Постанова № 73412863, 12.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1100/17

Провадження № 22-ц/772/280/2018

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокуСправа № 149/1100/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.

за участі: секретаря судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3,

представник позивача(особа яка подала апеляційну скаргу) адвокат ОСОБА_4

представник позивача(особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_5

відповідач ТОВ «Санаторій «Поділля»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про стягнення заробітної плати,

за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_3, представника позивача адвоката ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року в складі головуючого судді Вергелеса В. О., постановлене в м. Хмільнику о 10 год. 45 хв., час складення повного судового рішення невідомий-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та змінивши позовні вимоги (а.с. 106 - 119 т.2), подавши заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимоги про стягнення коштів за недоплачені години роботи, включаючи понаднормові в розмірі 33 468 грн. (а.с. 121-122 т.3), яка ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.09.2017 року задоволена (а.с. 123 т.3), - остаточно просив стягнути з відповідача за період з 01.01.2010 року по 13.07.2015 року 12 608 грн. невиплаченої премії, 16 000 грн. невиплачених коштів на оздоровлення та 1 197 грн. 87 коп. індексації заробітної плати, а всього 29 805, 87 грн..

Позов обґрунтований тим, що за період роботи з 01.01.2010 року і по день звільнення 13.07.2015 року відповідач в порушення умов колективного договору не виплачував йому щоквартальну премію в розмірі 50 % від окладу та кошти на оздоровлення, а також в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оплату праці» не здійснював індексацію заробітної плати.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Санаторій "Поділля" на користь ОСОБА_3 індексацію заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 13.07.2015 року в розмірі 1 197, 87 гривень. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено, вирішено питання про судові витрати (т.3 а.с. 203-206).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно відповідач не проводив індексацію заробітної плати позивача, що є порушенням вимог ст. 33 Закону України «Про оплату праці», тому в цій частині задовольнив позовні вимоги. Також суд першої інстанції встановив що відповідачем не було нараховано та виплачено позивачеві преміальні та матеріальну допомогу на оздоровлення як то передбачено в Колективному договорі. Однак суд зазначив що підстав для задоволення позову в цій частині немає, так як умовою виплати преміальних зазначено наявність фінансової можливості підприємства, якої в нього не було за результатами діяльності, а щодо виплат на оздоровлення, то позивач не писав заяви на отримання такої виплати, а тому відповідач правомірно її не нараховував та не виплачував.

Не погодившись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_3 (а. с. 230-233 т. 3) та його представники: ОСОБА_5 (а.с. 2-20, т. 4) і адвокат ОСОБА_4 (а.с. 234-236 т.3) подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційних скарг зводяться до наступного:

-Суд першої інстанції не встановив характер преміальних виплат, які просив стягнути позивач, не взяв до уваги той факт, що згідно Додатку № 11 Колективного договору 2005 року і п. 4.6 Колективного Договору 2011 року такі виплати є обов'язковими, здійснюються з фонду оплати праці та є складовою частиною заробітної плати і лише за певні проступки працівник може бути їх позбавлений;

-Суд не зважив на те, що в п. 6.10 Колективного договору 2005 року та в п. 5.10 Колективного договору 2011 року зазначено, що адміністрація підприємства зобов'язана виплачувати працівникам одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку працівника, при цьому ніде не зазначено, що для цього має бути подана окрема заява працівником як про те зазначив суд першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційні скарги позивача та його представників (а.с. 32 - 37, т. 4), в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є вірним. Премія відноситься до додаткової заробітної плати і умова її виплати, яка зазначена в обох колективних договорах, є отримання підприємством прибутку. Прибутку в підприємства не було, що підтверджено аудиторським висновком, а лише збитки, тому коли в 2014 та 2015 роках було отримано прибуток, то він був витрачений на погашення збитків минулих років. Стосовно виплати допомоги на оздоровлення, то таке рішення адміністрацією не приймалося, а ОСОБА_3 заяв про такі виплати не писав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

З 18.06.1992 року по 13.07.2015 року ОСОБА_3 працював в ТОВ "Санаторій "Поділля" на посаді машиніста котельні, що підтверджується трудовою книжкою від 24.03.1989 року серії НОМЕР_2 (а.с.5, т.1).

Позовні вимоги позивача ОСОБА_3 охоплються вимогами за період з 01.01.2010 року по 13.07.2015 року.

