Ухвала суду № 73411828, 16.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5068/18 Провадження №11-сс/773/172/18 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С. Категорія: вирішення питання про арешт майна Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді - Денісова В.П.,

суддів - Філюка П.Т., Гапончука В.В.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Кравчука О.В.,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального представництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Волинської області Марценюка І.О. на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.04.2018 про відмову в накладенні арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого управління ГУНП у Волинській області Сабаня А.П., за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні Польовим С.В., 04.04.2018 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене, а саме на:

- автомобіль НОМЕР_1, ключі до цього транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане на ім'я ОСОБА_5;

- мобільний телефон, марки «Айфон» імей: НОМЕР_2, належний громадянину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання умотивовано тим, що слідчим управлінням ГУ НП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018030000000052, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

29.03.2018, в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2018 року, в автомобілі НОМЕР_1, в громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував у даному автомобілі було вилучено мобільний телефон, марки «Айфон» імей: НОМЕР_2, також в ході обшуку було вилучено вищезазначений автомобіль, ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане на ім'я ОСОБА_5.

Враховуючи те, що вищевказані речі, мають силу речових доказів, оскільки зберегли на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, використовувалися як засоби (знаряддя) вчинення кримінального правопорушення, а також набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, слідчий просив накласти на них арешт.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 05.04.2018 у задоволенні зазначеного клопотання слідчого відмовлено.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною кримінального провадження фактично не доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно. Крім того, орган досудового розслідування не долучив до клопотання матеріалів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на це майно. Прокурор в судовому засіданні не зміг довести те, що це майно могло бути знаряддям вчинення злочину, здобуте внаслідок злочинної діяльності чи зберегли на собі сліди такої діяльності, тому з метою недопущення порушення законних прав володільців цього майна слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог процесуального закону. Посилається на те, що постановою слідчого у кримінальному провадженні, вилучені в ході обшуку транспортні засоби, інше майно та речі, визнані речовими доказами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, оскільки зберегли на собі сліди злочину. Тому, на думку прокурора, в порядку статей 170, 98 КПК України є необхідність накладення на них арешту.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову про накладення арешту на майно, представника власника майна, який заперечив доводи апеляції і просив залишити рішення місцевого суду без змін, дослідивши матеріали провадження за доводами скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з таких підстав.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про необхідність накладення арешту на майно, не заслуговують на увагу.

Зі змісту ч.1 ст.170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, стороною обвинувачення не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно. Прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не зміг довести те, що це майно могло бути знаряддям вчинення злочину, здобуте внаслідок злочинної діяльності чи зберегли на собі сліди такої діяльності, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Таким чином, висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі відповідають фактичним обставинам справи, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

З огляду на це, підстав для скасування ухвали слідчого судді, з мотивів наведених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального представництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Волинської області Марценюка І.О. - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.04.2018 про відмову в накладенні арешту на майно - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: