності, за які фактично було сплачено страхові внески. Зазначив, що у період з 1 квітня 2014 р. по 30 червня 2016 р. страхові внески ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит», у якому працював позивач, не були сплачені взагалі, а тому і не враховані відповідачем до страхового стажу позивача. Крім того, стверджував, що позивач був звільнений 25 квітня 2016 р., а тому період з 26 квітня по 30 червня 2016 р. позивачем заявлено неправомірно та безпідставно.

Від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

17 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив правильно визначити його страховий стаж для нарахування пенсії та перерахувати період роботи за списком № 1, прийнявши до уваги всі періоди праці на підземних роботах протягом повного робочого дня.

16 січня 2018 р. відповідач листом № 1/Л-01 повідомив позивача, що періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці БГ-И № 0242168 зараховано до загального страхового стажу, а також періоди навчання в Антрацитівському гірничому технікумі. Водночас, період роботи з квітня 2014 р. по червень 2016 р. не враховано у страховий стаж у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків (далі - лист № 1/Л-01).

У зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем протиправно не було враховано до страхового стажу період його роботи з квітня 2014 р. по червень 2016 р., він звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно з вимогами ст. 1 вказаного Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців;

права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

солідарності та субсидування в солідарній системі;

фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як убачається з ч. 5 ст. 20 вказаного Закону, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як убачається з ч.1 ст.24 названого Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2016 р. у справі № 381/4414/16 (яка набрала законної сили згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р.) (далі - постанова у справі № 381/4414/16) за позовом позивача до відповідача, визнано протиправним рішення відповідача № 61 від 18 жовтня 2016 р. про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18 липня 2016 р.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, на виконання вказаної постанови, відповідачем було призначено позивачу пільгову пенсію.

Як вже зазначалося, 17 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив правильно визначити його страховий стаж для нарахування пенсії та перерахувати період роботи за списком № 1, прийнявши до уваги всі періоди праці на підземних роботах протягом повного робочого дня.

16 січня 2018 р. відповідач листом № 1/Л-01 повідомив позивача, що періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці БГ-И № 0242168 зараховано до загального страхового стажу, а також періоди навчання в Антрацитівському гірничому технікумі. Водночас, період роботи з квітня 2014 р. по червень 2016 р. не враховано у страховий стаж у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків.

При вирішенні правомірності дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з квітня 2014 р. по червень 2016 р., судом враховано таке.

Як встановлено у постанові у справі № 381/4414/16, відповідно до записів трудової книжки позивача, останній у період з 1 березня по 12 жовтня 1985 р.; з 13 січня 1988 р. по 27 жовтня 1993 р.; з 21 серпня 1995 р. по 23 червня 1996 р.; з 12 травня 2009 р. по 25 квітня 2016 р. працював на шахті «Партизанська» на різних посадах з повним робочим днем під землею.

Записи в трудовій книжці позивача, зазначені у відповідності з Інструкцією про порядок введення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту та Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993р. №58, підтверджують факт роботи позивача на посаді електромонтера 2 розряду СУС-24001 з шкідливими (підземними) умовами праці.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, даний факт також підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-ІІ № 0242168, згідно з якою позивач з 19 липня 2012 р. переведений «мастером-взрывником подземным» з повним робочим днем у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит».

При цьому, 25 квітня 2016 р. позивач був звільнений за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України.

Так, суд вважає доведеним той факт, що у спірний період позивач працював у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит».

Водночас, відповідачем не було включено до страхового стажу позивача період його роботи з квітня 2014 р. по червень 2016 р. у зв'язку з відсутністю сплати.

Суд вважає доведеним той факт, що у спірний період позивач працював ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» страхових внесків.

Так, судом враховано, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. А контроль за своєчасним перерахуванням страхових внесків покладено на податковий орган.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 1 квітня 2014 р. по 30 червня 2016 р. підлягають частковому задоволенню, а саме, за період з 1 квітня 2014 р. по 25 квітня 2016 р., оскільки саме ця дата була днем звільнення позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, відповідачем не було зараховано до загального страхового стажу період роботи позивача з квітня 2014 р. по червень 2016 р. у зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків за цей період.

Враховуючи, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 1 квітня 2014 р. по 25 квітня 2016 р., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період його роботи в ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» з 1 квітня 2014 р. по 25 квітня 2016 р.

Водночас, позовні вимоги щодо зарахування до загального страхового стажу періоду з 26 квітня по 30 червня 2016 р. не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю об'єкту судового захисту, оскільки з 26 квітня 2016 р. позивач не працював у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит».

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 18 липня 2016 р. з урахуванням стажу роботи у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» за період з 1 квітня 2014 р. по 30 червня 2016 р., судом встановлено таке.

Позовні вимоги в цій частині є передчасними, оскільки вони є похідними від зобов'язання відповідача зарахувати період роботи до страхового стажу. Внаслідок зобов'язання рішенням суду відповідача зарахувати період роботи позивача до страхового, пенсійний орган, виконавши постанову суду та зарахувавши спірний період роботи до страхового стажу, повинен буде в межах своїх дискреційних повноважень, згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахувати і розмір пенсії в зв'язку зі збільшенням страхового стажу. Якщо після зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, відповідач не виконає свої дискреційні повноваження, або виконає не у відповідності з вимогами пенсійного законодавства, то позивач може звернутися за вирішенням спору як до пенсійного органу так і до суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем в частині позовних вимог.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на дані з індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, не підлягає задоволенню клопотання позивача про допущення постанови до негайного виконання, враховуючи таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні частини позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 18 липня 2016 р. з урахуванням стажу роботи у ВП Шахта «Партизанська» ДП «Антрацит» за період з 1 квітня 2014 р. по 30 червня 2016 р., вказане клопотання задоволенню також не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі Шахта «Партизанська» державного підприємства «Антрацит» з 1 квітня 2014 р. по 25 квітня 2016 р..

Зобов'язати Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі Шахта «Партизанська» державного підприємства «Антрацит» з 1 квітня 2014 р. по 25 квітня 2016 р..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.