У відповідності до штатного розкладу ТОВ "Санаторій "Поділля"(а.с.34-48, т.1) посадовий оклад ОСОБА_3 на посаді машиніста котла котельні № 1 становив: з 01.01.2010 року - 869 гривень; з 01.07.2010 року - 888 гривень; з 01.10.2010 року - 907 гривень; з 01.01.2011 року - 941 гривню; з 01.04.2011 року - 960 гривень; з 01.10.2011 року - 1056 гривень; з 01.01.2012 року - 1073 гривень; з 01.04.2012 року - 1094 гривень; з 01.07.2012 року - 1203 гривень; з 01.01.2013 року - 1203 гривень; з 01.09.2013 року - 1203 гривень; з 01.11.2013 року - 1323 гривень; з 01.01.2014 року - 1323 гривень; з 01.01.2015 року - 1323 гривень; з 01.06.2015 року - 1323 гривень.

Відповідач ТОВ "Санаторій «Поділля" нараховував ОСОБА_3 заробітну плату в період з 01.01.2010 року по 13.07.2015 року (премія за цей період нарахована не була), в наступних розмірах, що підтверджується розрахунковими листами:

- в 2010 році: січень - 1004,01 грн, лютий - 920,60 грн., березень - 993,46 грн., квітень - 925,93 грн., травень - 1057,42 грн., червень - 1207,64 грн., липень - 1247,94 грн., серпень - 1362,26 грн., вересень - 924,37 грн., жовтень - 1275,85 грн., листопад - 1381,86 грн., грудень - 1302,24 грн. ( а.с. 115-126, т.1);

- в 2011 році: січень - 1171,03 грн., лютий - 920, 47 грн., березень - 859,43 грн., квітень - 678, 75 грн., травень - 590,78 грн., червень - 1780,21 грн., липень - 356,91 грн., серпень - 1253,65 грн., вересень - 1116,76 грн., жовтень - 1239,04 грн., листопад - 1049,28 грн., грудень - 1024,48 грн. ( а.с 127-138, т.1);

- в 2012 році: січень - 1036,55 грн., лютий - 930, 83грн., березень - 1188,44 грн., квітень - 1009,51 грн., травень - 1257,34 грн., червень - 1651,46 грн., липень - 946,41 грн., серпень - 1427,79 грн., вересень - 1419,54 грн., жовтень - 1622,85 грн., жовтень - 930,83 грн., листопад - 1399,44 грн., грудень - 1612,48 грн. (а.с. 139-156, т.1);

- в 2013 році: січень - 938,19 грн., лютий - 1085, 71 грн., березень - 1338,68 грн., квітень - 1090,53 грн., травень - 1484,55 грн., червень - 1373, 89 грн., липень - 1291,01 грн., серпень - 1454,98 грн., вересень - 1406,51 грн., жовтень -1397,57 грн., листопад- 1530,27 грн., грудень - 1545,26 грн. (а.с. 151-162, т. 1);

- в 2014 році: січень - 1688,06 грн., лютий - 1537,99 грн., березень - 1236,14 грн., квітень - 1241,72 грн., травень - 1331,06 грн., червень - 1321,60 грн., липень - 1193 грн., серпень - 1501,87 грн., вересень - 1179,27 грн., жовтень - 1193 грн., листопад - 1199,80 грн., грудень - 1194,46 грн. (а.с. 163-174, т.1);

- в 2015 році: січень - 1258,09 грн., лютий - 1194,01 грн., березень - 1208,34 грн., квітень - 0 грн., травень - 2 354,44 грн., червень - 154,95 грн., липень - 360,81 грн. ( а.с 175- 181, т.1).

Ці кошти були виплачені ОСОБА_3, за мінусом передбачених законодавством відрахувань, що підтверджено видатковими касовими ордерами (копії на а.с. 191 - 210, т.1).

05.04.2005 року між адміністрацією санаторію "Поділля" та профспілковим комітетом укладено колективний договір, зареєстрований 08.09.2005 року виконкомом Хмільницької міської ради, реєстраційний номер № 6, який відповідно до чинного законодавства регламентував і регулював виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між адміністрацією санаторію і трудовим колективом до 31.12.2011 року (а.с.1-56, т.2)

12.10.2011 року між адміністрацією ТОВ "Санаторій "Поділля" та профспілковим комітетом укладено колективний договір, зареєстрований 18.11.2011 року виконкомом Хмільницької міської ради, реєстраційний номер № 27, який відповідно до чинного законодавства регламентував і регулював виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між адміністрацією ТОВ "Санаторій "Поділля" і трудовим колективом в період 2012-2015 років (а.с. 49-113, т.1).

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу не нарахування та невиплати йому за період з 01.01.2010 року по 13.07.2015 року премії та коштів на оздоровлення, а також нездійснення індексування заробітної плати за квітень 2010 року, серпень-вересень 2011 року, квітень - грудень 2014 року.

Відповідач не заперечує, що ним не було проведено індексування заробітної плати за період, зазначений позивачем, не виплачувалися преміальні, оскільки за результатами діяльності не було фінансової можливості підприємства це робити, не виплачували вони також допомогу на оздоровлення за 2010 - 2014 роки, так як ОСОБА_3 не писав заяви на такі виплати.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04.12.2017 року в частині стягнення 1197, 87 грн. індексації заробітної плати не оскаржується.

Апеляційний суд наводить мотиви прийняття чи відхилення аргументів апеляційних скарг та відзиву на апеляційні скарги ( ст. 382 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення невиплаченої позивачеві премії слід зазначити наступне:

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата складається з основної та додаткової (стаття 2 закону України «Про оплату праці»):

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, премія є складовою частиною заробітної плати.

Як зазначено у статті 5 Закону України «Про оплату праці» (в редакції що діяла в період з 2010 по 2015 рік), організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оплату праці", діє система договірного регулювання оплати праці, яке здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Як уже зазначалося вище, в ТОВ «Санаторій «Поділля» діяли колективні договори в редакції 2005 року та 2011 року. Обидва колективні договори регулювали в тому числі і виплату премій:

в п. 4.15 Колективного договору 2005 року (а.с. 11, т.2) зазначено, що при наявності фінансових можливостей і виконання умов преміювання роботодавець зобов'язується виплачувати премію працівникам щоквартально враховуючи особистий внесок кожного, згідно з Положенням про щомісячне преміювання працівників санаторію «Поділля» (Додаток 12 до Колективного договору);

Відповідно до Порядку преміювання (додаток 12 до Колективного договору на 2005 рік: а.с. 46, т.2), на кожному участку роботи ведеться облік виконання показників преміювання (п.1 Додатку), преміювання всіх категорій працюючих проводиться на протязі року щоквартально в розмірі, що не перевищує 120 % щомісячного окладу (п. 2 Додатку). Преміювання працівників санаторію проводиться при умові використання потужностей не менше ніж на 75 % і наявності джерел фінансування ( п. 8 Додатку).

-в п. 4.6. Колективного договору в редакції 2011 року (а.с. 63, т.2) зазначено, що підприємство здійснює оплату праці працівників через систему посадових окладів, доплат, надбавок, премій. На підприємстві запроваджуються доплати до тарифних ставок та посадових окладів, а також премії згідно з Додатками до цього Договору: Положення про оплату праці (Додаток 1), Положення про преміювання за основні результати господарської діяльності (Додаток 2).

В пункті 4.11 Колективного договору 2011 року закріплено, що при фінансових можливостях та наявності прибутку, підприємство може надавати працівникам заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі премії.

Відповідно до Положення про преміювання (Додаток 2, а.с. 76-78, т.1), показниками і умовами преміювання зокрема персоналу теплового господарства (п.8 Положення), є забезпечення надійної і безперебійної роботи опалювальної системи та іншого обладнання теплогосподарства. Утримання котельні в чистоті. Економічне використання газу. Дотримання правил техніки безпеки при експлуатації установок теплогосподарства. Правильний контроль за температурним режимом. Відсутність скарг зі сторони персоналу і хворих на роботу служби. Розмір премії з фонду заробітної плати - 0,5 окладу в квартал, розмір премії з прибутку - до 1, 2 окладу в квартал.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення невиплаченої премії, дійшов висновку, що адміністрацією ТОВ "Санаторій "Поділля" з врахуванням незадовільних фінансових результатів в 2010 році, в 2011 році, в 2013 році, в 2014 році, в 2015 році рішення про преміювання працівників не приймалися, тому вимоги позивача є безпідставними.

Однак такий висновок суду не в повній мірі відповідає нормам матеріального права. Судом вірно встановлено, що і в Колективному договорі 2005 року (п. 4.15), і в Колективному договорі 2011 року (п. 4.11) виплата премії пов'язана із наявністю прибутку підприємства.

З мотивів відсутності коштів у проведенні виплат премій може бути відмовлено в задоволенні позову в тому разі, коли вони обумовлені наявністю певних коштів чи фінансування (п. 8 Постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року). Оскільки виплата премій в ТОВ «Санаторій «Поділля» врегульована умовами колективних договорів, які містять таку умову виплати премій як наявність прибутку підприємства, то за відсутності такого прибутку невиплата премії є правомірною.

Підприємство за період з 2010 по 2013 рік включно не отримувало прибуток, в 2014 році та в 2015 році прибуток був отриманий та спрямований на погашення збитків попередніх років, що підтверджено Аудиторським звітом (а.с 80 - 92, т.3).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що за період з 2010 року по 2013 рік включно невиплата премій є правомірною, оскільки підприємство працювало зі збитками, - є вірним.

Разом з тим, в 2014 та в 2015 роках ТОВ «Санаторій «Поділля» отримало прибуток, що підтверджено і аудиторським висновком, і не заперечується з боку відповідача.

В частині 3 статті 15 закону України «Про оплату праці» закріплено наступне: оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Як уже зазначалося вище, в Колективному договорі в редакції 2011 року, який діяв на той час на підприємстві, було передбачено в Положенні про преміювання (Додаток 2), що премія в розмірі 0,5 окладу в квартал фінансується з фонду заробітної плати (а.с. 76-78, т.1).

Отже, в першу чергу підприємство повинно було спрямувати отримані як прибуток кошти на фінансування фонду заробітної плати, що ним в 2014 та в 2015 роках зроблено не було.

Тому, враховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення квартальної премії в розмірі 0,5 окладу за період 2014 року та по червень 2015 року включно, підлягають до задоволення. Суд наводить розрахунок сум, що підлягають до стягнення:

Період (квартал)Розмір місячного посадового окладу, грн.Розмір квартальної премії (50 % від окладу), грн. 2014 рік Січень - березень1323661,50Квітень- червень1323661,50Липень - вересень1323661,50Жовтень-грудень1323661,50 661,502015 рік Січень - березень1 323661,50 Квітень- червень1 323661,50 Всього премії 3 969,00

Таким чином, позовні вимоги про стягнення невиплаченої премії підлягають задоволенню частково: з відповідача слід стягнути на користь позивача недоплачений розмір премії за період з 01.01.2014 року по червень 2015 року включно в розмірі 3 960 грн. 00 коп. без урахування обов'язкових відрахувань.

Щодо вимог про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на здоровлення за період з 2010 року по 2014 рік слід зазначити наступне:

Виходячи зі змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці», одноразова допомога на оздоровлення в розмірі середнього заробітку працівника не відноситься до структури заробітної плати. Це є соціально-трудова пільга, передбачена умовами колективного договору. У справі що розглядається питання виплати одноразової допомоги на оздоровлення врегульовано п. 6.10 Колективного договору 2005 року (а.с. 16, т.2), п. 5.10 Колективного договору 2011 року (а.с. 58, т.1).

Отже, твердження позивача, що допомога на оздоровлення є складовою заробітної плати і строк позовної давності не поширюється на вимогу про її стягнення, - є помилковим.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Пропуск цього строку є підставою для відмови в задоволенні позову (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-409 цс 16 та у справі № 6-1638 цс 17)

Позивач ставить питання про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010, 2011, 2012, 2013 та 2014 роки, звернувся до суду з позовом 21.04.2017 року, про що свідчить реєстраційний номер суду першої інстанції (а.с. 1, т.1), тобто з пропуском 3-місчного строку для звернення до суду. Факт невиплати допомоги на оздоровлення відповідачем не заперечується. Вважаючи цю виплату складовою заробітної плати, позивач не навів поважності причин пропуску 3-місячного строку звернення до суду з такою вимогою, тому підстав для поновлення строку звернення до суду немає.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції хоча й помилково вважав, що підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині є те, що ОСОБА_3 не писав заяв про виплату допомоги на оздоровлення, однак правильно вирішив спір з цього питання по суті. А оскільки внаслідок винесення апеляційним судом власного рішення результат по суті спору не зміниться, судове рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-1446цс17).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення невиплаченої премії за період 2014 року і до червня 2015 року включно (в межах заявлених позовних вимог) та, в зв'язку з цим, в частині розподілу судових витрат. В іншій частині слід залишити без змін.

На підставі пункту «в» частини 1 статті 382, статті 141 ЦПК України враховуючи що позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави. Наведемо розрахунок: при зверненні до суду підлягав сплаті судовий збір в розмірі 640 грн. (Закон України «Про судовий збір». Сума яку просив стягнути позивач складає 29 805, 87 грн., до задоволення підлягає 1 197, 87 грн. (сума яка задоволена судом першої інстанції) та 3 969 грн. преміальних, а всього 5 166 грн. 87 коп., тобто 17,3 % від заявленої суми. Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 232 грн. 24 коп. (110, 72 грн. судового збору за задоволену частину позовних вимог (17, 3 % від 640 грн.) та 121 грн. 79 коп. за апеляційні скарги (110 % від 110, 72 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_3, представника позивача адвоката ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04.12.2017 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення премії та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове:

Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (код ЄДРПОУ 05413669) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) невиплачену премію за період з 2014 року по червень 2015 року включно в розмірі 3 969, 00 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (код ЄДРПОУ 05413669) на користь держави 232, 24 грн. (двісті тридцять дві гривні 24 к.) судового збору.

В іншій частині рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04.12.2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис А. Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом

головуючий суддя: Т. М. Шемета